Рішення № 26240520, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/11315-2012 25.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф»

про стягнення 101 172,31 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. - довіреність б/н від 13.02.2012;

від відповідача: Зелінко Д.І. -довіреність б/н від 03.07.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф»про стягнення 101 172,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-1792-9 від 01.10.1999 відповідач не виконав зобов'язання щодо внесення оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді за період з 01.12.2011 по 01.08.2012.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 77 061,23 грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 18 508,05 грн. -пені, 1 810,42 грн. -інфляційних втрат, 3 792,09 грн. -3% річних, 2 023,45 грн. -судового збору.

Ухвалою від 21.08.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.09.2012.

В судовому засіданні 11.09.2012 оголошено перерву до 25.09.2012.

В судовому засіданні 25.09.2012 представник відповідача надав відзив на позовні заяву, а також зазначив про сплату основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2012 визнав сплату основного боргу відповідачем та просив суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції.

Представник відповідача проти стягнення штрафних санкцій заперечував, та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту - енергопостачальна організація, позивач) та Державним підприємством «Державний проектний інститут «Діпроверф»(далі по тексту -абонент, відповідач) укладено Договір № 031-1792-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту -Договір).

Згідно п. 1.1. Договору предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати те теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно п. 2.3.1. та п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифам, зазначених у Додатку № 4 до Договору .

На виконання умов Договору Сторони підписали Додаток № 1 «Обсяг постачання теплової енергії»; Додаток № 3 «Тарифи та теплову енергію»; Додаток № 4 «Поряджок розрахунків за теплову енергію»; Додаток № 7 «Умови припинення подачі теплової енергії».

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору № 031-1792-9 від 01.10.1999 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділені тепло збуту № 1 за адресою: вул. Жилянська буд. № 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає РВТ) (п. 5 Додатку № 4 до Договору № 031-1792-9 від 01.10.1999).

Згідно з п. 5.1. Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2011 по 01.08.2012 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію у гарячій воді, яка станом на 01.08.2012 становить 77 061,23 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду відомості обліку спожитої теплової енергії, облікові картки (табуляграми) та довідки про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію (копії вищевказаних документів містяться в матеріалах справи).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір № 031-1792-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 ЦК України, де передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виробляв а поставляв теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач не виконав умови Договору щодо сплати коштів за спожиту теплову енергію.

25.09.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про сплату основного боргу на підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 1048 від 17.09.2012 на суму 64 712,00 та № 117 від 24.09.2012 на суму 12 349,24 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи), а також просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, аргументуючи це тим, що Державне підприємство «Державний проектний інститут «Дніпроверф»знаходиться в тяжкому фінансовому стані.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що основний борг в розмірі 77 061,23 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 77 061,23 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій або відмову в їх задоволенні не підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач керуючись п. 7 Додатком № 4 до Договору № 031-1792-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1999, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 18 508,05 грн.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору № 031-1792-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1999, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 18 508,05 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 3 792,09 грн., та 1 810,42 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 3 792,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 810,42 грн., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 77 061 (сімдесят сім тисяч шістдесят одна) грн. 23 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф»(03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 25, код ЄДРПОУ 14311465) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 18 508 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісім) грн. 05 коп. -пені, 3 792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 09 коп. -3% річних, 1 810 (одну тисячу вісімсот десять) грн. 42 коп. -інфляційних втрат, 2 023 (дві тисячі двадцять три) грн. 45 коп. -судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата підписання рішення: 28.09.2012р.