Рішення № 26240383, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/9391-2012 05.09.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»

До: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

Про стягнення 24 990,00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Некряч А.В. -дов. № 6-1-4/15-Ю від 10.04.12 р.

Волчек Н.М. -дов. № 108-1-4/15 від 28.02.12 р.

від відповідача: Тараненко А.П. -дов. № 213-2012 від 08.05.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення 24 990,00 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.08 р. на вул. Великій Васильківській в м. Києві за участю транспортних засобів «Mazda», державний номер АА0710ЕР, «Toyota», державний номер АА1935НЕ, та «Great Wall Hover», державний номер АІ4490ВМ.

Ухвалою суду від 13.07.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/9391-2012 та призначено її розгляд на 06.08.12 року; зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

30.07.12 р. через службу діловодства господарського суду надійшла відповідь МТСБУ на запит суду, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.12 р. заявив письмове клопотання про витребування у Печерського районного суду м. Києва постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Собченко Наталії Дмитрівни, щодо ДТП, яке мало місце 26.12.08 р., у зв'язку з ненаданням даної постанови вищевказаним судом.

Представник відповідача заперечень не навів проти задоволення даного клопотання.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі та зважаючи на подані представником позивача докази звернення до Печерського районного суду для отримання інформації (копія відповіді Печерського районного суду міста Києва від 17.12.09 р.), його задовольнив.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 06.08.12 р. ухвалив направити судовий запит до Печерського районного суду міста Києва, у зв'язку з чим розгляд справи № 5011-37/9391-2012 відклав на 05.09.2012 р.

06.08.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

29.08.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від Печерського районного суду м. Києва надійшла відповідь на судовий запит та копія постанови даного суду від 27.01.12 р. в адміністративній справі № 3-157-1/09, які було залучено до матеріалів справи № 5011-37/9391-2012.

У судовому засіданні 05.09.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.08 р. на вул. Велика Васильківська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mazda», державний номер АА0710ЕР, під керуванням Собченко Н.Д., «Toyota», державний номер АА1935НЕ, яким керувала Луб'яна О.В. та «Great Wall Hover», державний номер АІ4490ВМ, під керуванням Шалая О.В.

Собченко Н.Д., керуючи транспортним засобом «Mazda», державний номер АА0710ЕР, не врахувавши дорожньої обстановки та не дотримавшись безпечної дистанції, здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номер АА1935НЕ, яким керувала Луб'яна О.В., який, в свою чергу, зіткнувся з автомобілем «Great Wall Hover», державний номер АІ4490ВМ, під керуванням Шалая О.В. чим порушила п. 13.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ від 20.01.09 р. та постанова Печерського районного суду м. Києва від 27.01.09 року в адміністративній справі № 3-157-1/09, відповідно до якої Собченко Н.Д. визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.09 року в адміністративній справі № 3-157-1/09 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Собченко Н.Д. визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota», державний номер АА1935НЕ, яким керувала Луб'яна О.В., який, в свою чергу, зіткнувся з автомобілем «Great Wall Hover», державний номер АІ4490ВМ, під керуванням Шалая О.В., що належить ТОВ «Ласка Лізинг».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (страховик) та ТОВ «Ласка Лізинг»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0046847 (строк дії з 22.04.08 р. до 21.04.09 р.), у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota», державний номер АА1935НЕ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota», державний номер АА1935НЕ, замовив у ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

26.01.09 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1935НЕ.

30.01.09 р. було надано висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota», державний номер АА1935НЕ № С-120, складеним експертом Чіркіним М.В. (вища технічна освіта, свідоцтво оцінювача ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 507 від 27.03.02 р., свідоцтво МЮУ про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця № 37 від 27.10.06 р.), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota», державний номер АА1935НЕ, становить 38 457,38 грн.

На підставі заяви про страховий випадок страхувальника (Луб'яної О.В.) від 29.12.08 р., заяви ТОВ «Ласка Лізинг», рахунка-фактури № С-00012732 від 17.06.09 р. Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»(ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті») було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 62663 від 23.06.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 36 461,48 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0046847 (строк дії з 22.04.08 р. до 21.04.09 р.) виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 16010 від 10.07.2009 р. суму страхового відшкодування в розмірі 36 461,48 грн. власнику автомобіля «Toyota», державний номер АА1935НЕ -ТОВ «Ласка Лізинг», на рахунок ТОВ «Автосаміт ЛТД»за ремонт вказаного автомобіля.

Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2009 року в адміністративній справі № 3-157-1/09 Собченко Н.Д., яка керувала автомобілем «Mazda», державний номер АА0710ЕР, визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Toyota», державний номер АА1935НЕ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota», державний номер АА1935НЕ.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mazda», державний номер АА0710ЕР, яким керувала Собченко Н.Д., яку визнано винною у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/7821699.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0046847 (строк дії з 22.04.08 р. до 21.04.09 р.), внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.08 р. на вул. Велика Васильківська в м. Києві, виплачено страхове відшкодування ТОВ «Ласка Лізинг»-власнику автомобіля «Toyota», державний номер АА1935НЕ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mazda», державний номер АА0710ЕР, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення 24 990,00 грн. грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.12.08 р. на вул. Великій Васильківській в м. Києві за участю транспортних засобів «Mazda», державний номер АА0710ЕР, «Toyota», державний номер АА1935НЕ, та «Great Wall Hover», державний номер АІ4490ВМ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mazda», державний номер АА0710ЕР, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/7821699 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., страхувальник -Собченко Н.Д., тип договору -3.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що 26.12.11 р. сплив строк позовної давності, оскільки при суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку, та на недоведеність вини Собченко Н.Д. у скоєнні ДТП.

Однак господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, оскільки до спірних відносин у даній справі застосовуються норми законодавства, якими регулюються регресні вимоги, а вина Собченко Н.Д. встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.09 р. в адміністративній справі № 3-157-1/09.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 546, 549, 51, 611, 614, 625, 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 232, 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(вул. Глибочицька, буд.44, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24175269) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»(вулиця Златоустівська, 35, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 24580961) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.