Постанова № 26236430, 08.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8374/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

за участю:

представника позивача: Гавриленков Д.Ю.

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Маріупольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_3

про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача суми виплаченого грошового забезпечення (допомоги по безробіттю) у розмірі 10 227,06 грн.

Позов мотивовано неповідомленням відповідачем про її реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця під час перебування на обліку у якості безробітного, що є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення, а саме отриманої допомоги по безробіттю.

Представник позивача у судовому засіданні від 08.08.2012р. позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надала до суду письмову заяву (вхід. №24656/12 від 02.08.2012р.), за змістом якої просила відмовити у задоволені адміністративного позову, посилаючись на пропуск позивачем встановленого ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача у судовому засіданні від 08.08.2012р. не заперечувала факт отримання відповідачем допомоги по безробіттю, проте, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову через попуск позивачем строку звернення до суду. Також, представник відповідача вважає, що розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення проведена неправомірно, оскільки допомога по безробіттю була отримана відповідачем до набрання чинності відповідного Порядку.

Також, представник відповідача зазначила, що на момент реєстрації у якості безробітної відповідач вчиняла дії щодо припинення підприємницької діяльності, проте, у наступному, відновила здійснення підприємницької діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

09.12.2005р. відповідач звернулась до позивача із заявою якою просила до вирішення питання про працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

У вказаній заяві відповідач зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Згідно персональної картки №05400020512020001, відповідач зазначена як безробітний, незайнятий до одного року, останнє місце роботи - ТОВ «Сереп» із датою звільнення 01.02.2005р.

Згідно витягу із наказів про прийняті рішення по відповідачу, 09.12.2005р. відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, 04.12.2006р. припинено виплату допомоги по безробіттю, 19.12.2006р. відповідача знято з обліку.

Із довідки від 13.12.2010р. №0540101104 вбачається, що за період знаходження відповідача на обліку у якості безробітного їй виплачено 10 227,06 грн. допомоги по безробіттю.

Позивачем проведено звірку поданих відповідачем документів під час перебування на обліку, за наслідками якої складений акт від 04.11.2010р. № 389 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що згідно витягу державного реєстратора станом на 20.10.2010р. відповідач зареєстрована у якості фізично особи-підприємця з 25.04.2002р.

Зазначена обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7318017 та не спростовується відповідачем.

Згідно вказаного витягу, стан фізичної особи-підприємця - зареєстровано (запис 1).

Із наданого представником позивача у судовому засіданні оригіналу витягу вбачається, що інші записи, окрім запису 1, - відсутні.

Таким чином, на момент звернення до позивача із заявою від 09.12.2005р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач була зареєстрована у якості суб'єкта підприємницької діяльності, про що не повідомила позивача.

Позивач звернувся до відповідача із листом від 19.11.2010р. №2273 про повернення коштів у розмірі 10 227,06 грн.. який отриманий відповідачем 26.11.2010р., про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно довідки позивача від 20.07.2012р. №08-3488, відповідач має заборгованість зі сплати отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10 227,06 грн.

Відповідно до пп. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на момент звернення відповідачем із заявою від 09.12.2005р. та отримання допомоги по безробіттю, встановлено, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно частини 3 ст. 36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю підлягає стягненню на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» через порушення відповідачем ч.2 ст. 36 цього Закону.

Частиною першою ст. 34 зазначеного Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду, про що зазначено в п. 5 ч.2 зазначеної статті.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Також, Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи представляють інтереси Фонду в судових та інших органах, про що зазначено в п. 6 ч.2 зазначеної статті.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624. Вказаний порядок набрав чинності 23.03.2009р.

Таким чином, позивач діяв відповідно до наданих йому повноважень на момент здійснення звірки поданих відповідачем документів під час перебування на обліку, за наслідками якої складений акт від 04.11.2010р. № 389 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Суд вважає необґрунтованим послання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволені адміністративного позову, оскільки за приписами ст. 100 та ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, пропуск строку звернення до адміністративного суду має наслідком залишення адміністративного позову без розгляду, а не відмову у його задоволені.

Також, суд зазначає, що згідно листа від 19.11.2010р. №2273 та у відповідності до п. 7 та п. 8 «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк - 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як було встановлено судом, лист із вимого про повернення допомоги по безробіттю отримано відповідачем 26.11.2010р., з урахуванням того, що останній календарний день припадає на 11 грудня 2010р., який є вихідним (субота), останнім днем виконання вимоги про повернення допомоги по безробіттю є 13 грудня 2010р. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду почав обчислюватися з 14.12.2010р.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент закінчення 15 денного строку для повернення відповідачем допомоги по безробіттю, був передбачений шестимісячний строк звернення до адміністративного суд за спірними правовідносинами.

Проте, Законом України від 21.04.2011р. № 3277-VI «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо посилення платіжної дисципліни страхувальників та використання страхових коштів» внесено зміни до частини четвертої статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та викладено її в такій редакції: строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується. Редакція закону діє із 18.05.2011 року.

Таким чином, до спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду Законом України від 21.04.2011р. № 3277-VI були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якими скасовано застосування строку давності для стягнення заборгованості перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у тому числі щодо стягнення на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» отриманої суми виплаченого забезпечення, до якої відноситься і допомога по безробіттю.

Згідно ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю підлягає примусовому стягненню на користь позивача.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 грошову суму виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 10 227 (десять тисяч двісті двадцять сім) гривень 06 (шість) копійок на користь Маріупольського міського центру зайнятості (рахунок №37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ЄДРПОУ 24815706, МФО 834016).

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 8 серпня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 13 серпня 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.