Рішення № 26240078, 25.09.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 вересня 2012 р. Справа 16/54/2012/5003

за позовом: підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі", м.Київ

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення заборгованості в сумі 6063,99 грн. за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача - Сиваш С.В. (довіреність №1053/1 від 30.08.12р.);

відповідач не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 6063,99 грн. заборгованості за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу №43/12 від 02.02.2012 року, з яких: 5681,85 грн. - основний борг, 318,63 грн. - пеня та 63,51 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 03.08.2012 року порушено провадження у справі №16/54/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2012 року.

В судовому засіданні 25.09.2012 року позивачем подана заява від 25.09.2012 року (вх.канц. №08-46/10576/12), в якій позивач повністю відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних та наполягає на розгляді справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача, оскільки остання повідомлена про дату, місце та час розгляду справи.

Дослідивши подану позивачем заяву від 25.09.2012 року про відмову від позову в частині стягнення пені та 3% річних, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині по п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмова позивача від позову в частині стягнення пені та 3% річних приймається судом, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Разом з цим, необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.2 ст.80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

При цьому суд вважає, що за правилами статті 49 ГПК України, абзацу 7 пункту 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 року: судові витрати, понесені позивачем відповідно до частини заявлених вимог, від якої останній відмовився, покладаються на нього.

25.09.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 10.08.2012 року на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №21020 2025232 9 (а.с. 30).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.02.2012 року між підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №43/12.

Згідно з п. 1.1 договору продавець зобов'язувався продати, а покупець купити лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та вироби медичного призначення, надалі товар.

Поставка товару, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, які є невід'ємною частиною договору, здійснюється частинами (партіями) шляхом централізовано - кільцевих перевезень. Ціна поставки товару за цим договором є звичайною ціною. Узгодження замовлення відбувається по телефону, по факсу або електронній пошті (п. 1.2 договору).

Загальна сума договору складається із вартості всіх партій товару, переданих продавцем по накладним (п. 1.3 договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент здійснення прийому-передачі і датою, що зазначена в накладній (п. 1.4 договору).

Відповідно до п.2.2 договору покупець зобов'язується отримати товар та оплатити його вартість шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в гривні в термін, зазначений в супровідних документах, що є невід'ємною частиною договору, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідачем було отримано від позивача товар на суму 0,05 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 06.02.2012 року № 012695, на суму 3456,02 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 06.02.2012 року №012817, на суму 3762,55 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 06.02.2012 року № 012818, на суму 26,40 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 06.02.2012 року № 012974, на суму 31,96 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 06.02.2012 року № 012975, на суму 118,80 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 16.02.2012 року № 016483, на суму 0,10 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 16.02.2012 року № 016495, на суму 4300,28 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 16.02.2012 року № 016565, на суму 3385,69 грн. згідно товаро-транспортної накладної від 16.02.2012 року № 016566 (а.с. 9-22). Всього відповідачем було отримано від позивача товар на суму 15081,85 грн.

Відповідач провів лише часткові розрахунки з позивачем на суму 9400,00 грн., що підтверджується відомістю розрахунків з контрагентом по хронології операцій за період з 31.05.2008 року по 23.05.2012 року, наявною в матеріалах справи. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 5681,85 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526,ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 5681,85 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 318,63 грн. пені та 63,51 грн. - 3% річних.

2. Провадження у справі в частині стягнення 318,63 грн. пені та 63,51 грн. - 3% річних припинити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (21027, АДРЕСА_1, факт. адреса: АДРЕСА_2; ідент. код НОМЕР_1) на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (юрид.адреса: 03070, м.Київ, вул.Тулузи, буд.3-б; поштова адреса: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул.Білгородська, 20; код ЄДРПОУ 21568905) 5681,85 грн. - основного боргу та 1508,07 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 01 жовтня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - підприємству з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Фалбі" (за адресами: 03070 м.Київ, вул.Тулузи, 3б та 08141 Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Петрівське, вул.Білгородська, 20);

4,5 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 (за адресами: 21027 АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2)