Постанова № 26236512, 10.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року Справа № 2а-0870/8749/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Тягушева Д.О.

представників відповідача Ходос М.В., Харламової О.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем від 15.08.2011 №0001120805, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених ним у позовній заяві та пояснив, що відповідачем було проведено документальну перевірку позивача та за результатами складено акт, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1 552 903 грн. 80 коп., за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Представник позивача вважає, що податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства та спросить суд його скасувати, оскільки позивачем своєчасно здійснена сплата податкових зобов'язань.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених ним у своїх запереченнях зокрема зазначивши, що позивач порушив строки сплати самостійно визначених податкових зобов'язань, що призвело до нарахування позивачем штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Так представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, вивчивши всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.12.2010 по 21.06.2011.

За результатами перевірки складено акт №187/08-05/00130926 від 27.07.2011, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон №2181) та порушення п.57.1 ст.57 ПК України, а саме: несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за листопад 2010 року в сумі 7 764 514 грн. 00 коп., та уточнюючі розрахунки :№9000109906 на суму 91 грн. 00 коп., №9000109897 на суму 738 грн. 00 коп., №9000109897 на суму 225 грн. 00 коп., №9000109899 на суму 70 грн. 00 коп. подані 27.01.2011, з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 15.08.2011 №0001120805, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1 552 903 грн. 80 коп..

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження та за його результатами скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 15.08.2011 №0001120805 - без змін.

20.12.2010 позивач за результатами своєї господарської діяльності було подано до податкового органу, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, в якій він самостійно визначив суму податкового зобов'язання із вказаного податку у розмірі 7 764 514 грн. 00 коп. з граничним строком сплати до 30.12.2010 включно.

На виконання вимог Закону №2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, позивач здійснив сплату податкового зобов'язання за наступними платіжними дорученнями: № 18172 від 23.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 100 000 грн. 00 коп., №18240 від 24.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 150 000 грн. 00 коп., №18280 від 27.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 750 000 грн. 00 коп., №18291 від 28.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 4 300 000 грн. 00 коп., №18322 від 29.12.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за листопад 2010 року» на суму 1 464 514 грн. 00 коп..

Дана обставина також підтверджується постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2011 по справі №2а-0870/268/11, яка набрала законної сили 23.11.2011.

Крім того 27.01.2011 позивачем подано до податкового органу уточнюючі розрахунки на загальну суму 1 124 грн. 00 коп. та зменшено суми, що підлягали сплаті до бюджету, а саме коригування показників рядків №9, 18, 25. Тобто податкові зобов'язання позивача перед бюджетом були зменшені на суму коригування.

В зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків на виконання вимог ПК України, позивач самостійно визначив суму штрафних санкцій у розмірі 34 грн. 00 коп., які перерахував до бюджету платіжним дорученням №944 від 27.01.2011 з призначенням платежу «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнення».

Податковим органом було здійснено перерозподіл коштів за уточнюючими розрахунками в сумі 1 124 грн. 00 коп., за платіжним дорученням позивача №10248 від 21.06.2011 з призначенням платежу «податок на додану вартість за травень 2011 року».

Отже, як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, податковим органом було самостійно змінено призначення платежу та зараховано сплачені кошти по податковим зобов'язання за минулі періоди.

Так суд вважає, що відповідач безпідставно здійснив зміну призначення платежу, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-ІІІ, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.08.2011 №0001120805 винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака