Постанова № 26236479, 21.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9250/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Курченко Т.В., Іванова А.П.,

представників відповідача Крамаренко Л.В., Переверзєвої Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 0000072330, -

В С Т А Н О В И В:

20.07.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» (далі за текстом - ТОВ «Соло Плюс ЛТД», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом - Макіївська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 0000072330 про донарахування грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 359026,00 грн., у тому числі за основним платежем - 327776, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31251, 00 грн. (том 1 а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від № 602/23-2/33613798 від 10.02.2012, яким встановлено порушення п. 241.1 ст. 241, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України у вигляді заниження ТОВ «Соло Плюс ЛТД» суми екологічного податку у розмірі 327776,50 грн. (1й кв. 2011 р. - 89358, 45 грн., 2й кв. 2011р. - 114110, 27 грн., 3й кв. 2011 р.- 124307,28 грн.)

Позивач вважає вказаний висновок акту перевірки необґрунтованим, оскільки на його думку відповідач вільно трактує приписи статтей 240 та 241 Податкового кодексу України., внаслідок чого помилково вважає позивача податковим агентом, відповідальним за перерахування до бюджету екологічного податку, при здійсненні операцій з продажу палива. Зазначає, що він не є платником вказаного податку або податковим агентом, оскільки здійснював придбання скрапленого газу у суб'єктів господарювання, які виступали податковими агентами та повністю виконали свої функції щодо сплати екологічного податку до бюджету.

Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких із посиланням на приписи п. 36.1 ст. 36, п. 240.2 ст. 240, п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України зазначив, що від обов'язку утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок звільняються лише ті суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним в оптових постачальників. Під час перевірки було встановлено, що позивач, згідно довідки КВЕД здійснює діяльність за кодом 51.51.0 - оптова торгівля паливом, тобто в розумінні Податкового кодексу України є податковим агентом, який здійснює посередницькі послуги по оптовій торгівлі паливом. Відповідно до положень п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України на податкових агентів покладено обов'язок складення і подання податкових декларацій до органів державної податкової служби, сплати екологічного податку. Однак, в порушення п. 241.1 ст. 241 та п. 250.2 ст.250 Податкового кодексу України підприємство не надавало податкову звітність, не нараховувало та не сплачувало до бюджету суми екологічного податку під час реалізації палива - скрапленого газу за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 у сумі - 327 776,50 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 89358,45 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 11410,27 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 124307,78 грн.

В позові товариство зазначає, що суб'єкти господарювання у яких ТОВ «Соло Плюс ЛТД» здійснювало придбання скрапленого газу, в даних взаємовідносинах виступали податковими агентами та повністю виконали свої функції щодо сплати екологічного податку. Однак, положення ст. 241 Податкового кодексу України не пов'язують обов'язок щодо сплати екологічного податку суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю паливом, з можливістю звільнення від оподаткування в разі сплати екологічного податку контрагентом-постачальником. Крім того, доказів сплати екологічного податку контрагентами ТОВ «Соло Плюс ЛТД» до позову не надано.

За таких підстав вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 0000072330 законним та обґрунтованим, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог (том 2 а.с. 81-82).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надали письмові пояснення, у яких зазначили, що на підставі положень п.п. 241.1, 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, від обов'язку утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок звільняються лише ті суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним в оптових постачальників. Згідно з ДСТУ 4303:4004, оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг. Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Соло Плюс ЛТД» (покупець) на підставі договорів поставки № 11/03/02-11 від 11.03.2011, укладеним з ТОВ «Газукраїна 2009» (постачальник), та № 1/г від 01.01.2011, укладеним з ПП «Компанія надія» (постачальник), здійснювало купівлю нафтопродуктів, при цьому в подальшому, на підставі договорів постачання, здійснювало їх продаж більш дрібними партіями своїм контрагентам. Таким чином, операції, здійснені ТОВ «Соло Плюс ЛТД», підпадають під визначення терміна «оптова торгівля» згідно ДСТУ 4303:4004. Крім того, позивач, згідно довідки КВЕД, здійснює діяльність за кодом 51.51.0 - оптова торгівля паливом, тобто в розумінні Податкового кодексу України є податковим агентом, який здійснює посередницькі послуги по оптовій торгівлі паливом. Крім того, здійснення саме оптової торгівлі підтверджується тим, що у позивача відсутні виробничі об'єкти (газозаправлювальні станції та ін.), які б дозволяли здійснювати роздрібну торгівлю скрапленого газу. З приводу посилання позивача на сплату екологічного податку контрагентами, у яких ТОВ «Соло Плюс ЛТД» здійснювало придбання скрапленого газу, зазначили, що надані до матеріалів справи платіжні доручення та податкова звітність, якими визначено та перераховано ПП «Компанія надія» екологічний податок, не містять в собі інформації, що свідчить про визначення та сплату податку саме за операціями поставки позивачу (том 2 а.с. 139). Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» зареєстровано в якості юридичної особи 09.06.2005 виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ під № 33613798, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 297538 (том 1 а.с. 24), довідкою Управління статистики у місті Макіївці серії АБ № 377798 від 13.04.2011 (том 1 а.с. 27). Позивач перебуває на податковому обліку в Гірницькій міжрайонній державній податковій інспекції м. Макіївки, правонаступником якої є відповідач у справі (том 1 а.с. 26).

Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 2 від 25.03.2011 (том 1 а.с. 7-23). Відповідно до вказаних Статуту та довідки Управління статистики у місті Макіївці основними видами діяльності позивача є, серед інших, оптова та роздрібна торгівля паливом.

З 16.01.2012 по 03.02.2012 Макіївською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Соло Плюс ЛТД» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контролю за доодержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи, послуги) за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, за наслідками якої складено акт № 602/23-2/33613798 від 10.02.2012 (том 2 а.с. 1-42).

За змістом пунктів 3, 4 висновку акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 241.1 ст. 241, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми екологічного податку у розмірі 327 776,50 гривень, у тому числі по періодах: 1 квартал 2011 року - 89 358,45 гривень, 2 квартал 2011 року - 114 110,27 гривень, 3 квартал 2011 року - 124 307,28 гривень, а також п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України у вигляді ненадання розрахунків екологічного податку за 1, 2, 3 квартали 2011 року.

Не погоджуючись с висновками акту перевірки позивач подав на нього заперечення, які листом Макіївської ОДПІ від 23.02.2012 № 4137/10/23-213 були залишені без задоволення у частині нарахування екологічного податку (том 1 а.с. 197-199).

28.02.2012 Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072330, яким на підставі вказаного акту перевірки та згідно з положеннями п.п. 54.3.1, 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 120 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на суму 359 026,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 327 776,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 250,00 гривень (том 1 а.с. 194).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішеннями Державної податкової служби у Донецькій області від 23.04.2012 № 5281/10/10-210-5 та Державної податкової служби України від 06.07.2012 № 12249/6/10-2215 у задоволенні скарг позивача було відмовлено (том 1 а.с. 200-204).

20.07.2012 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ № 0000072330 від 28.02.2012.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

За приписами підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС не довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

За змістом акту перевірки, відповідач із посиланням на п. 240.2 ст. 240, п.п. 241.1, 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України вказує, що ТОВ «Соло Плюс ЛТД» є податковим агентом, що здійснює посередницькі послуги з оптової торгівлі палива (згідно довідки КВЕД має код 51.51.0 - оптова торгівля паливом). Від обов'язку утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок звільняються лише ті суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом, придбаним в оптових постачальників. Усі інші суб'єкти господарювання зобов'язані нараховувати екологічний податок на кожному етапі продажу (перепродажу) палива незалежно від того, чи було нараховано такий податок контрагентом. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Соло Плюс ЛТД» протиправно не нарахувало та не сплатило до бюджету суми екологічного податку під час реалізації палива - скрапленого газу у сумі 327 776,50 гривень, а також не надало податкові декларації з екологічного податку до податкового органу за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (том 2 а.с. 38-39).

Суд вважає вказані висновки податкового органу необґрунтованими, тобто такими, що здійснені без урахування усіх обставин, що мали значення у справі, з таких підстав.

Спірні правовідносини врегульовані розділом VIII Податкового кодексу України (в редакції, чинній у період, що перевірявся - 1-3 квартали 2011 року).

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Також, відповідно до пункту 240.2 цієї ж статті, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Згідно з вимогами пункту 241.1 статті 241 Податкового кодексу України, податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Пунктом 241.2 цієї ж статті визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

241.2.1. здійснюють оптову торгівлю паливом;

241.2.2. здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Згідно з підпунктом 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, об'єктом та базою оподаткування є, у тому числі, обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Аналізуючи приведені вище норми Податкового кодексу України суд доходить висновку, що стаття 241 цього Кодексу визначає податкового агента лише екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Загальне визначення податкового агента міститься у статті 18 цього Кодексу. Згідно з цією статтею податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Системне тлумачення положень п. 241.2 та ст. 18 Податкового кодексу України дозволяє стверджувати про те, що визначення обов'язку з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) власнику пересувних джерел забруднення, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів власників пересувних джерел, з яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферу, буде здійснювати особа, яка здійснює оптову торгівлю паливом та особа, яка здійснює роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів, які здійснюють оптову торгівлю паливом).

Таким чином, у межах спірних відносин відповідачем для здійснення висновку про протиправну не сплату до бюджету екологічного податку позивачем як податковим агентом, та, відповідно, про не надання до податкового органу податкових декларацій екологічного податку, мав перевірятися факт здійснення ним оптової торгівлі паливом.

Поняття оптової торгівлі для цілей визначення податкових агентів з екологічного податку Податковий кодекс України та прийняті відповідно до нього нормативно-правові акти не містять, з огляду на що суд вважає за необхідне проаналізувати інші нормативні акти, в яких надається визначення поняття «оптова торгівля».

Так, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає оптову торгівлю як діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання.

Крім того, поняття оптової торгівлі міститься у ДСТУ 4303:4004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 5 липня 2004 року № 130, на який посилались представники відповідача в своїх письмових поясненнях. За змістом вказаного нормативного акту, оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг (том 2 а.с. 149).

Таким чином, для того, щоб визначити, чи здійснював позивач оптову торгівлю паливом, відповідач мав дослідити факт здійснення ним подальшої купівлі-продажу (реалізації) палива за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначений факт не встановлювався. За змістом акту перевірки, відповідач не дослідив договори поставки палива від ТОВ «Соло Плюс ЛТД» іншим суб'єктам господарювання, не проаналізував зміст таких договорів, не встановив мети продажу палива за цими договорами та не визначив, чи використовувалось це паливо для реалізації кінцевим споживачам або для виробничого споживання цими суб'єктами господарювання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Соло Плюс ЛТД» у період 1-3 квартали 2011 року здійснило придбання скрапленого газу за договором постачання скрапленого газу № 1/Г від 01.01.2011, укладеного з Виробничим підприємством «Надежда» (том 2 а.с. 89-91). Факт постачання підтверджено наданими у судове засідання копіями видаткових накладних (том 5 а.с. 1-236; том 6 а.с. 1-34).

При продажі газу позивачу його постачальником як податковим агентом, що здійснює оптову торгівлю паливом, було нараховано та сплачено екологічний податок до бюджету, що підтверджується листом вказаного підприємства від 01.03.2012 № 391 (том 1 а.с. 31), платіжними дорученнями № 349995 від 19.05.2011 (том 1 а.с. 191), № 4259 від 12.08.2011 (том 1 а.с. 192), № 11969 від 17.11.2011 (том 1 а.с. 193). Також вказаним підприємством були подані до податкового органу податкові декларації екологічного податку, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 34-190).

Придбаний газ позивач продав іншим суб'єктам господарювання за договорами поставки, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 92-119). Факт поставки підтверджено видатковими накладними (том 2 а.с. 163-248; том 3 а.с. 1- 225; том 4 а.с. 1-226).

Зазначені вище документи під час проведення перевірки не досліджувались та не аналізувались, що, на думку суду, підтверджує, що відповідач необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення, зробив висновок про здійснення позивачем саме оптової торгівлі паливом.

Крім того, відповідач, вказуючи у акті перевірки, що ТОВ «Соло Плюс ЛТД» згідно довідки КВЕД має код 51.51.0 - оптова торгівля паливом, не звернув увагу на ту обставину, що окрім оптової торгівлі паливом позивач здійснює діяльність за кодом КВЕД 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним. Вказана обставина, на думку суду, також свідчить про неповне дослідження відповідачем діяльності, здійснюваної ТОВ «Соло Плюс ЛТД», що мало значення для здійснення висновку про обов'язок сплати позивачем екологічного податку.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що у акті перевірки податковим органом не були в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, викладені обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, що ставить під сумнів обґрунтованість висновків акту перевірки та, як наслідок, прийняття на підставі цього акту спірного податкового повідомлення-рішення.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що з 01.10.2011 статтю 241 Податкового кодексу України викладено в новій редакції згідно із Законом України від 07.07.2011 № 3609-VI. Відповідно до пункту 241.2 нової редакції статті 241 Податкового кодексу України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

241.2.1. здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника;

241.2.2. здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Таким чином, з 01.10.2011 законодавець взагалі виключив таку ознаку для податкового агента з екологічного податку як здійснення оптової торгівлі паливом. Вказана редакція статті 241 Податкового кодексу України вже діяла на час прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення 28.02.2012.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 28.02.2012 № 0000072330 про донарахування грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 359 026,00 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Соло Плюс ЛТД» підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2 146,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0000072330 на суму 359 026 грн. - задовольнити.

Визнаьти недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 28 лютого 2012 року № 0000072330, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» визначено податкове зобов'язання з екологічного податку у сумі 359 026 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять шість) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 327 776 (триста двадцять сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 250 (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Соло Плюс ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 вересня 2012 року у присутності представників сторін. Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 26 вересня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.