Постанова № 26237843, 11.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2012 року № 2а-9310/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209

Суддя Добрянська Я.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Давидович В.М. (довіреність № б/н від 02.07.2012 р.)

від відповідача: не прибув

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9310/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0005582209 від 05.07.2012 р. в повному обсязі;

- стягнути з державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в загальному розмірі 599 707 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Фірма Астейт»та ТОВ «Вайпергруп», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, виконання договірних відносин підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а сплата коштів по договірних відносинах -платіжними дорученнями з відміткою банку про отримання коштів.

Відповідач в судове засідання 07.08.2012 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи.

Однак в минулих судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, оскільки по одному з контрагентів позивача ТОВ «Вайпергруп»контролюючими органами було встановлено повну відсутність будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції, а відповідно контрагент позивача ТОВ «Вайпергруп»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, такі правовідносини з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків (є безтоварними операціями), а тому є фіктивними та наявні у справі докази не підтверджують фактичної передачі товарів від продавця покупцю, що свідчить про здійснення таких відносин з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме неприбуття представника відповідача в судове засідання 07.08.2012 р., що був повідомлений належним чином, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого не заперечив представник відповідача.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»(код ЄДРПОУ 18094674) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-жовтень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016), ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401), ТОВ «Пром Альянс ЛТД»(код ЄДРПОУ 34885500).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 21.06.2012 року № 405/22-9, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету в загальному розмірі 599 707 грн., в тому числі:

- за серпень 2011 року в сумі 235 131 грн.;

- за вересень 2011 року в сумі 94 700 грн.;

- за жовтень 2011 року в сумі 269 876 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Біо-Тест-Лабораторія»донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 599 707,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 149 927,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, що оскаржується позивачем в даній адміністративній справі, податковий орган в Акті перевірки позивача від 21.06.2012 року № 405/22-9, посилається на те, що по одному з контрагентів позивача ТОВ «Вайпергруп»контролюючими органами було встановлено повну відсутність в такого контрагента будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції, а також при перевірці контрагентів позивача ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016), ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401) було встановлено відсутність в їх контрагентів ПП «Регіонстрой», ТОВ «Місто-2», ПП «Сочі М»відповідних трудових ресурсів та устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності, тобто встановлено наявність порушень з боку прямого контрагента позивача - ТОВ «Вайпергруп»та контрагентів по третьому ланцюгу правовідносин.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд частково погоджується з висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач являється виробником імунобіологічних препаратів. Дане виробництво обладнане необхідними засобами безпеки при роботі з патогенними агентами (Акт обстеження підприємства від 19.05.2011 р.). Асортимент продукції яка виробляється становить ветеринарні медикаменти і препарати, вакцини та імунобіологічні засоби (експлуатаційний дозвіл для потужностей об'єктів з виробництва та обігу ветеринарних препаратів № 26-09-01VР від 20.05.2011 р.). Центральна режимна комісія Міністерства охорони здоров'я України видала дозвіл №10-11 на роботу із збудниками III - IV груп патогенності 04.7.02.01 № 212 від 01.08.2011 р. при розробці і виготовленню вакцинних препаратів для тварин і птиці, діагностичних тест-систем, поживних середовищ та проведенню серологічних, бактеріологічних, гістологічних та молекулярно-генетичних досліджень.

Відповідно до витягу наданого з Ветеринарного інформаційного ресурсу України www.vet.in.ua, позивач має зареєстровані у відповідності до законодавства більш 20 (двадцяти) вакцин власного виробництва від деяких хвороб, які сам виготовляє на підставі закупленої сировини, яка саме і придбавалася в зазначених вище контрагентів ТОВ «Фірма Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016) та ТОВ «Вайпергруп» (код ЄДРПОУ 37243401).

У зв'язку з проведенням своєї господарської діяльності на яку видано ліцензію: виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова і роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України проводить перевірку додержання ліцензіатом Ліцензійних умов в Акті якої визначається, що позивач має орендовані приміщення, розташування яких відповідає послідовності виконання операцій виробничого процесу. При цьому виключне перехрещення технологічних, матеріальних та людських потоків. На кожний вироблений препарат в наявності відповідна нормативно-технічна документація. Контроль виготовлених препаратів здійснює відділ біологічного контролю. Відділ біологічного контролю здійснює контроль вхідної сировини, проміжний та заключний контроль кожної серії препаратів. Контроль серій деяких імунобіологічних препаратів здійснюється спеціально ДНКІБШМ (Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів). Акт перевірки дотримання ліцензійних умов додано до матеріалів справи.

При закупівлі сировини та виготовленні медикаментів, препаратів тощо позивач перебуває під контролем різних інстанцій тому, що господарська діяльність позивача підпадає під Ліцензійні умови, а саме:

- Ліцензія серія АВ № 565036 на ветеринарну практику (міститься в матеріалах справи);

- Ліцензія серія АГ № 572851 на виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами (міститься в матеріалах справи);

- Ліцензія серія АВ № 585327 придбання, зберігання, використання прекурсорів (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача є виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова і роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами, для чого позивач має всі необхідні дозволи та ліцензії, та такі медикаменти та препарати виготовляються позивачем на із закупленої сировини, яка в перевіряємому періоді придбавалася зокрема в контрагентів ТОВ «Фірма Астейт»(код ЄДРПОУ 37451016) та ТОВ «Вайпергруп»(код ЄДРПОУ 37243401).

Як підтверджується матеріалами справи, під час здійснення договірних правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Фірма Астейт», ТОВ «Вайпергруп»щодо придбання (поставки) товару (медичної сировини та матеріалів), позивач та контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

На виконання договірних відносин сторонами були підписані відповідні видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, а кошти сплачувалися шляхом їх безготівкового перерахування на рахунки контрагентів.

Однак, як також вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Вайпергруп»контролюючими органами було встановлено повну відсутність в даного контрагента будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції.

Зважаючи на таке, податковим органом було зроблено висновок, що контрагент позивача ТОВ «Вайпергруп»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, такі правовідносини з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення правових наслідків (є безтоварними операціями), а тому є фіктивними та надані позивачем до перевірки документи не підтверджують фактичної передачі товарів від продавця покупцю, що свідчить про здійснення таких відносин з метою надання податкової вигоди третім особам.

В судовому засіданні представником позивача не було доведено суду, яким саме чином контрагент ТОВ «Вайпергруп», в якого повністю відсутні будь-які технічні (матеріальні) та людські можливості для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, міг продавати та власним вантажним транспортом, власними робочими (людськими) можливостями здійснювати перевезення (доставку) товару (медичних препаратів) у великих обсягах на загальну суму 1 978 992,79 грн., в тому числі ПДВ - 329 832,13 грн.

Отже, не доведення позивачем факту наявності в контрагента ТОВ «Вайпергруп»трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування), що необхідні для реалізації такої господарської діяльності з постачання товару (медичних препаратів у великих обсягах), що в свою чергу є трудомісткими роботами), ще раз підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ТОВ «Вайпергруп»були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Вайпергруп»субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності відповідних основних фондів, а також устаткування, транспорту та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

Також, позивачем не було надано суду допустимих доказів того, що контрагентом ТОВ «Вайпергруп»були визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розрізі правовідносин із ТОВ науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»в перевіряємому періоді для їх сплати до Державного бюджету.

Крім того, матеріалами справ підтверджується той факт, що свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Вайпергруп»було анульовано вже 27.01.2012 р., тобто через 4 місяці після правовідносин із ТОВ науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія», що також підтверджує той факт, що зазначений контрагент здійснював фінансово-господарську діяльність з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам, а отже поза межами правового поля, без наміру створення правових наслідків (безтоварність операцій).

Жодних допустимих доказів, які б спростовували висновки податкового органу з даного приводу, що викладені в Акті перевірки, а саме щодо фіктивності (виключно паперового варіанту) правовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Вайпергруп», позивачем до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, зважаючи на викладене та на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу з контрагентом ТОВ «Вайпергруп»порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем його контрагентом ТОВ «Вайпергруп»не було надано контролюючому органу належних підтверджуючих документів щодо правомірності виникнення податкових зобов'язань.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Вайпергруп», перевіркою якого встановлено повну відсутність в останнього будь-якої матеріальної бази (основних фондів, устаткування, транспортних засобів) та достатньої кількості трудових ресурсів (числиться одна особа) для здійснення певного виду діяльності з продажу та поставки медичної продукції, - мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

А отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Вайпергруп»в сумі 329 832,13 грн., та крім того штрафних санкцій в сумі 82 458,03 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також, згідно наявних матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини із ТОВ «Фірма Астейт», що здійснювалися на підставі наступних документів:

- договору на поставку № 01/10 від 28.09.2011 р.;

- накладних (видаткових): №6 від 03.10.2011 р., № 9 від 05.10.2011 р., № 17 від 12.10.2011 р.;

- податкових накладних: № 6 від 03.10.2011 р., № 9 від 05.10.2011 р., № 17 від 17.10.2011 р.;

- товаротранспортних накладних за період: 03.10.2011 р., 05.10.2011 р., 12.10.2011 р.;

- картки рахунку 631 за серпень 2011 р. - грудень 2011 р.;

- платіжних доручень з банку ПИБ: № 1535 від 23.11.2011 р., № 1608 від 06.12.2011 р., № 1651 від 07.12.2011 р., № 1657 від 09.12.2011 р.;

- платіжних доручень з банку «Ерсте Банк»: № 143 від 25.11.2011 р., № 146 від 28.11.2011 р., № 149 від 29.11.2011 р., № 165 від 30.11.2011 р., № 169 від 05.12.2011 р., № 190 від 08.12.2011 р., № 201 від 12.12.2011 р., № 204 від 13.12.2011 р., № 222 від 14.12.2011р.;

- податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Фірма Астейт»з відміткою про отримання податковою від 21.11.2011 р. за жовтень 2011 р.;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) ТОВ «Фірма Астейт»з відміткою про отримання податковою від 21.11.2011 р. за жовтень 2011 р.

Так, як підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалося відповідачем в Акті перевірки, податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем в перевіряємому періоді серпень 2011 р. -жовтень 2011 р. були в повній мірі задекларовані контрагентом ТОВ «Фірма Астейт»для сплати до Державного бюджету.

Отже, зважаючи на вищезазначений перелік документів, позивач та ТОВ «Фірма Астейт»виконали умови податкового законодавства, що визначені в п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, в підтвердження своєї правосуб'єктності, та відповідно правових підстав для здійснення операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та передбачають можливість формування податкового кредиту, ТОВ «Фірма Астейт»було надано позивачу копії наступних установчих та інших документів (що також містяться в матеріалах справи):

- свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 768418;

- наказ № 1 про призначення директора Коніщева В.В.;

- довідка із Статистики,

- довідка про взяття на облік платника податків форма № 4-ОПП;

- свідоцтво платника ПДВ № 100335101.

Станом на час здійснення правовідносин із позивачем та декларування відповідних податкових зобов'язань контрагент позивача ТОВ «Фірма Астейт»був належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарською операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони складаються під час господарської діяльності та мають відповідні реквізити.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996- XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 6.07.1999 р. № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми з урахуванням п.2.4, п.2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р.№ 168/704, в якому визначено, що первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №99б- XIV зі змінами та доповненнями.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935 та Наказом ДПА України від 21.02.2011 р. № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 397/19135.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, документи, які також були надані позивачем до перевірки, були сформовані при здійсненні господарської діяльності та є наслідком фактичного проведення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт».

Крім того, вказаним контрагентом позивача ТОВ «Фірма Астейт»станом на час включення позивачем сум ПДВ до складу податкового періоду по зазначеному контрагенту -податкові накладні, що були виписані на імя позивача, були зареєстровані контрагентом в єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідно могли бути в повному обсязі перевірені контролюючим органом. Жодних зауважень до зазначених податкових накладних (даних, що містяться в таких податкових накладних) контролюючим органом зроблено не було.

Також, відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів наявності заборгованості в контрагента ТОВ «Фірма Астейт»по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем, внаслідок чого не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність кожної особи (в тому числі і платника ПДВ) має індивідуальний характер і поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цією особою. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є незаконним.

Отже, чинним законодавством України не передбачено відповідальності суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин), на що саме в даному випадку (правовідносини контрагентів ТОВ «Фірма Астейт»із іншими контрагентами ПП «Регіонстрой», ПП «Сочі М») посилається відповідач обґрунтовуючи свою позицію по даній справі.

Таким чином, враховуючи надані позивачем до матеріалів справи документи (докази), та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд не може погодитися із такими висновками податкового органу щодо недійсності (нікчемності) правочинів між позивачем та ТОВ «Фірма Астейт»оскільки зазначеними сторонами були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм податкового законодавства, ТОВ «Фірма Астейт», яке на час здійснення правовідносин із позивачем було в установленому законом порядку зареєстроване платником ПДВ, поставило товар позивачу, та виходячи з договірної ціни товару, належним чином оформило та надало позивачу податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Доказів щодо відсутності в контрагента позивача ТОВ «Фірма Астейт»необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності, відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн. та штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Вайпергруп»в сумі 329 832,13 грн., та крім того штрафних санкцій в сумі 82 458,03 грн.

В свою чергу позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн., та крім того штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року № 0005582209 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по ПДВ в розрізі правовідносин із контрагентом ТОВ «Фірма Астейт»на суму 269 874,87 грн., та крім того штрафних санкцій в розмірі 67 468,97 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Біо-Тест-Лабораторія»судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 965,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.10.2012 р.