Постанова № 26236466, 20.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9980/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

з участю представників:

позивача - Дубовкіної О.А., Сугак О.С., Міщиряка В.Г.,

відповідача - Гнатенка А.В., Візниченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № 21-04-10/3096 від 13 липня 2012 року в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань та в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2012 року Донецька міська санітарно-епідеміологічної станція (далі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги № 21-04-10/3096 від 13 липня 2012 року в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань та в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції за період з 01 серпня 2009 року по 30 квітня 2012 року Донецькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією складений акт № 21-04-09/59 від 20 червня 2012 року. Згідно зазначеного акту ревізії відповідачем встановлено, що суми нарахувань на заробітну плату на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» визначені відповідно до фонду оплати праці, розрахованого по КЕКВ 1110 «Заробітна плата» у розмірі 36,3 %, та при плануванні не було враховано нарахування на заробітну плату працівників, які мають групу інвалідності (розраховується виходячи зі ставки єдиного внеску 8,41 %), що призвело до планування коштів по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» у завищеному розмірі, зокрема в сумі 19 683,67 грн. Крім цього, відповідачем зроблений висновок, що в порушення п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 202 року № 1544 «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконують і надаються за плату», листа Державної казначейської служби України від 14 жовтня 2011 року № 16-04/918-2970 «Щодо перерахування до бюджету коштів, отриманих за не передбачені чинним законодавством платні послуги», ст. 2, п. 45 ст. 29, ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, ст. 240 Господарського кодексу України у період з 14 грудня 2011 року по 30 квітня 2012 року державним бюджетом недоотримані доходи на суму 32 256,00 грн., які були виключені з переліку платних послуг та виконані Донецькою міською санітарно-епідеміологічної станцією на суму 40 320,00 грн. з податком на додану вартість. Внаслідок не усунення виявлених порушень відповідач направив позивачу вимогу про прийняття заходів по виявлених ревізією порушень, якою, серед іншого, вимагається відшкодувати завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань, а також повернути кошти до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг.

Позивач вважає вказані пункти вимоги безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем планування видатків проекту кошторису здійснювалось із дотриманням вимог Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28 лютого 2002 року, за показниками, що доводились головним розпорядником бюджетних коштів, а платні послуги з видачі дозволів, висновків надавались позивачем у відповідності до статті 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», за тарифами та прейскурантами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27 серпня 2003 року.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що при проведенні ревізійних дій відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому вимога Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції від 13 липня 2012 року № 21-04-10/3096 про прийняття заходів по виявлених ревізією порушень є правомірною.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач, Донецька міська санітарно-епідеміологічна станція є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської 29 грудня 2000 року та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 05499292, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 313221, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 20). Позивач входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, діє на підставі статуту. Позивач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі із спеціального фонду (арк. справи 11-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» №765 від 20 липня 2011 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, у тому числі перетворено Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області в Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 2 Закону).

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Згідно пункту 35 цього Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.7 плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІ квартал 2012 року на підставі направлень № 407 від 11 травня 2012 року Донецькою об'єднаною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції за період з 01 серпня 2009 року по 30 квітня 2012 року за результатами якої складений акт № 21-04-09/59 від 20 червня 2012 року (арк. справи 95-151).

В ході ревізії правильності та обґрунтованості розрахунків щодо потреби в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків по коду КЕКВ 1120 проведеною шляхом звіряння розрахунків до кошторису, плану виділення асигнувань, лімітних довідок, довідок про зміни кошторису, штатних розписів, особових рахунків, банківських документів, меморіального ордеру №5, встановлено, що суми нарахувань на заробітну плату на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» визначені відповідно до фонду оплати праці, доведених контрольних показників до кошторису по КЕКВ 1110 «Заробітна плата», у розмірі 36,3%. При плануванні не було враховано нарахування на заробітну плату працівників, які мали групу інвалідності (розраховується виходячи з єдиного внеску в розмірі 8,41%), що передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-2 від 08 жовтня 2010 року.

Отже, ревізією встановлено планування коштів на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» у завищеному розмірі в результаті не врахування при розрахунку працівників, які мають групу інвалідності на загальну суму 19 683,67 грн., які не було профінансовано та не використано (з урахуванням залишків асигнувань, що фактично не було використано, та використано на виплату нарахувань на лікарняні), що є порушенням вимог підпунктів 3, 6 пункту 1 статті 26, підпунктів 3, 5 пункту 1 статті 46, пункту 3 статті 47, підпункту 3 пункту 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28 лютого 2002 року, пункту 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім цього, ревізією встановлено, що в порушення п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконують і надаються за плату» № 1544 від 15 жовтня 2002 року, листа Державної казначейської служби України від 14 жовтня 2011 року № 16-04/918-2970 «Щодо перерахування до бюджету коштів, отриманих за не передбачені чинним законодавством платні послуги», статті 2, пункту 45 статті 29, частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, статті 240 Господарського кодексу України державним бюджетом у період з 14 грудня 2011 року по 30 квітня 2012 року недоотримані доходи на суму 32 256,00 грн., які були виключені з переліку платних послуг та виконані Донецькою міською санітарно-епідеміологічної станцією на суму 40 320,00 грн. з податком на додану вартість.

Виходячи зі змісту акту ревізії вказаний висновок зроблений внаслідок того, що позивачем надані послуги з комплексного вивчення документів та підготовки проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на платній основі, тобто послуги, які виключені із переліку платних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату» №1262 від 30 листопада 2011 року, зокрема якою внесені зміни до Переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 15 жовтня 2002 року, виключивши пункти 7 і 12.

Не погодившись з висновком акту ревізії позивач надав Донецькій об'єднаній державній фінансовій інспекції свої заперечення. Листом № 21-04-10/3060 від 12 липня 2012 року Донецька об'єднана державна фінансова інспекція надіслала позивачу висновки на заперечення до акту ревізії, згідно яких заперечення не прийняті (арк. справи 29-42).

За результатами ревізії, 13 липня 2012 року Донецькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією на адресу Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції направлена вимога № 21-04-10/3096 про прийняття заходів по виявлених ревізією порушень, якою відповідача, серед іншого, зобов'язано: відшкодувати завищення потреби у бюджетних асигнування в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн., шляхом зменшення поточних асигнувань; провести роботу щодо повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог чинного законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг на видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг (пункти 3, 4 вимоги). Про вжиті заходи з виконання пунктів вимоги відповідача зобов'язано надати інформацію до Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції в строк до 16 серпня 2012 року (арк. справи 27-28).

Пунктом 46 вказаного Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Прийняття вимоги органом контрольно-ревізійної служби є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Отже, прийнята відповідачем вимога є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням даної адміністративної справи є обґрунтованість зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення оскаржуваної вимоги в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнування в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн., шляхом зменшення поточних асигнувань, проведення роботи щодо повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог чинного законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг на видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг.

Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України.

Згідно статті 1 цього Кодексу, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету, всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету, кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Зазначеною статтею передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи являють собою надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. До першої групи власних надходжень бюджетної установи відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Частиною 4 пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи) та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Позивач є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів нижчого рівня, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету від головного розпорядника коштів - Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції.

Кошторис є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (пункт 30 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 10-12 вказаного Порядку № 228 Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків бюджету та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

забезпечують складення проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

Пунктом 20 Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Відповідно до пункту 22 цього ж Порядку показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

При цьому, згідно пункту 29 Порядку №228, проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою;

забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету або надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Як зазначалось судом вище, ревізією встановлено планування коштів на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» у завищеному розмірі в результаті не врахування при розрахунку працівників, які мають групу інвалідності, на загальну суму 19 683,67 грн., які не було профінансовано та не використано (з урахуванням залишків асигнувань, що фактично не було використано, та використано на виплату нарахувань на лікарняні). Зокрема, суми нарахувань на заробітну плату на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» визначені відповідно до фонду оплати праці, доведених контрольних показників до кошторису по КЕКВ 1110 «Заробітна плата», у розмірі 36,3%. При цьому, при плануванні позивачем не було враховано нарахування на заробітну плату працівників, які мали групу інвалідності (розраховується виходячи з єдиного внеску в розмірі 8,41%), що передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-2 від 08 жовтня 2010 року.

Як встановлено судом у судовому засіданні, згідно штатного розпису на початок 2012 року у позивача працювало одинадцять інвалідів. Зазначена обставина не є спірною між сторонами.

Виходячи зі змісту акту ревізії та наданих у судовому засіданні поясненнями представниками відповідача, позивач під час планування коштів на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» не врахував, що нарахування на заробітну плату працівників, які мали групу інвалідності розраховується виходячи зі ставки єдиного внеску в розмірі 8,41%.

Суд погоджується із тим, що кошторис, який затверджений головним розпорядником бюджетних коштів не містить відрахування на заробітну плату працівників, які мали групу інвалідності за вказаною ставкою єдиного внеску.

При цьому, судом приймається до уваги, що головним розпорядником бюджетних коштів - Донецькою обласною санітарно-епідеміологічної станцією доведено розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів нижчого рівня, тобто позивачу у справі, показники з нарахувань на заробітну плату з єдиного внеску саме у розмірі 36,3% (арк. справи 65-69), що не оспорюється відповідачем.

Одночасно судом враховується те, що зроблені позивачем розрахунки видатків на заробітну плату на 2012 рік щодо обсягів необхідних коштів - 5 505,4 тис. грн. (КЕКВ 1110) та відрахувань на заробітну плату 1 993 тис. грн. (КЕКВ 1120) (арк. справи 70) головним розпорядком коштів при затвердженні кошторису на 2012 рік не був прийнятий беззаперечно, що підтверджується самим затвердженим кошторисом, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. справи 178-179), згідно якого на оплату праці передбачено лише 4 443,7 тис. грн., а відрахувань на заробітну плату 1 608, 7 тис. грн.

За даних обставин, можна зробити висновок, що зроблений розрахунок при плануванні у потребі бюджетних коштів, у тому числі відрахувань на заробітну плату, який здійснювався позивачем, головним розпорядником бюджетних коштів не був прийнятий при затвердженні кошторису на 2012 рік.

Частиною другою статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки, зроблений розрахунок позивачем не був прийнятий головним розпорядником бюджетних коштів, тому не можна стверджувати, що позивачем при здійсненні планування коштів на 2012 рік по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» допущені порушення.

Разом із цим, оскаржуваною вимогою позивача зобов'язано відшкодувати завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань.

Як вказувалось раніше, позивач є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів нижчого рівня, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету від головного розпорядника коштів - Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції.

Виходячи зі змісту пункту 47 Порядку № 228 зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів вносяться після внесення змін до розпису відповідного бюджету з урахуванням особливостей спеціального фонду, визначених у пункті 49 цього Порядку. У разі внесення змін до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду складаються відповідні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що і кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду.

Також, пунктом 4 Порядком зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 255 від 17 березня 2011 року, визначено, що рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету. Згідно пункту 3 цього ж Порядку передбачено, що підставою для зменшення бюджетних асигнувань є протокол про порушення бюджетного законодавства або акт ревізії, в якому зафіксовано факт вчинення розпорядником бюджетних коштів у поточному чи минулих роках одного з порушень бюджетного законодавства. Такий протокол або акт складається органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Разом із цим, означеним Порядком визначений механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів лише у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - порушення бюджетного законодавства), зокрема:

нецільового використання бюджетних коштів - на суму такого використання;

здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік - на суму таких видатків або наданих кредитів;

здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік - на суму бюджетних коштів, використаних бюджетною установою з іншого бюджету, ніж той, з якого вона утримується.

Із системного аналізу наведеного законодавства судом встановлено, що зменшення поточних асигнувань за певних умов може відбуватись лише головним розпорядником бюджетних коштів, тобто у даних правовідносинах Донецькою обласною санітарно-епідеміологічною станцією.

Втім, відповідачем оскаржувана вимога про відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань спрямована безпосередньо позивачу, який з огляду на проаналізовані судом норми не мав можливості у передбаченому чинним законодавством порядку усунути виявлені ревізією порушення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань є незаконною та підлягає скасуванню.

Стосовно виявленого порушення, що позивачем надані послуги з комплексного вивчення документів та підготовки проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на платній основі, тобто послуги, які виключені із переліку платних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату» №1262 від 30 листопада 2011 року, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом (частина 1 статті 35 Закону).

Кошти до спеціального фонду державного бюджету установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню:

підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 цього Закону;

проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини;

вивчення, дослідження, аналіз проектів нормативних документів, проектної, технічної, інструктивно-методичної документації на відповідність вимогам санітарного законодавства;

обґрунтування медичних вимог безпеки для життя і здоров'я людини, розробка гігієнічних нормативів і санітарних норм;

участь в акредитації установ, організацій та закладів на право випробувань продукції щодо її безпеки для життя і здоров'я людини;

атестація робочих місць;

гігієнічне навчання професійних груп працівників;

консультації за зверненнями юридичних і фізичних осіб;

роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

інші види робіт і послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 35 Закону).

Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 35 Закону).

На виконання статті 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27 серпня 2003 року затверджено Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Зокрема, пунктом 244 вказаних Тарифів визначено плату у розмірі 200 гривень за комплексне вивчення документів та підготовку проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (за один висновок).

За даних обставин, право надання органами санітарно-епідеміологічної служби платних послуг з підготовки та видачі дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» прямо визначені цим Законом, за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, кошти від яких надходять до спеціального фонду державного бюджету установи.

При цьому, зроблені відповідачем висновки про те, що позивачем надані послуги з комплексного вивчення документів та підготовки проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на платній основі, тобто послуги, які виключені із переліку платних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату» №1262 від 30 листопада 2011 року, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Зокрема, вказаною постановою виключені пункти 7 і 12 з Переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 15 жовтня 2002 року (пункт 12 - Підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів у випадках, передбачених статтями 12, 16, 17, 23 і 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статтею 22 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів").

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд звернув на це увагу, дав оцінку та зробив висновки, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що в даних правовідносинах слід застосовувати положення статті 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якою надано право органам санітарно-епідеміологічної служби надавати платні послуги з підготовки та видачі дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 цього ж Закону.

Таким чином, оскаржувана вимога в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг, є також незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № 21-04-10/3096 від 13 липня 2012 року в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕВК 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань та в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг, підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 32,19 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № 21-04-10/3096 від 13 липня 2012 року в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань та в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг, - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу № 21-04-10/3096 від 13 липня 2012 року в частині відшкодування завищення потреби у бюджетних асигнуваннях в 2012 році по КЕКВ 1120 у сумі 14 683,67 грн. шляхом зменшення поточних асигнувань та в частині повернення коштів до бюджету з урахуванням вимог діючого законодавства у сумі 32 256,00 грн., які надійшли на спеціальний рахунок установи від надання платних послуг за видачу висновків, що виключені з переліку платних послуг.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 20 вересня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 25 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.