Постанова № 26240021, 27.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5009/1270/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівГоголь Т.Г., Полянського А.Г.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.07.12у справі№ 5009/1270/12 господарського суду Запорізької області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адалід-Гран"простягнення 48 000,00 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/889 від 26.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Швеця В.О. (головуючого), Гоголь Т.Г., Полянського А.Г.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_4

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належно повідомлений про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід-Гран" про стягнення 48 000 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 01.02.11 в частині оплати за надані послуги. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.12, ухваленим суддею Гандюковою Л.П., позовні вимоги задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання юридичних послуг від 01.02.11. При цьому, суд керувався приписами статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Шевкової Т.А. -головуючого, Бойченка К.І., Чернота Л.Ф., постановою від 17.07.12 перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт надання позивачем відповідачу юридичних послуг за спірним договором. При цьому, суд керувався приписами статей 11, 509, 627, 628 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 11, 509, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адалід-Гран" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, пояснення позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.02.11 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адалід-Гран" (замовником) укладено договір про надання юридичних послуг (далі -договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з комплексного юридичного обслуговування та представлення інтересів замовника в державних органах та суспільних організаціях, а також з забезпечення економічної безпеки підприємства замовника протягом дії даного договору. Відповідно до пункту 2.2 договору до обов'язків виконавця віднесені: надання консультації з різноманітних питань застосування норм права; проведення постійної роботи з дебіторами замовника з метою недопущення порушень останніми договірних зобов'язань та проведенню своєчасних розрахунків з замовником; забезпечення замовника збірниками законодавчих актів, методичною літературою у відповідності з поданими заявками; при необхідності перевіряти відповідність вимогам законодавства України внутрішніх документів замовника; на підставі наданої замовником довіреності представляти його інтереси у судових, виконавчих, податкових та інших державних органах, а також закладах всіх форм власності, у необхідних випадках залучати додаткових спеціалістів; повідомляти замовнику за його вимогою всі відомості про виконання предмету цього договору; зберігати конфіденційність відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням предмету договору. Згідно з пунктом 3.1. договору вартість робіт по даному договору в місяць становить 6 000 грн. без ПДВ. Відповідно до пункту 2.1.4 договору замовник зобов'язався виплачувати виконавцю винагороду в залежності від обсягу виконаних робіт на підставі виставлених виконавцем актів виконаних робіт, прийнятих та підписаних замовником. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, при цьому може бути достроково припинений в будь-який час за вимогою однією із сторін (пункт 6.1 договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Адалід-Гран" про стягнення 48 000 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.02.11. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції установив недоведеність позивачем факту надання відповідачу юридичних послуг за договором від 01.02.11. При цьому, суд не визнав доказами, що підтверджують розмір виконаних робіт, акти приймання-передачі робіт № 1 від 31.03.11, № 2 від 30.06.11, № 3 від 30.09.11 через відсутність в них зафіксованого змісту та обсягу фактично виконаних позивачем робіт, як то і передбачено договором. Також, судом враховано, що в матеріалах справи відсутні доручення, видані замовником виконавцю на виконання умов договору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів визнає правомірним висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.12 у справі господарського суду Запорізької області № 5009/1270/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.Швець

Судді: Т.Гоголь

А.Полянський