Ухвала суду № 26239642, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/51018/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Зозулі Ю.В.

за участю представників позивача -Єфімової А.В., Кравець Н.І., Сердюкова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року

по справі № 2а/1270/1813/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропроектпроммонтаж»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропроектпроммонтаж»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області, скасування наказу № 29 від 18.01.2012р. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172301 від 20.02.2012р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропроектпроммонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01 по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «Оріал», складено акт № 4/23-35389376 від 01.02.2012 року, в якому встановлені порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 561182 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - на 101 842 грн., за ІІ квартал 2011 року - на 290 675 грн., за ІІІ квартал 2011 року - на 168 764 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.02.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 603 374 грн., в т.ч.: 561 182 грн. основного платежу та 42 192 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган посилався на нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»і ТОВ «Оріал».

Судами обох інстанцій також встановлено, що між ТОВ «Електропроектпроммонтаж»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»укладений договір підряду № 01/01-2011 від 28.01.2011 р., за умовами якого замовник, яким є позивач, доручає, а підрядник -ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах замовника.

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виконані будівельно-монтажні роботи на виконання умов зазначеного договору, та монтажно-будівельні роботи на виконання підрядних договорів, укладених позивачем з ТОВ «Електроналадка», ЗАТ «Електропромислова компанія», ПрАТ «Линик», ВАТ «Стахановський завод феросплавів», ВАТ «Рубіжанський КТК».

Факт виконання зазначених договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт, актами прийому-здачі робіт; банківськими виписками по рахунку позивача.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Оріал», суддами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у зазначеного контрагента у червні -липні 2011 року придбані будівельні матеріали.

Фактичне здійснення господарських операцій встановлено судами та підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, а сааме: видатковими накладними; документами на транспортування.

Використання придбаних товарів позивачем у власній господарській діяльності підтверджується актами списання придбаних матеріалів.

Судами також встановлено, що на час виконання зазначених вище договорів, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Оріал»здійснювали господарську діяльність, не визнавались банкрутами, та не були ліквідовані.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між ТОВ «Електропроектпроммонтаж»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»і ТОВ «Оріал», підтверджено первинними документами, господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011р., валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011р. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «Оріал» підтверджені відповідними первинними документами; ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Таким чином, за встановлення реального характеру господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами: ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»та ТОВ «Оріал»є вірним судовий висновок про правильність формування позивачем валових витрат за спірними господарськими операціями.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний