Рішення № 26240280, 25.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.12 р. Справа № 5006/9/119/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк

про стягнення 446 907грн. 33коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мелешко О.О. - за довіреністю №5 від 03.01.2012р.

від відповідача: не з'явився

У судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 18.09.2012р. до 20.09.2012р. та з 20.09.2012р. до 25.09.2012р.

У судовому засіданні 25.09.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у сумі 345 581грн. 97коп., штрафних санкцій у сумі 100 665грн. 98коп. та 3% річних у сумі 659грн. 38коп., всього 446 907грн. 33коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати наданих послуг.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору про надання послуг №100 У від 03.08.2011р.; додатку №1 до договору; додаткових угод №1 від 01.12.2011р., №2 від 02.04.2012р. та №3 від 25.04.2012р.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УМЗ-000012 від 31.05.2012р., №УМ1-76 від 31.05.2012р., №УМЗ-000014 від 30.06.2012р., №УМ1-89 від 30.06.2012р., №УМ1-107 від 06.07.2012р. та №УМЗ-000016 від 09.07.2012р.; листа № 265 від 05.07.2012р.; банківської виписки по особовому рахунку позивача від 30.05.2012р.; акту звірки розрахунків станом на 09.07.2012р.; рахунків-фактури №УМ1-000060 від 08.05.2012р., №ИД-0000035 від 31.05.2012р., №УМЗ-000020 від 01.06.2012р., №ИД-0000034 від 30.06.2012р., №УМ1-000084 від 30.06.2012р., №УМ3-000016 від 14.05.2012р., №УМ1-000124 від 31.05.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 510, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 21.08.2012р. позов заперечується з посиланням на те, що позивачем був порушений порядок досудового врегулювання спору. Вподальшому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу відповідачем були визнані, з приводу чого подано заяву від 18.09.2012р.

У судовому засіданні 25.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач представника у судове засідання 25.09.2012р. не направив, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на повідомленні про оголошення перерви у судовому засіданні 20.09.2012. Причини неявки, як вбачається з клопотання №402 від 21.09.2012р., наданого через канцелярію господарського суду, полягають у перебуванні представника у відпустці. Вказаним клопотанням відповідач просить суд відкласти розгляд справи на 10.10.2012р.

Розглядаючи дане клопотання, суд дійшов висновку про неможливість його задоволення з огляду на сплив строку розгляду даної справи, який згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України для надання можливості сторонам представити додаткові докази по справі ухвалою від 20.09.2012р.продовжувався на 15 днів до 05.10.2012р. Судом також було враховано, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи по суті, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством «Будмеханізація» (далі - виконавець) був укладений договір про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику за його замовленням будівельну техніку, зазначену у додатку №1 до договору, а замовник зобов'язався використовувати за призначенням надану техніку та оплачувати її послуги.

Додатком №1 до договору в редакції додаткової угоди №3 від 25.04.2012р. сторони визначили найменування техніки: екскаватор на г/х НITACHI ZX 200 LC, об'єм ковша - 0,8 мі, вартість машино-години - 480грн. з ПДВ, вартість перебазування - 2 600грн. з ПДВ в кожну сторону.

Загальна вартість наданих виконавцем послуг згідно з п. 2.1 договору визначається, виходячи з розрахунку загального часу надання послуг. Вартість послуг зазначається у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Порядок оплати сторони визначили наступний:

- до початку надання послуг впродовж 3-х днів з моменту підписання договору замовник перераховує попередню оплату у розмірі, зазначеному у рахунку-фактурі, який виставлений виконавцем, включаючи перебазування техніки, вказаної у додатку №1 до договору, у розмірі 5 000грн. (п. 2.2 договору);

- через кожні 14 календарних днів замовником виконується оплата за надані послуги на підставі виставлених виконавцем рахунків (п.2.3 договору);

- остаточний розрахунок за надані послуги виконується замовником щомісячно до 3-го числа, наступного за звітним, на підставі актів наданих послуг (п. 2.4 договору).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором за період травень-липень 2012р. підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№УМЗ-000012 від 31.05.2012р. на суму 138 360грн., у т.ч. ПДВ - 23 060грн.;

№УМ1-76 від 31.05.2012р. на суму 81 550грн., у т.ч. ПДВ - 13 591грн. 67коп.;

№УМЗ-000014 від 30.06.2012р. на суму 147 360грн., у т.ч. ПДВ - 24 560грн.;

№УМ1-89 від 30. 06.2012р. на суму 74 200грн., у т.ч. ПДВ - 12 366грн. 67коп.;

№УМ1-107 від 06.07.2012р. на суму 12 250грн., у т.ч. ПДВ - 2 041грн. 67коп.;

№УМЗ-000016 від 09.07.2012р. на суму 21 220грн., у т.ч. ПДВ - 3 536грн. 67коп.

Дані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем за договором №100 У від 03.08.2011р. за період з травня по липень 2012 року були надані послуги будівельної техніки у травні 2012р. на суму 219 910 грн., у червні 2012р. на суму 221 560 грн., у липні 2012р. на суму 33 470 грн., всього 474 940грн.

Відповідачем, як встановлюється матеріалами справи, вартість отриманих послуг будівельної техніки за спірний період були сплачені частково. Так, в якості сплати цих послуг були перераховані в безготівковому порядку грошові кошти 15.05.2012р. у сумі 33 600 грн. та 30.05.2012р. у сумі 60 000 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 15.05.2012р. та 30.05.2012р., а також копіями платіжних доручень від 15.05.2012р. №1831 та від 30.05.2012р. №1964.

З призначень платежів, зазначених у вказаних платіжних документах, вбачається, що оплата проводилась замовником на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур від 08.05.2012р. №УМ1-000060 на суму 33 600 грн. та від 14.05.2012р. №УМ3-000016 на суму 129 362 грн. відповідно.

Решта вартості послуг у сумі у сумі 345 581грн. 97коп. (за травень 2012р. - 90 551 грн. 97 коп., за червень 2012р. - 221 560 грн., за липень 2012р. - 33 470 грн.) з урахуванням наявності станом на 01.05.2012р. переплати відповідача у сумі 35 758грн. 03коп., станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була, що сторонами визнається та підтверджується актом звірення розрахунків станом на 09.07.2012р.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Отже, відносини між сторонами врегульовано положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 903 Цивільного кодексу України, яка міститься в Главі 63, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати наданих послуг.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч п. 2.4 договору за актами наданих послуг за травень, червень та липень 2012р. відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку до 3-го числа місяця, наступного за звітним, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу, про що зазначено у заяві від 18.09.2012р., суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у розмірі 345 581грн. 97коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за періоди з 04.06.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. та з 04.07.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за червень 2012р. у загальній сумі 659грн. 38коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за періоди з 04.06.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. та з 04.07.2012р. по 20.07.2012р. за прострочення сплати вартості послуг за червень 2012р. відповідно, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок арифметично вірний, однак, позивачем всупереч ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 5 якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, у зв'язку із чим, судом встановлено неправомірне включення позивачем до періоду прострочення сплати вартості послуг за травень 2012р. періоду з 04.06.2012р. по 05.06.2012р., що призвело до безпідставного нарахування 3% річних у сумі 14грн. 89коп.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 644грн. 49коп. такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 04.06.2012р. по 05.06.2012р. у сумі 14 грн. 89 коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлений до стягнення штраф у розмірі 100 665грн. 98коп., нарахований на підставі п. 5.2 договору, умовами якого встановлено, що у разі прострочення оплати відповідно до п.2.3 договору замовник сплачує виконавцю штраф за прострочення оплати послуг до 10 днів у розмірі 25%, а за прострочення оплати послуг більш ніж 30 днів - 50% від суми простроченого платежу.

Оцінюючи правомірність позовних вимог в цій частині, суд виходить із наступного.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви штрафні санкції фактично розраховані позивачем на підставі п.5.2 договору, виходячи з порушення відповідачем п. 2.4 договору, а саме: граничних строків здійснення остаточного розрахунку за надані послуги щомісячно до 3-го числа, наступного за звітним, на підставі актів наданих послуг.

Разом з тим, як зазначалось, штрафні санкції згідно з п.5.2 договору встановлені не за порушення замовником умов п. 2.4 договору щодо строків остаточного щомісячного розрахунку за послуги на підставі актів наданих послуг, а за порушення п. 2.3 договору, яким визначений обов'язок замовника виконувати проміжні оплати наданих послуг (до часу підписання щомісячних актів наданих послуг) на підставі виставлених виконавцем рахунків через кожні 14 календарних днів.

Отже, порушення відповідачем строків щомісячного остаточного розрахунку вартості послуг за період травень-липень 2012р., строк виконання якого визначений п. 2.4 договору, яке було встановлено судом та про що йшлося раніше, не може бути підставою для нарахування штрафу згідно із п.5.2 договору.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що методологія розрахунку штрафу, наведена позивачем в матеріалах позовної заяви, є невірною, оскільки не відповідає порушенням замовником договірних умов щодо оплати послуг, за які п. 5.2 договору встановлені штрафні санкції.

Судом також встановлено, що позивачем виставлялись проміжні рахунки №УМ1-000060 від 08.05.2012р. на суму 33 600грн. з ПДВ 5 600грн. та №УМ3-000016 від 14.05.2012р. на суму 129 362грн. з ПДВ 21 560грн. 33коп., зобов'язання з оплати яких замовником визначено саме п. 2.3 договору.

При цьому, рахунок-фактура №УМ1-000060 від 08.05.2012р. був повністю сплачений відповідачем платіжним дорученням №1831 від 15.05.2012р. на суму 33 600грн. з призначенням платежу «за послуги спецтехніки по рахунку №УМ1-000060 від 08.05.2012р. в т.ч. ПДВ на суму 5 600грн.», а рахунок-фактура №УМ3-000016 від 14.05.2012р. був частково сплачений відповідачем платіжним дорученням №1964 від 30.05.2012р. на суму 60 000грн. з призначенням платежу «за послуги спецтехніки по рахунку №УМ1-000016 від 14.05.2012р. в т.ч. ПДВ на суму 10 000грн.»

Решта вартості послуг у розмірі 69362грн., виставленої позивачем до сплати згідно з рахунком №УМ3-000016 від 14.05.2012р., в порушення п.2.3 договору відповідачем станом на час розгляду справи не сплачена, що є підставою для нарахування штрафу на підставі п.5.2 договору, виходячи з 50% від суми простроченого платежу за прострочення оплати послуг більш ніж 30 днів, що дорівнює 34 681 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 34 681грн. такими, що підтверджуються матеріалами справи, отже, підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 65 984грн. 98коп. є безпідставними та недоведеними матеріалами справи, отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 254, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ч.ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 66, ідентифікаційний код 32672040) на користь Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, буд. 8А, ідентифікаційний код 01237738) заборгованість за договором про надання послуг №100 У від 03.08.2011р. у розмірі 345 581грн. 97коп., штраф у розмірі 34 681грн., 3% річних у розмірі 644грн. 49коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 618грн. 15коп.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Донецьк в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал», м. Донецьк, 3% річних у розмірі 14грн. 89коп. та штрафних санкцій у розмірі 64 984грн. 98коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 25.09.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.