Рішення № 26240094, 28.09.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5004/896/12

за позовом Корпорації "Проун"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 41 441,86 грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача, Костюк Ю.В. - представник, довіреність від 01.01.2012 року

від відповідача, ОСОБА_1 - підприємець

Протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України із забезпеченням повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 18.09.2012 року оголошено перерву до 26.09.2012 року для подачі сторонами додаткових доказів по справі.

Суть спору: позивач -корпорація "Проун"у позовній заяві просить стягнути з відповідача -підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 40 502,96грн., 243,14грн. інфляційних втрат та 695,76г рн. 3% річних.

Свої вимоги обґрунтовує таким.

Між сторонами було укладено два договори поставки за № 1/026 від 02.06.2011 р. (сума договору 230 000,00 грн.) та за № 1/0906 від 09.06.2011 р. (сума договору 91 000,00 грн.). Загалом сума двох договорів становить 321 000.00 грн. Відповідно до п. 4.2., оплата по договорах здійснюється на умовах попередньої оплати. Корпорацією було здійснено попередню оплату на суму 323 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. По договору № 1/026 від 02.06.2011 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000004 від 30.06.2011 р. було поставлено товар (каркас з алюмінієвих профілів з декоративною накладкою в кількості 202,58 кв.м) на суму 123 000.00 грн. Відповідно до видаткової накладної № РН-0000006 від 08.07.2011 р. було поставлено товар (склопакети 4-10-4е-10-6 в кількості 141,16 кв.м) на суму 68 497.04 грн. Загалом вартість поставленого товару становить 191497.04 грн.

Тобто, недопоставлево товар по договору № 1/026 від 02.06.2012 р. на суму 38 502.96 грн., а саме склопакети 4-10-4е-10-6 в кількості 61,42 кв.м та двері алюмінієві з термопрофіля у кількості 1 шт.

Крім того було здійснено переплату по договорах в розмірі 2 000.00 гри, (фактично сплачено 323 000,00 грн., а згідно договорів необхідно оплатити 321 000,00 грн.).

Заборгованість відповідача перед корпорацією «Проун»становить 40 502,96 грн..

Мотивуючи свої вимоги сторона посилається на ст. 530, 526, 536, 612, 625, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та у поясненнях від 26.09.2012 року вих. № 09-05 зазначив, що відповідно до ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні, про що й зазначено у додатку №1 до договору поставки № 1/026 від 02.06.2011р. На дану партію товару позивачем не було надано специфікації з розмірами вище вказаного товару, тому їх поставка згідно договору № 1/026 протягом 30 днів з моменту оплати не здійснена.

Згідно п. 2 ст. 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Такої згоди, щодо розмірів недопоставленого товару відповідач не отримав. Оскільки склопакети виготовляються за чіткими розмірами, які повинні відповідати конструктиву споруди, то замовник повинен був надати ці розміри постачальнику, тим самим виконати свої зобов'язання у відповідності з п.1 ст.671 ЦК України, де вказано, що якщо переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Звертаючись (в усній формі) до позивача про надання чітких розмірів склопакетів (ширина*висота*товщина) та аналогічно розмірів дверей, підприємець надав корпорації письмову відповідь листом № 03-01 від 06.03.12р. щодо недопостадки товару, з вимогою щодо розрахунку за додатково поставлений каркас та пропозицією зарахування заборгованостей на підставі акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.12р. Проте відповіді не отримав.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2012 року по справі №01-16/5004/1200/12 відмовлено в прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до корпорації "Проун" про стягнення 47054,47 грн. за поставлений корпорації каркас з алюмінієвих профілів площею 70,2кв.м., оскільки дана заява була подана стороною після початку розгляду спору по суті та стороною не наведено фактів які б свідчили про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача та відповідача господарський суд, -

в с т а н о в и в:

02.06.2011 року між корпорацією «Проун»(надалі- позивач, покупець) та підприємцем ОСОБА_1 (надалі-відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 1/026, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар(передати у власність покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.(а.с. 13)

Відповідно до розділу 4 договору поставки вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації (додаток №1). Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється за умови передоплати.

Згідно додатку № 1 до договору поставки №1/026 від 02.06.2011 року загальна сума договору складає 230 000 грн.

09.06.2011 року між корпорацією «Проун»та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 1/0906, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар(передати у власність покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.(а.с. 15)

Відповідно до розділу 4 договору поставки вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації (додаток №1). Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється за умови передоплати.

Згідно додатку № 1 до договору поставки №1/0906 від 09.06.2011 року загальна сума договору складає 91 000 грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли на підставі договорів поставки №1/026 від 02.06.2011 року та №1/0906 від 09.06.2011 року.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання вимог договорів поставки покупець попередньо сплатив відповідачеві 323 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9913 від 02.06.2011 р. - 123 000,00грн., № 9928 від 09.06.2011 р. - 120 000,00грн., № 9937 від 15.06.2011 р,- 15 000,00грн., № 10004 від 15.07.2011 р. - 30 000,00грн., № 10106 від 26.08.2011 р. - 15 000,00грн., № 10142 від 12.09.2011 р. - 20 000,00грн., на умовах попередньої оплати. (а.с. 17, 19, 22, 24,27,29).

Відповідно до п. 3.1 , 3.2 договору партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена покупцю не пізніше 3-х днів з моменту оплати. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково поставивши будівельні матеріали на суму 282 497,04 грн., зокрема: по договору №1/0609 від 09.06.2011 року відповідно до видаткової накладної №РН-0000005 від 30.06.2011 року було поставлено товар на суму 91 000грн., тобто в повному обсязі; по договору № 1/026 від 02.06.2011 р. відповідно до видаткових накладних № РН-0000004 від 30.06.2011 р., № РН-0000006 від 08.07.2011 р. було поставлено товар (каркас з алюмінієвих профілів з декоративною накладкою в кількості 202,58 кв.м, склопакети 4-10-4е-10-6 в кількості 141,16 кв.м) на суму 191 497,04 грн. Тобто станом на момент розгляду справи у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 40 502,96 грн., оскільки до 16.09.2011 року постачальник повинен був здійснити поставку товару в розумінні п. 3.1 договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, враховуючи попередню оплату корпорацією товару, не виконання підприємцем взятого на себе обов'язку, суд приходить до висновку про підставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 40 502,96грн. попередньої оплати за товар.

Згідно положень п. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір плати за користування чужими грошовими коштами встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України та дорівнює трьом процентам річних від безпідставно збереженої суми. Також, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати як компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів за весь період необгрунтованого зберігання та утримання грошей позивача.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок поданий позивачем щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом виявлено помилки при розрахунку інфляційних, тому вимога про стягнення 3% річних за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року підлягає до задоволення в сумі 695,76 грн., а інфляційні втрати за період з 25.11.2011 року по 21.06.2012 року в сумі 243,02 грн., що на 12 коп. менше.

Оригінали всіх документів, наведених у рішенні оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження підприємця про те, що він не поставив в строк продукції із-за відсутності специфікації, розмірів будівельних матеріалів, спростовується наступним.

Договір між сторонами та додаток №1 до договору було укладено 02.06.2011 року. Відповідно до п. 7.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань. Згідно п. 4.1, 4.2 договору вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається в специфікації (додаток №1), розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється за умови передоплати.

На виконання умов договору позивачем протягом червня-вересня 2011 року перераховано відповідачеві в рахунок передоплати 323 000грн. в т.ч. вартості всієї продукції передбаченої договором поставки №1/026. Отже, корпорація свої зобов'язання по договору виконала.

Згідно п. 3.1 договору партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена покупцю не пізніше 3 днів з моменту оплати (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні). В засіданні суду було встановлено, що письмово специфікація між сторонами не погоджувалася, а було укладено додаток №1 до договору від 02.06.2011 року де зазначена ціна, площа кв.м. та загальна вартість будівельних матеріалів, а розміри неодноразово узгоджувалися в усній формі.

В листі від 17.11.2011 року(а.с. 33 із доказами надіслання підприємцю, кв. пошти від 21.10.2011 року), претензії від 21.10.2011 року позивач вимагав поставити підприємцем будматеріали або повернути перераховані кошти, на що відповідач не прореагував, а лише в листі від 06.03.2012 року зазначив, що не було надано розмірів на будівельні матеріали тому і поставка їх не відбулася.

Таким чином суд приходить до висновку, що підприємець ОСОБА_1 для належного виконання зобов'язання по договору не позбавлений був права (можливості) для додаткового з'ясування у позивача розмірів будматеріалів.

Однак, доказів які б свідчили про намагання поставити продукцію корпорації «Проун»по договору №1/026 від 02.06.2011 року, позивач не подав суду.

Крім того, в засіданні суду підприємець посилався на примірник договору №1/26 від 02.06.2011 року який знаходився в нього, зазначивши, що в п. 3.1 договору термін поставки товару зазначено: «30 днів з моменту оплати». Однак цей договір підприємцем не підписаний, а печатку останній на договорі поставив в даному судовому засіданні.

Та сам факт непоставки свідчить про невиконання умов договору №1/026 від 02.06.2011 року і на день розгляду спору, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про повернення коштів.

Таким чином, підприємець зобов'язань по договору не виконав, продукції не поставив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі та доказів про намагання поставити продукцію відповідачеві.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40502,96грн. попередньої оплати за товар, 695,76 грн. 3% річних, 243,02 грн. інфляційних втрат є підставними та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору слід віднести на нього відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 536, 693 Цивільного кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Корпорації "Проун" (Чернігівська обл., смт. Короп, вул. Поштова, 5, код 14220283)

41 441,74грн. з них: 40502,96грн. попередня оплату за товар, 695,76 грн. 3% річних, 243,02 грн. інфляційних втрат та стягнути 1653,00грн. витрат за сплату судового збору.

3. В позові про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 0,12грн. інфляційних втрат, відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повне рішення

складено

28.09.12