Постанова № 26239875, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5008/253/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівДанилової Т.Б., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Мілл Карпати", с. Рокошино, Закрпатська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Асат", м. ЛьвівдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Мілл Карпати", с. Рокошино, Закрпатська обл.простягнення 116079,78 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" (далі за текстом -ТОВ "Асат" в особі Львівської філії) звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мілл Карпати" (далі за текстом -ТОВ "Мілл Карпати") про стягнення 111455,46 грн. боргу за договором на виготовлення та поставку продукції, 3593,81 грн. пені, 695,59 грн. 3% річних та 334,92 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.05.2012 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року позовні вимоги ТОВ "Асат" в особі Львівської філії було задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з ТОВ "Мілл Карпати" на користь ТОВ "Асат" в особі Львівської філії 116079,78 грн., в тому числі 111455,46 грн. основного боргу за поставку продукції, 3593,81 грн. пені, 695,59 грн. 3% річних, 334,92 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу та штрафних санкцій за виготовлену та поставлену продукцію по оплаті за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару на суму 111455,46 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано, а товар в порушення умов договору своєчасно оплачено не було.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Мілл Карпати" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Розпорядженням від 25.09.2012 року № 03.08-05/885 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Данилова Т.Б., Сибіга О.М.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.10.2011 року ТОВ "Асат" в особі Львівської філії (постачальник) та ТОВ "Мілл Карпати" (копупець) було укладено Договір на виготовлення та поставку продукції № ЛФ-056 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується самостійно або із залученням третіх осіб виготовити по замовленню покупця та передати у власність покупцю товар, що визначений специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти цей товар у відповідності з умовами даного Договору (п. п. 1.1 Договору).

Перехід права власності на товар покупцеві здійснюється з моменту фактичної передачі товару представнику покупця (п. 3.6. Договору).

Згідно з п. 3.7. Договору датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної у видаткових накладних; по якості - згідно ДСТУ та ТУ (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за придбаний товар, який передається по Договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов Договору на адресу відповідача було здійснено поставку товару (губки кухонні Мілл № 2 в кількості 20 шт. та губки кухонні Мілл № 1 в кількості 10 шт.) на загальну суму 111455,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ЛВ1353 від 03.11.2011 року та № ЛВ1607 від 16.12.2011 року, підписаними повноважними представниками сторін і завіреними печатками їх підприємств.

Проте, поставлений товар відповідачем оплачено не було, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 111455,46 грн.

На вказану суму боргу позивачем було нараховано 3593,81 грн. пені, 695,59 грн. 3% річних та 334,92 грн. інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачаться, що докази сплати відповідачем боргу за Договором на виготовлення та поставку продукції № ЛФ-056 від 10.10.2011 року відсутні, а тому господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ "Асат" в особі Львівської філії в повному обсязі.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було виготовлено та здійснено поставку товару відповідно до накладних № ЛВ1353 від 03.11.2011 року та № ЛВ1607 від 16.12.2011 року.

Згідно вказаних документів позивач передав, а скаржник прийняв відповідно до умов Договору виготовлений товар, що відповідає найменуванню, кількості, ціні товару, строкам та умовам його поставки.

Проте, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті за виготовлений та поставлений товар за Договором № ЛФ-056 від 10.10.2011 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 111455,46 грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Згідно з п. 5.2. Договору за порушення умов договору щодо своєчасної оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми яка підлягала оплаті, за весь період порушення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з наведених норм чинного законодавства та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 111455,46 грн. основного боргу за поставку продукції, 3593,81 грн. пені, 695,59 грн. 3% річних та 334,92 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "Мілл Карпати", викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені з огляду на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, а також містять і посилання на Договір № ЛФ-056 від 10.10.2011 року, як на підставу поставки продукції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року у справі № 5008/253/2012 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Б. Данилова

О.М. Сибіга