Постанова № 26236349, 14.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7859/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 12 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

позовну заяву Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя

до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром»

про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Іллічівського району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску у розмірі 297 515,97 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка підлягає примусовому стягненню.

Прокурор у судове засідання від 14.08.2012р. не з’явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання від 14.08.2012р. не з’явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач надав клопотання, яким просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на знаходження на виконанні у Іллічівському відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції вимог позивач про сплату боргу, а також на наявність закінченого виконавчого провадження у зв’язку із сплатою боргу.

Також, відповідач зазначає, що у вимозі від 04.04.2012р. №Ю-10 сума недоїмки зазначена у меншому розмірі, ніж заявлена до стягнення сума заборгованості по сплаті єдиного внеску, а в акті звірки сума заборгованості зазначена з урахуванням штрафів та пені.

Представник відповідача у судове засідання від 14.08.2012р. не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у наданому клопотанні просив розглянути справу без участі представника відповідача.

У зв’язку з неявкою сторін у судове засідання, враховуючи положення ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 24.10.1994р. №13509917.

Відповідач знаходиться на обліку у позивача, про що зазначено у повідомленні про взяття на облік платника єдиного внеску.

Згідно позовної заяви, за період з 25.01.2012р. по 25.04.2012р. у відповідача виникла заборгованість за єдиним внеском у загальному розмірі 297 515,97 грн.

Наявність вказаної заборгованості станом на 25.04.2012р. підтверджується актом звірки від 25.04.2012р., підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій станом на 25.04.2012р., вказана заборгованість вникла за період січень-березень 2012р. з урахуванням часткової сплати заборгованості.

Також, наявність вказаної заборгованості підтверджується карткою особового рахунку платника – відповідача.

У матеріалах справи наявний корінець вимоги позивача до відповідача від 04.04.2012р. щодо сплати суми боргу по єдиному внеску у загальному розмірі 310 230,33 грн., у тому числі 286 856,90 грн. недоїмки, 18 598,88 грн. штрафних санкцій та 4 774,55 грн. пені, яка отримана відповідачем 06.04.2012р. згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд зазначає, сума боргу у вказаній вимозі визначена станом на 01.04.2012р., в той час як сума заборгованості, що підлягає стягненню за позовною заявою, та яка зазначена в акті звірки, визначена станом на 25.05.2012р.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія вимоги від 05.06.2012р. про сплату суми боргу з єдиного внеску у розмірі 437 588,06 грн., який склався станом на 01.06.2012р.

Відповідачем до матеріалів справи надана копія постанови державного виконавця від 27.03.2012р. про закінчення виконавчого провадження по стягненню 91 121,24 грн. за вимогою від 03.02.2012р. № 10-ю у зв’язку із сплатою боргу.

Із акту звірки між сторонами, який складений станом на 25.04.2012р., та картки особового рахунку платника – відповідача вбачається, що сума боргу, яка підлягає стягненню за цим адміністративним позовом, враховує часткове погашення заборгованості відповідачем.

Також, відповідачем до матеріалів справи надані копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2012р. ВП №31992450 за вимогою позивача від 02.03.2012р. №10 та від 15.05.2012р. ВП №32631282 за вимогою позивача від 04.04.2012р. №ю-10.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. першої ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Щодо посилання відповідача на включення до суми заборгованості штрафів та пені, суд зазначає, що за приписами абзацу другого 14 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Відповідно до абзацу 3 частини 15 ст. 25 зазначеного Закону, суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 297 515,97 грн., що підтверджується витягами з картки особового рахунку відповідача, актом звірки, та не спростовується наданими відповідачем поясненнями.

Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктом 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Підпунктами 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, встановлено, що основними завданнями Управління є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Відповідно до пп. 1 п. 2.2 розділу ІІ зазначеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно п. 2.4 зазначеного Положення, управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Таким чином, заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування підлягає примусовому стягненню.

Щодо посилання відповідача на наявність відкритого виконавчого провадження за відповідними вимогами позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 6 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно абзацу 7 ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону, у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, право звернення територіального органу Пенсійного фонду не обмежено наявністю або відсутністю заходів позасудового стягнення заборгованості.

Проте, при зверненні до суду щодо стягнення недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду повинен припинити позасудові заходи стягнення боргу.

Тобто, наявність відкритого за вимогою територіального органу Пенсійного фонду виконавчого провадження не може бути підставою для відмови судом у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості. Однак, прийняття судового рішення про стягнення боргу є підставою для припинення позасудових заходів стягнення боргу, тобто, відкликання територіальним органом Пенсійного фонду своїх вимог, надісланих до державної виконавчої служби.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного підприємства «Азовмашпром» на користь Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя суму заборгованості з нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 297 515 (двісті дев’яносто сім тисяч п’ятсот п'ятнадцять) гривень 97 (дев’яносто сім) копійок.

2. Постанова прийнята та складена у повному обсязі – 14 серпня 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.