Постанова № 26239862, 26.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5015/970/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Данилової Т.Б., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство 14630"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012у справігосподарського суду Львівської областіза позовомприватного підприємства "Гал-Всесвіт"допублічного акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство 14630"простягнення 90 148, 80 грн. штрафних санкцій в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Павловський А.В.-дов. № 25/09/1 від 25.09.2012;від відповідача:Чир І.С. - дов. від 18.04.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 10.05.2012 господарського суду Львівської області (суддя: Кітаєва С.Б.) позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено повністю. Стягнено з ВАТ "Львівське АТП 14630" на користь ПП "Гал-Всесвіт" 71 376,40 грн. штрафу.

Постановою від 18.07.2012 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Галушко Н.А. - головуючий, Краєвська М.В., Орищин Г.В.) рішення від 10.05.2012 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Львівське АТП 14630" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, Закон України "Про автомобільний транспорт", Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 01.01.2006 ВАТ "Львівське АТП 14630" (за договором - перевізник) та ПП "Гал-Всесвіт" уклали договір про станційно-касове обслуговування №01/СК-01.

Умовами договору визначено взаємовідносини між сторонами при здійсненні перевезень пасажирів та багажу рейсовими автобусами на маршрутах Львів АС-2-Руданці, Львів АС-2-Жовтанці, Львів АС-2-Стронятин, Львів АС-2-Мервичі, Львів АС-2-Зібовки, Львів АС-2-Нова Скварява, Львів АС-2-Великі Передримихи, Львів АС-2-Руда Крехівська, Львівська АС-2-Зарудці, Львів АС-2-Ременів.

Згідно п. 5.1, 5.2, 5.5 договору за невиконання зобов'язань, передбачених договором, перевізник та ПП "Гал-Всесвіт" несуть взаємну матеріальну відповідальність у вигляді штрафів. Матеріальна відповідальність за порушення умов договору не звільняє сторони від відповідальності, передбаченої Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення". Перевізник виплачує за порушення, що сталися з його вини, штрафні санкції. За зірваний рейс без попередження перевізник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі вартості двох квитків до кінцевої станції.

Пунктом 5.13 договору сторони обумовили, що підставою для матеріальної відповідальності сторін є акти звірок, матеріали перевірок посадових осіб, записи в диспетчерських журналах, відомостях 20-АСС, документації водія та реєстри виконання рейсів на даному маршруті.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 01.07.2011 по 31.01.2012, відповідач не забезпечив подачу автобусів на автостанцію АС-2 (м.Львів, вул.Б.Хмельницького,225), згідно розкладу руху та не повідомив про зрив рейсів автостанцію або адміністрацію позивача, тим самим допустив зрив рейсів без попередження (записи в диспетчерському журналу за період з серпня 2011 по січень 2012).

Згідно ч.4 ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт»відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - з зупинок, передбачених розкладом руху.

Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідачем відправлення рейсів з АС-2 у м. Львові не виконувалися.

Відповідно до п.115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997, перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Самостійно продаж квитків може здійснюватись водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції (відомість 20-АСС).

Згідно ст. 36 та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автостанції надають автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті. При виконанні регулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати при собі, зокрема, відомість продажу квитків (відомість 20 АСС) та квитково-касовий лист.

Отже, норма вищевказаного Закону визначає, що підтвердженням виконання рейсів є: відомість 20 АСС (відомість продажу квитків), яка видається автостанцією водіям відповідача після завершення продажу квитків на рейс і є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами договору; квитково-касовий лист, в якому відображається кількість і сума проданих квитків; дорожній лист, який передається диспетчеру для отримання відмітки про час прибуття.

Однак, як встановили господарські суди, відповідач таких доказів в підтвердження виконання ним рейсових перевезень не надав. Наявні в матеріалах справи квитково-касові листи є доказом реалізації квитків не на АС-2, а безпосередньо водієм. Для підтвердження факту використання рейсу по АС-2 на даних квитково-касових листах повинна стояти відмітка автостанції із зазначенням кількості та суми реалізованих квитків, в тому числі, коли таких не було реалізовано, однак такі відмітки АС-2 на документах відсутні.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили виконання ним зобов'язання за договором №01/СК-01 від 01.01.2006 про станційно-касове обслуговування з забезпечення подачі автобусів на АС-2 та повідомлення позивача про зрив рейсів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 18.07.2012 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 5015/970/12 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Б. Данилова

О.М. Сибіга