Постанова № 26239986, 25.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 12/99-1806

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р.за скаргамиСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"набездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві по виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2011р.у справі№ 12/99-1806 Господарського суду Тернопільської областіза позовомСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"прозобов'язання вчинити дії та стягнення коштівза участю представників: Відділу державної виконавчої службине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаПаперник С.В., дов. від 20.01.2012р., Колток О.І., дов. від 13.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2010 року по справі № 12/99-1806 з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 було стягнуто 155516,30 грн. орендної плати, 311032,60 грн. неустойки, 195,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4750,49 грн. витрат по сплаті державного мита; на виконання вказаного рішення видано наказ від 12.03.2011 року.

05.05.2011 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 звернувся до господарського суду в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України зі скаргою, в якій просив (з врахуванням уточнення від 30.08.2011 року) визнати незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва щодо виконання наказу господарського суду від 12 березня 2011 року, виданого у справі № 12/99-1806, та зобов'язати орган виконавчої служби виконати даний наказ відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" та у спосіб, встановлений виконавчим документом. Скаржник зазначав, що судове рішення у даній справі не виконано добровільно, натомість жодних дій, що свідчили б про примусове виконання виданого наказу орган виконавчої служби не вчиняє.

07.06.2011 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України звернулося до господарського суду Тернопільської області із скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби в якій просило визнати незаконною бездіяльність Відділу виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, що проявляється у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року у справі № 12/99-1806 про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_4; зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого документу на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року у справі № 12/99-1806 про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_4, у зв'язку з його повним виконанням.

Скаржник зазначав, що з метою добровільного виконання рішення ним 21.03.2011 року перераховано грошові кошти в сумі 471494,49 грн. на рахунок, належний ОСОБА_4; натомість всупереч пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" орган виконавчої служби не виносить постанову про закінчення виконавчого провадження та виніс незаконну постанову про арешт коштів банку, що перешкоджає його нормальній діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 (стягувач) відхилив доводи скарги, поданої Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (боржником), зазначивши, що боржник перерахував кошти на рахунок, відкритий фізичній особі ОСОБА_4, а не на рахунок, призначений для здійснення підприємницької діяльності Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4, відтак наказ суду не виконано; поточний рахунок, на які надійшли кошти, забороняється використовувати для проведення операцій, пов'язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

Боржник відхилив доводи скарги стягувача, вказавши, що резолютивна частина виконуваного рішення не зазначає рахунку, на який має проводитися стягнення; право здійснювати підприємницьку діяльність 6не позбавляє стягувача статусу фізичної особи як учасника цивільних відносин.

Скарги розглядались неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2012 року (суддя Шумський І.П.) в задоволенні скарги підприємця ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва щодо виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 12 березня 2011 року у справі №12/99-1806 та вимогою зобов'язати орган ДВС виконати даний наказ відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" та у спосіб, встановлений виконавчим документом -відмовлено; скаргу ПАТ "Універсал Банк" в частині визнання незаконною бездіяльність Відділу виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, що проявляється у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року у справі № 12/99-1806 про стягнення 471494,49 грн. заборгованості з публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"на користь ОСОБА_4 задоволено; в задоволенні скарги ПАТ "Універсал Банк" в частині зобов'язання відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 12 березня 2011 року у справі № 12/99-1806 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року (судді: Гриців В.М.- головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2012 року залишено без змін з мотивів вірності та обґрунтованості його висновків

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить прийняті у справі постанову та ухвалу скасувати, задовольнити скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2011 року по справі № 12/99-1806 та відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про бездіяльність відділу ДВС щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посиланням на неповне з'ясування судами обставин справи, приписів статей 1, 17, 18, 27 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 1.3, 7.7 та 7.8 Інструкції № 492 Національного банку України; положення Податкового кодексу України, статей 3, 4, 42, 44, 128 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 9, 51 Цивільного кодексу України, статей 45, 84 Господарського процесуального кодексу України, статті 124 Конституції України; скаржник вказує, що судами не взято до уваги порушення банком при перерахуванні коштів відповідних положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, правовий статус та особливості нормативного регулювання майна, що використовується у підприємницькій діяльності, відтак висновки судів про належне добровільне виконання боржником судового рішення є безпідставними.

Відповідач не надіслав відзив на касаційну скаргу; усно у судовому засіданні відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень.

Орган державної виконавчої служби та позивач не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні .

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2010 року по справі № 12/99-1806 з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 було стягнуто 155516,30 грн. орендної плати, 311032,60 грн. неустойки, 195,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4750,49 грн. витрат по сплаті державного мита; на виконання вказаного рішення видано наказ від 12.03.2011 року.

14.03.2011 року стягувач звернувся до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про прийняття до виконання судового наказу з одночасним зазначенням у заяві номера поточного рахунку стягувача № НОМЕР_2 в "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805 для зарахування коштів на виконання даного наказу, додавши до заяви наказ, довідку з банку про наявність поточного рахунку (як підприємця), докази відправки даних документів боржнику; також стягувач просив накласти арешт на рахунок боржника.

21.03.2011 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Гаркавенко А.В. винесено постанову ВП № 225260914 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу від 12.03.2011 року про стягнення коштів.

Резолютивна частина рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2010 року у справі № 12/99-1806 щодо стягнення коштів на загальну суму 471494,49 грн., виданий на його виконання наказ від 12.03.2011 року, постанова ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві від 21.03.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 225260914, не містять конкретно визначеного рахунка, на який слід здійснити боржником перерахування коштів стягувачу.

Зі змісту копії платіжного доручення № 766 від 21.03.2011 року вбачається, що боржник з метою добровільного виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2011 року перерахував грошові кошти в сумі 471494,49 грн. на рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Універсал Банк" за договором № 000005353 банківського обслуговування фізичної особи (укладений 04.06.2008 року ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є боржник).

У подальшому суму 471494,49 грн. зараховано банком (боржник) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №11/445-к від 29 жовтня 2007 року, укладеним ПАТ "Універсал Банк" з ОСОБА_4 Тим самим на наступний день після добровільного виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року боржник списав сплачену ним суму 471494,49 грн. в рахунок погашення простроченої кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед банком.

29.03.2011 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 25260914 з примусового виконання наказу № 12/99-1806 від 12.03.2011 року до зведеного виконавчого провадження № 26575995.

Дослідивши листи ОСОБА_4 від 05 і 07 квітня 2011 року, суди попередніх інстанцій встановили, що їх зміст не відповідає вимогам розрахункових документів, на підставі яких повинні повертатись помилково зараховані кошти, докази подання ОСОБА_4 Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" розрахункового документа про повернення 471494,49 грн., як помилково зарахованих коштів, у матеріалах справи відсутні.

На підставі встановлених обставин, господарські суди визначили, що здійснене боржником добровільне перерахування коштів стягувачу не суперечить змісту рішення, виконавчого документа та постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнято стягувачем, а відтак підстави для спонукання боржника здійснити повторну сплату визначених рішенням коштів у межах виконавчого провадження відсутні; доводи стягувача щодо порушення банком порядку використання рахунків та умов договору банківського обслуговування фізичної особи виходять за межі відносин з виконання судового рішення.

Судова колегія зазначає, що згідно статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб -це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання судового рішення здійснюється державним виконавцем на підставі виконавчого документа, зокрема, наказу господарського суду, що має містити відомості, вказані статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі може містити інші дані, відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника та можуть сприяти його примусовому виконанню. Такі відомості можуть також бути зазначені стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

За статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до затвердженої форми; у постанові державний виконавець також вказує на необхідність боржнику самостійно виконати судове рішення.

Відповідно до частини 3 статті 27 цього Закону, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами статті 45 вказаного Закону, грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок. Проте, дана норма закону не поширюється і не застосовується у випадку добровільного виконання зобов'язання боржником.

Пунктами 1.2., 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, визначено що Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків; вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Приписами пункту 1.4 цієї Інструкції встановлено, що помилкове списання/зарахування коштів це списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача; розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; за пунктом 2.35 цієї Інструкції кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Відповідно до статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою; за частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

Здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи з повною цивільною дієздатністю, реалізація якого здійснюється за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Таким чином, реєстрація фізичної особи як підприємця засвідчує його право на зайняття підприємницькою діяльністю, однак не змінює його правового статусу у цивільних відносинах як фізичної особи.

Фізична особа як суб'єкт права приватної власності має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 Цивільного кодексу України), що відповідає положенням Господарського кодексу України про майнову основу господарювання та правовий режим майна суб'єктів господарювання; за статтею 177 Цивільного кодексу України майном вважаються також і гроші.

Відтак, місцевий та апеляційний господарські суди на підставі з'ясованих ним обставин встановили, що самостійна сплата коштів банком відбулася відповідно до змісту резолютивної частини судового рішення, виконавчого документа та постанови про відкриття виконавчого провадження; вказані кошти надійшли ОСОБА_4, як стягувачу у виконавчому провадженні, на належний йому рахунок, натомість ОСОБА_4 зазначені кошти, як помилково йому зараховані, не повертав, та прийшли до правомірного висновку, що належні за судовим рішенням кошти ОСОБА_4 одержав, відбулось подальше розпорядження ними за відсутності доказів оскарження відповідних дій банку; таким чином, стягувач не довів порушень боржника при самостійному виконанні судового рішення та наявність підстав для повторного перерахування банком тих самих коштів на інший рахунок стягувача. Відповідно виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 12 березня 2011 року у справі № 12/99-1806 підлягає закінченню.

Окрім цього, суди правомірно задовольнили скаргу боржника в частині визнання незаконною бездіяльності відділу виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, що проявляється у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом, виданим на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2010 р. у цій справі , зазначивши, що суди не вправі зобов'язувати до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби і тому відмовив ПАТ "Універсал Банк" у задоволенні скарги щодо зобов'язання відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2011 р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків господарських судів попередніх інстанцій, не ґрунтуються на положеннях законодавства, які регламентують порядок виконання судового рішення.

Зазначаючи на порушення банком вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, скаржник залишив поза увагою, що його правовідносини з Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за договором банківського обслуговування не стосуються правовідносин з цим самим банком як боржником у даному виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за договором оренди; порушення банком вимог наведеної Інструкції чи укладеного договору банківського обслуговування виходить за межі предмету розгляду при вирішенні скарги на дії державного виконавця.

Доказів оскарження дій державного виконавця щодо процедури відкриття виконавчого провадження, змісту постанови про відкриття виконавчого провадження скаржник не надав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та ухвалі місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази, перевірили здійснені сторонами розрахунки та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи та спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі № 12/99-1806 Господарського суду Тернопільської області та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2012 року залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач