Постанова № 26236182, 27.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8060/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

за участю:

представника позивача: Чеховський М.М.

представника відповідача: Ковригіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Донецького міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш Плюс»

про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені

ВСТАНОВИВ:

Донецьке міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш Плюс» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 13 360,53 грн., та пені у розмірі 160,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у зазначеному році становила 38 осіб, отже, згідно з вимогами частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2011 році повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Згідно з даними, наданими відповідачем у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - становила 1 особу. У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні від 27.08.2012р. позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач зазначив, що ним подавались до Донецького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, проте інваліди до відповідача не направлялись.

Представник відповідача у судовому засіданні від 27.08.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 13492430, місцезнаходження: 83073, м. Донецьк, вул. Університетська, б. 91, про що зазначено у довідці АА №472529 з ЄДРПОУ.

Відповідач зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 33161470, місцезнаходження: 83102, м. Донецьк, проспект Ленінський, б. 13, кв. 9-10, про що зазначено у відповідному свідоцтві серія А01 №434334.

Відповідачем поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, у якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість працівників облікового складу становить 38 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 507,7 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 13 360,53 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 13 360,53 грн.

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011р. на 13 360,53 грн. та розрахунок суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2011 році на суму 160,20 грн.

Відповідачем надані копії його звітів про наявність вакансій (форма №3-ПН) із відміткою Донецького міського центру зайнятості по отримання, а саме:

- звіт про наявність вакансій станом на 01.01.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - механік рибодобувного судна, матрос; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 08.02.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - механік рибодобувного судна, матрос; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.03.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - матрос, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.04.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 11.05.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.06.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.07.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.08.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.09.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний;

- звіт про наявність вакансій станом на 01.10.2011р., яким відповідачем зазначені 2 вакантні місця для інвалідів - менеджер у водному господарстві, машиніст рибопромислових машин та механізмів; характер роботи - постійний.

Згідно пояснень представника відповідача, звіти станом на листопад 2011р. та на грудень 2011р. до Донецького міського центру зайнятості не подавались у зв'язку із тим, що у періоді листопад-грудень 2011р. у відповідача працювало 2 інваліди.

На підтвердження вказаної обставини відповідачем надані: особова картка працівника - ОСОБА_3 із відомостями по отримання пенсії про інвалідності з дитинства 3 групи, дата призначення (переведення) на посаду експедитора - 01.09.2011р.; особова картка працівника - ОСОБА_4 із відомостями по отримання пенсії по інвалідності 2 групи загальне захворювання, дата призначення (переведення) на посаду капітана флоту - 24.05.2011р., дата звільнення - 30.12.2011р. - за власним бажанням.

Також, на підтвердження того, що вказані працівники є інвалідами відповідачем надана копія довідки МСЕК серія 10 ААА №416690 відносно ОСОБА_3; копія повідомлення МСЕК та копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 із зазначенням виду пенсії - пенсія по інвалідності відносно ОСОБА_4.

Також, у матеріалах справи наявний лист Донецького міського центру зайнятості від 30.07.2012р. №02-09/2307, яким Донецький міський центр зайнятості повідомляє, що відповідачем потягом 2011 року надавались звіти про наявність вакансій (за формою 3-ПН) із зазначенням вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями на посади: машиніст рибопромислових машин та механізмів (внутрішні та прибережні води), менеджер на водному транспорті; машиніст рибопромислових машин та механізмів (відкрите море), менеджер з використання водних ресурсів, матрос, механік (судновий).

При цьому, Донецький міський центр зайнятості зазначає, що на обліку в центрі зайнятості осіб з обмеженими можливостями, щоб відповідали би вимогам вище вказаних посад, не перебувало, тому до відповідача з метою працевлаштування безробітні не направлялись.

За змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 20 зазначеного Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України не застосовуються.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 26.06.2012р. № 21-105а12.

Відповідач повідомляв Донецький міський центр зайнятості про наявність у відповідача протягом січня-жовтня 2011 року 2 вакантних робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися й інваліди, а протягом листопада-грудня 2011р. у відповідача працювали 2 інваліди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав заходів, передбачених законодавством, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

У зв'язку з цим покладення на відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за №117/13384 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 листопада 2008 року №527), затверджено форму звітності - «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» Форма №10-ПІ (річна), а також «Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»».

Вказаною інструкцією не передбачено порядку заповнення роботодавцем рядку 06 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форми №10-ПІ у разі незгоди із наявністю обов'язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що заповнення вказаного рядку не є безумовною згодою із обов'язком сплати вказаних санкцій, а є лише розрахунком таких санкцій, сплата яких повинна здійснюватися за наявності вини роботодавця.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, враховуючи, що факти відмови у працевлаштуванні таких осіб у ході судового розгляду справи не встановлені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що підстави для застосування відносно відповідача санкцій, визначених ст. 20 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - відсутні, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені адміністративного позову Донецького міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 27 серпня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 31 серпня 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.