Рішення № 26241123, 25.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5023/3934/12 вх. № 3934/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю :

позивача - Сергеєва Н.М. за довіреністю № б/н від 17.02.2012 р.

відповідача - Табачковська М.О., Лисенко А.В. за довіреністю № 130 від 27.08.2012р.

розглянувши справу за позовом Колективного підприємства "Альянс", м. Харків

до ТОВ "Амкріс", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Альянс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкріс" (відповідач) згідно якого просило суд розірвати договір № 796 від 08.07.2011 р., який було укладено між сторонами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "18" вересня 2012 р. на 10:40.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 18.09.2012 р., через канцелярію господарського суду 18.09.2012 р. за вх. № Д859/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 14.09.2012 р. за вх. № 14078, надав заяву про зміну предмету позову, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Згідно заяви про зміну предмету позову представник позивача просив суд визнати недійсним договір № 796 від 08.07.2011 р., укладений між Колективним підприємство "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амкріс".

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на дату подачі позовної заяви відповідач умови п.2.4 договору не виконав, оплату не провів, підставу невиконання вимог договору належним чином не повідомив. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.09.2012 р. за вх. № 15454, надав копії документів згідно клопотання, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 17.09.2012 р. за вх. № 15453, надав письмові заперечення на позовну заяву з додатком, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором № 796 від 08.07.2011 р. виконав належним чином відповідно до умов договору та не порушив вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні призначеному на 18.09.2012 року була оголошена перерва до 25.09.2012 року о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.09.2012 р. за вх. № Д 900/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 25.09.2012 р. за вх. № 16171, надав копію довіреності № 00000419 від 17.08.2011 р., яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

08 липня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 796 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити 580 кг цезію вуглекислого «чда» .

Відповідно до п.2.1. договору ціна за 1 кг товару складає 225,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 45,00 грн., тобто загальна сума складає 270,00 грн. за 1 кг товару. При цьому, п. 2.3. договору було передбачено, що загальна вартість договору складає 156600,00 грн.

Згідно п.3.2. договору позивач здійснює поставку товару за адресою: 96500, АР Крим, м. Саки, вул. 9-ти Героїв, 35, ТОВ «СП «Технопром».

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору здача-прийомка продукції здійснюється уповноваженими представниками позивача та відповідача, товар вважається прийнятим по кількості - відповідно накладної, а по якості - відповідно паспорту, при цьому, датою передачі вважається дата оформлення товарної накладної.

Пунктом 2.4. договору була передбачена 100% передплата, а п. 3.1. договору було передбачено, що доставка товару здійснюється позивачем на протязі 5 днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов договору згідно видаткової накладної № 1306 від 19.08.2011 р. та довіреності № 00000419 від 17.08.2011 р. позивач передав відповідачу 580 кг цезію вуглекислого «чда» на загальну суму 156600,00 грн., у т.ч. ПДВ 26100,00 грн. Якість відвантаженого товару була підтверджена паспортом на партію № 437.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сторони при укладанні договору від 08.07.2011 № 796 узгодили найменування продукції, кількість, вагу, ціну. Зазначені документи підписані сторонами та засвідчені печатками, а тому є невід'ємними додатками до цього договору. Правові наслідки, обумовлені цим договором настали: був факт передачі товару та перерахування грошових коштів. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 19.08.2011 № 1306 на суму 156600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26100,00 грн., та довіреністю № 00000419 від 17.08.2011 р.

Факт перерахування грошових коштів за продукцію підтверджується платіжним дорученням від 15.08.2011 р. № 344 на суму 48600,00 грн., платіжним дорученням від 16.08.2011 р. № 349 на суму 18900,00 грн., платіжним дорученням від 16.08.2011 р. № 965 на суму 48600,00 грн. та платіжним дорученням від 17.08.2011 р. № 969 на суму 40500,00 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачу податкові накладні від 15.08.2011 р. № 113 на суму 48600,00 грн., від 16.08.2011 р. № 122 на суму 67500,00 грн. та від 17.08.2011 р. № 136 на суму 40500,00 грн.

Отже, позивач, виписуючи відповідачу податкові накладні щодо фактичної передачі товару за видатковою накладною від 19.08.2011 № 1306 на суму 156600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26100,00 грн., підтвердив факт оплати за вказаний товар.

Поставлений позивачем відповідачу товар - цезій вуглекислий «чда» у кількості 580 кг на суму 156600,00 грн. відповідачем був переданий ТОВ «СП «Технопром» у давальницьку переробку на підставі договору № 58 від 15.08.2011 р., який було укладено між відповідачем та ТОВ «СП «Технопром».

Це підтверджено накладною на передачу в давальницьку переробку від 19.08.2011 р. № 0000331-1 та довіреністю від 19.08.2011 р. № 44, та наступними накладними та актами на повернення з переробки:

- видаткова накладна № РН-0000061 та акт №4/д від 11.10.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000063 та акт №5/д від 18.10.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000068 та акт №9/д від 02.11.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000074 та акт №13/д від 28.11.2011 р.;

- видаткова накладна № РН-0000015 та акт №1/д від 12.03.2012 р.;

- видаткова накладна № РН-0000016 та акт №2/д від 15.03.2012 р.;

- видаткова накладна № РН-0000017 та акт №3/д від 19.03.2012 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене господарський суд зазначає, що ТОВ "Амкріс" виконало свої обов'язки перед Колективним підприємство "Альянс" за спірним договором належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією, доданою до справи. Колективним підприємство "Альянс" були видані податкові накладні, які були належним чином оформлені та відображені у звітності підприємств.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що договір № 796 від 08.07.2011 р. є дійсним, оскільки він повністю відповідає вимогам законодавства та він направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 626, 627, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.09.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.

справа № 5023/3934/12