Рішення № 26240474, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/10473-2012 25.09.12За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»

про стягнення 962 775, 81 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Букова Ю.В. (довіреність № б/н від 20.04.2012 року)

відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»962 775, 81 грн., (у тому числі: 316 516, 13 грн. -основного боргу, 23 949, 17 грн. -пеня, 612 944, 86 грн. -неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 6 365, 65 грн. -3 % річних та 3 000, 00 грн. - збитки).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/10473-2012 та призначено її розгляд на 21.08.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність позовних вимог у зв'язку з припиненням строку дії договору фінансового лізингу № 2562L11/00-LD.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 28.04.2011 року укладено договір фінансового лізингу № 2562L11/00-LD, відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний Відповідачем предмет лізингу відповідно до встановлених останнім умов придбання та технічних характеристик та передати його у користування Відповідачу, а останній прийняти у користування та сплатити лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року та передачі майна у лізинг підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2011 року, підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року Відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір платежів, їх складові частини та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів, що міститься у додатках до договору. Розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається у іноземній валюті (долар США, Євро) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений договором (пункт 5.2).

Додатковою угодою № 1 від 05.07.2011 року до договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року сторони дійшли згоди доповнити договір додатками № 2562L11/02 від 05.07.2011 року, № 2562L11/03 від 05.07.2011 року, № 2562L11/04 від 28.04.2011 року, № 2562L11/05 від 05.07.2011 року, № 2562L11/06 від 05.07.2011 року, № 2562L11/07 від 05.07.2011 року, № 2562L11/08 від 05.07.2011 року, № 2562L11/09 від 05.07.2011 року, № 2562L11/10 від 05.07.2011 року та встановили графік сплати лізингових платежів.

За змістом пункту 5.3.2 договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування Відповідачу за курсом продажу та включають в себе відшкодування вартості предмету лізингу, що розраховується за курсом, встановленим у відповідному додатку до договору та комісію Позивача, яка є такою, що змінюється та розраховується як різниця між розміром періодичного лізингового платежу та розміром відшкодування вартості предмету лізингу у гривні.

У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу, додатковою угодою № 2 до договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року сторони домовилися викласти додатки до договору у новій редакції, погодивши строк та суму лізингових платежів у новій редакції.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач повністю не сплатив лізингові платежі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 316 516, 13 грн.

Пунктом 1.2.1 договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року встановлено строк лізингу, який починається з дати передачі предмета лізингу у користування Відповідачу та закінчується в день, наступний за останньою датою, що вказана в графіку лізингових платежів або в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою Позивача або Відповідача.

У зв'язку з несплатою лізингових платежів Позивач 31.01.2012 року повідомив Відповідача про відмову від договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року та повернення предметів лізингe.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що Відповідач повністю не сплатив лізингові платежі, позовна вимога про стягнення 316 516, 13 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати лізингових платежів.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 12.3 договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року встановлено, що у випадку несплати Відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за договором, останній сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення. У випадку, коли Відповідач не виконує обов'язку щодо повернення предмет лізингу, Позивач має право вимагати від Відповідача сплатити неустойку у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому, для розрахунку приймається останній, (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання Відповідача щодо повернення предмету лізинг), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів (пункт 12.4).

За змістом частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року у справі N 3-136гс11).

Докази повернення предмету лізингу Позивачу в матеріалах справи відсутні, тому посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо нарахування штрафних санкцій у зв'язку з припиненням дії договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року до уваги судом не приймається.

Враховуючи вищенаведене, вимоги про стягнення 23 949, 17 грн. пені та 612 944, 86 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі за період з 11.09.2011 року по 31.07.2012 року.

Щодо вимоги про стягнення суми у розмірі 3 000, 00 грн. за вчинення нотаріусом виконавчого напису суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 02.03.2012 року вчинено виконавчий напис на підставі статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.199 року № 1172 про повернення Відповідачем об'єктів фінансового лізингу, що були передані в користування на підставі договору № 2562L11/00-LD від 28.04.2011 року та підлягають вилученню за невиплачені лізингові платежі з 10.10.2011 року по 09.12.2011 року у сумі 172 093, 90 грн.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» до таких документів належать договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Таким чином, твердження Відповідача, викладені у відзиві стосовно повторного стягнення з нього невиплачених лізингових платежів не відповідає дійсності, оскільки напис є виконавчим документом в частині повернення предмету лізингу.

За вчинення виконавчого напису Позивач поніс витрати у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення з Відповідача 3 000, 00 грн. збитків є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, ідентифікаційний код 36376609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Унікредит Лізинг»(04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 316 516 (триста шістнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 13 коп. -основного боргу, 23 949 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 17 коп. -пеня, 612 944 (шістсот дванадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 86 коп. -неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 6 365 (шість тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 65 коп. -3 % річних, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. -збитки та 19 256 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено: 26.09.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.