Рішення № 26240901, 28.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2012 р. Справа № 17/044-12

За позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг"

про стягнення 5 664,39грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури не з'явилися;

від позивача Мірошниченко І.О. (дов. від 04.07.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" (далі - відповідач) про стягнення 5 664,39грн. заборгованості, з яких: 5 400грн. боргу по орендній платі, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р., 209,44грн. пені, 14,41грн. інфляційних втрат та 40,54грн. 3 % річних. Також прокурором заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на рахунок Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" у розмірі заявленого позову, яке прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за попереднім договором № 330 від 01.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2012р. порушено провадження у справі 17/044-12, розгляд справи призначено на 27.07.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2012р. розгляд справи відкладено на 13.08.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 13.08.2012р. та 31.08.2012р. розгляд справи відкладено на 31.08.2012р. та 14.09.2012р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2012р. задоволено клопотання представників прокуратури та позивача про продовження строку розгляду справи, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду справи № 17/044-12 до 01.10.2012р., розгляд справи відкладено на 24.09.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012р. розгляд справи відкладено на 28.09.2012р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 28.09.2012р. суд, розглянувши клопотання прокурора про накладення на рахунок Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" у розмірі заявленого позову, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні 28.09.2012р. представники позивача підтримав позов повністю.

Представник прокуратури та відповідача в судове засідання 28.09.2012р. не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка представників прокуратури та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників прокуратури та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (Сторона 1) та Державним підприємством Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" (Сторона 2) укладено попередній договір № 330, за умовами якого сторона 1 зобов'язалася протягом шести місяців з моменту підписання договору укласти в майбутньому основний договір оренди нерухомого військового майна -нежитлового приміщення загальною площею 105,4 м2 (далі -майно), розташованого за адресою: м. Ірпінь, Київської обл., в військовому містечку № 210, інвентарний № 27, на умовах встановлених договором.

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору сторона 2 до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням п. 2.1.2. Орендодавцем по основному договору виступатиме сторона 1, а відповідно сторона 2, в разі перемоги в конкурсі на право укладення договору оренди військового майна, буде виступати -орендарем.

Предмет основного договору: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно -нежитлові приміщення загальною площею 105,4 м2, за адресою: м. Ірпінь, Київської обл., в військовому містечку № 210, інвентарний № 27 (далі -майно), що знаходиться на балансі Київського КЕУ (далі -Балансоутримувач). Склад орендованого майна згідно з актом інвентаризації. Назване в предметі основного договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення в них підприємства по харчуванню військовослужбовців на закритій території військового містечка (п.п. 2.1., 2.1., 2.1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку/ в акті оцінки, складеному за Методикою оцінки.

Пунктом 4.3.2. договору встановлено, що за використання майна сторона 2 на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок сторони 1, за домовленістю сторін, плату в розмірі 1 800грн. (в т.ч. ПДВ -300грн.) в місяць.

Згідно п. 5.1. договору зобов'язання по сплаті, визначені пунктом 4.3.2. сторона 2 повинна виконати з моменту підписання договору до 5 числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з листопада 2011р. по січень 2012р. надано відповідачу послуги з оренди за попереднім договором № 330 від 01.11.2011р. на загальну суму 5 400грн.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується також відсутністю претензій з боку відповідача щодо якості наданих орендних послуг.

Відповідач, в порушення п. 5.1. договору, за отримані за період з листопада 2011р. по січень 2012р. послуги оренди за попереднім договором № 330 від 01.11.2011р. не розрахувався, що підтверджується реєстром документів (а.с. 85-86), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, який виник з листопада 2011р. по січень 2012р. на момент судового розгляду справи склав 5 400грн., що підтверджується реєстром документів (а.с. 85-86) та довідкою Київського квартирно-експлуатаційного управління (а.с. 87), підписаною ТВО начальника управління та начальником ФЕК, а також скріпленою печаткою управління.

Предметом позову є вимоги про стягнення 5 400грн. боргу по орендній платі, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р., 209,44грн. пені, 14,41грн. інфляційних втрат та 40,54грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив: позивач належним чином виконав умови договору, а саме: за період з листопада 2011р. по січень 2012р. надав відповідачу послуги з оренди за попереднім договором № 330 від 01.11.2011р. на загальну суму 5 400грн.; відповідач, в порушення п. 5.1. договору, за отримані послуги у визначений договором строк не розрахувався, що підтверджується реєстром документів (а.с. 85-86), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р. на момент судового розгляду справи склав 5 400грн., що підтверджується реєстром документів (а.с. 85-86).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 400грн. боргу по орендній платі, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за попереднім договором № 330 від 01.11.2011р., позивачем за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. нарахована пеня в сумі 209,44грн., зокрема: 66,50грн. за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн., 85,61грн. за період з 06.01.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 3 600грн., 57,33грн. за період з 06.02.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 5 400грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору сторін погоджено, що плата за використання майна перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи положення вищезазначених норм та встановлений сторонами п. 5.1. попереднього договору № 330 від 01.11.2011р. порядок розрахунків (зобов'язання по сплаті, визначені пунктом 4.3.2. сторона 2 повинна виконати з моменту підписання договору до 5 числа місяця наступного за звітним), суд обмежив суму боргу, на яку позивачем здійснено нарахування пені у поданому ним розрахунку пені (а.с. 59), сумою 1 800грн., сума щомісячної орендної плати за договором. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. становить 128,25грн., зокрема: 66,50грн. за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн., 42,69грн. за період з 06.01.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн., 19,06грн. за період з 06.02.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн. Отже, вимога про стягнення 209,44грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 128,25грн. пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. нараховано 14,41грн. інфляційних втрат та 40,54грн. 3 % річних за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. складає 19,80грн. інфляційних втрат. Відтак, вимога про стягнення 14,51грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, враховуючи встановлений сторонами п. 5.1. попереднього договору № 330 від 01.11.2011р. порядок розрахунків (зобов'язання по сплаті, визначені пунктом 4.3.2. сторона 2 повинна виконати з моменту підписання договору до 5 числа місяця наступного за звітним), суд обмежив суму боргу, на яку позивачем здійснено нарахування 3 % річних у поданому ним розрахунку пені (а.с. 59), сумою 1 800грн., сума щомісячної орендної плати за договором. Відтак, арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. становить 24,35грн., зокрема: 12,87грн. за період з 06.12.2011р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн., 8,28грн. за період з 06.01.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн., 3,70грн. за період з 06.02.2012р. по 01.03.2012р. на суму боргу 1 800грн. Отже, вимога про стягнення 40,54грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 24,85грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 5 400грн. боргу по орендній платі, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р., 128,25грн. пені, 14,41грн. інфляційних втрат та 24,85грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України „Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17; код ЄДРПОУ 08358735) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 38; код ЄДРПОУ 22991617) 5 400 (п'ять тисяч чотириста гривень) 00 коп. боргу по орендній платі, який виник за період з листопада 2011р. по січень 2012р., 128 (сто двадцять вісім гривень) 25 коп. пені, 14 (чотирнадцять гривень) 41 коп. інфляційних втрат та 24 (двадцять чотири гривні) 85 коп. 3 % річних.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17; код ЄДРПОУ 08358735) в доход Державного бюджету України 1 581 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну гривню) 97 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 01.10.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко