Рішення № 26241043, 27.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5019/1395/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради" (далі -Підприємство) до публічного акціонерного товариства "Рівнесільмаш" (далі -Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 10 018 грн. 29 коп.,

за участю представників:

позивача: Сагата Б.Р. за дов. від 10 січня 2012 року № 01-10/13,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 жовтня 2008 року між Товариством та позивачем було укладено договір на відпуск теплової енергії № 8505, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок щодо поставки відповідачу теплової енергії на умовах, визначених даною угодою. Проте в порушення договірних зобов'язань Товариство не повністю розрахувалося за поставлену енергію, внаслідок чого у останнього протягом грудня 2011 року -серпня 2012 року утворилася заборгованість перед Підприємством на загальну суму 9 232 грн. 09 коп. Оскільки відповідач не погасив даний борг в добровільному порядку, позивач, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму заборгованості, а також 616 грн. 42 коп. пені, 33 грн. 17 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 136 грн. 61 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 30 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1395/12, розгляд якої було призначено на 14 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 14 вересня 2012 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2012 року.

Представник Підприємства у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Індустріальна, будинок 6. Факт отримання Товариством вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 15, 54).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Рівнесільмаш" (правонаступником якого є Товариство) та Підприємством був укладений договір на відпуск теплової енергії № 8505, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок поставити вказаному споживачу теплову енергію, що мала бути оплачена останнім на умовах даного договору (а.с. 9-10).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.4 вищезазначеного договору теплова енергія подається споживачу за адресою: селище міського типу Квасилів, вулиця Молодіжна, 28.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору розмір щомісячної плати за опалення при наявності приладів обліку на момент укладення договору становив: 12 грн. 32 коп. в місяць -за 1 кв.м. для споживачів 2-ї групи та 6 грн. 49 коп. в місяць -за 1 кв.м. для споживачів 1-ї групи.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції - згідно з навантаженням, передбаченим у договорі, по гарячому водопостачанню - по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться на підставі рахунків, які направляються споживачу. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів -не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з Підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватися в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (пункти 5.3-5.4.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом листопада 2011 року -квітня 2012 року надав споживачу теплову енергію на загальну суму 10 153 грн. 83 коп. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про кількість використаної теплової енергії (а.с. 36-47), рахунками за послуги теплопостачання, виставленими Підприємством відповідачу (а.с. 60-66), а також картками рахунку відповідача 361 (а.с. 13, 67).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч положень договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданої у вищезазначений період теплової енергії виконав лише частково, заборгувавши таким чином Підприємству за період з 11 грудня 2011 року по 22 серпня 2012 року 9 232 грн. 09 коп., що також підтверджується вказаними картками рахунку відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за вищезазначеним договором, яка складає 9 232 грн. 09 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з Товариства вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, позивач також просив суд стягнути з Товариства 616 грн. 42 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 11 грудня 2011 року по 22 серпня 2012 року, з яких: 29 грн. 39 коп. -пеня, нарахована з 11 грудня 2011 року по 11 червня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 382 грн. 52 коп., 123 грн. 65 коп. -пеня, нарахована з 11 січня 2012 року по 11 липня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 627 грн. 27 коп., 157 грн. 79 коп. -пеня, нарахована з 11 лютого 2012 року по 11 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 2 088 грн. 24 коп., 177 грн. 29 коп. -пеня, нарахована з 11 березня 2012 року по 22 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 2 615 грн. 38 коп., 93 грн. 56 коп. -пеня, нарахована з 11 квітня 2012 року по 22 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 1 703 грн. 56 коп., 34 грн. 74 коп. -пеня, нарахована з 11 травня 2012 року по 22 серпня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 815 грн. 15 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Оскільки розмір нарахованої штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 616 грн. 42 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі статті 625 ЦК України Підприємство просило суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 136 грн. 61 коп., нараховані на суму основного боргу з 11 грудня 2011 року по 22 серпня 2012 року, та 33 грн. 17 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих з грудня 2011 року по березень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Рівнесільмаш" (35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Індустріальна, будинок 6, ідентифікаційний код: 00728380) на користь комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради" (35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Молодіжна, будинок 14, ідентифікаційний код: 30547471) 9 232 (дев'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 09 коп. основного боргу, 616 (шістсот шістнадцять) грн. 42 коп. пені, три проценти річних у розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 61 коп., 33 (тридцять три) грн. 17 коп. інфляційних втрат, а також 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 жовтня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко