Постанова № 26236738, 10.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року Справа № 2а-0870/9332/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу коштів та зміні призначення платежів по платіжним дорученням, оскільки позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Так судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.12.2010 по 21.06.2011.

За результатами перевірки складено акт №187/08-05/00130926 від 27.07.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон №2181) та порушення п.57.1 ст.57 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року в сумі 7 764 514 грн. 00 коп., з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

20.12.2010 позивач за результатами своєї господарської діяльності було подано до податкового органу, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 23010 року, в якій він самостійно визначив суму податкового зобов'язання із вказаного податку у розмірі 7 764 514 грн. 00 коп. з граничним строком сплати до 30.12.2010 включно.

На виконання вимог Закону №2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, позивач здійснив сплату податкового зобов'язання за наступними платіжними дорученнями: № 18172 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 100 000 грн. 00 коп., №18240 від 24.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 150 000 грн. 00 коп., №18280 від 27.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 750 000 грн. 00 коп., №18291 від 28.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 4 300 000 грн. 00 коп., №18322 від 29.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 464 514 грн. 00 коп..

Дана обставина також підтверджується постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 по справі №2а-0870/268/11, яка набрала законної сили 23.11.2011.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання дій протиправними задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях: №8416 від 25.05.2011 на суму 2 200 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №8471 від 26.05.2011 на суму 800 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №8562 від 27.05.2011 на суму 1 800 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №10066 від 17.06.2011 на суму 2 000 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2011 року», №10246 від 20.06.2011 на суму 800 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року», №10248 від 21.06.2011 на суму 1 338 547 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака