Постанова № 26235554, 27.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2012 р. (11:34) Справа №2а-11291/10/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Гордієнко О.О.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Шабанова Т.М., довіреність № 04-5/02 від 05.01.2012 року,

відповідача - Нікольської Я.О., довіреність № б/н від 18.07.2012 року,

прокуратури -Березовиченко Ю.Ю., посвідчення № 10180,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим,

за участю прокуратури АР Крим,

про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 335614,00 грн.,

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим адміністративно - господарських санкцій у розмірі 335614,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2008 році на підприємстві з нормативом місць для працевлаштування інвалідів 28, було працевлаштовано тільки 11 осіб, у зв'язку з чим відповідач самостійно в строк до 15.04.2009 року повинен був сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 335614,00 грн., проте вказана сума відповідачем самостійно сплачена не була.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Прокуратурою АР Крим листом від 06.01.2011 року № 05/1-24вих11 було повідомлено суд про вступ до участі у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.01.2011 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-15148/10/12/0170 за позовом Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій та рішення за актом перевірки про нарахування 335614,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.05.2012 року провадження по справі поновлено з 07.06.2012 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 27.09.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимогу повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Прокурор підтримав заявлені позивачем вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що підприємством у 2008 року не було порушено нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Не працевлаштування у 2008 році інвалідів у кількості 17 осіб пов'язано із специфікою охоронної діяльності та неможливості працевлаштувати інваліда на посаді охоронця ДСО.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 07.12.2007 року, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ № 8833 від 05.05.2010 року.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 (далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

В силу викладеного суд дійшов висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні № 314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що 29.06.2010 року посадовими особами Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача щодо виконання ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». В результаті перевірки встановлено, що на підприємстві працює 705 осіб (за даними звіту - 84), 11 з яких встановлена інвалідність (за даними звіту 3). Проте, з огляду на загальну кількість робочих місць на підприємстві, кількість працюючих осіб, яким встановлена інвалідність, повинна складати 28. Перевіркою також встановлено, що в 2008 році середньорічна заробітна плата на підприємстві становила 19742,00 грн. (за даними звіту - 27845,24 грн.).

Таким чином, відповідач відповідно до ст. 19 Закону повинен сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце, у розмірі 335614,00 грн.(19742,00 грн.х17 осіб).

Результати перевірки зафіксовані в Акті від 29.06.2010 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що перевірку КРВ Фонду соціального захисту інвалідів було проведено з порушенням норм законодавства, зокрема в частині відсутності інформації на офіційному веб-сайті Фонду соціального захисту інвалідів (info@ispf.gov.ua) про проведення перевірки Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з урахуванням наступного.

Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з п.п.3 та 4 цього Порядку (в редакції на момент перевірки) Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Планові та позапланові перевірки проводяться в робочий час роботодавця, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік відповідно до квартальних планів робіт, що затверджуються наказом керівника відділення Фонду до 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому проводитиметься перевірка, з урахуванням критеріїв розподілу роботодавців за ступенем ризику їх діяльності.

Невиїзні перевірки проводяться на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Відділення Фонду письмово повідомляє не пізніше ніж за десять днів до початку проведення планової перевірки роботодавця про проведення перевірки із зазначенням дати її початку і закінчення.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів відділення Фонду або вручається особисто роботодавцю під розписку.

Таким чином, у Фонду відсутній обов'язок щодо обов'язкового розміщення на своєму офіційну сайті інформації про проведення перевірок суб'єктів господарювання.

При цьому, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами (Наказом № 25 від 24.03.2010 року «Про затвердження квартального плану робіт перевірок роботодавців», Квартальним планом робіт перевірок роботодавців та повідомленням № 04-4/2032 від 03.06.2010 року) підтверджується дотримання позивачем встановленого законно порядку щодо проведення перевірки відповідача.

Як свідчать матеріали справи, дії Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо нарахування 335614,00 грн. адміністративно-господарських санкцій на підставі акту від 29.06.2010 року були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2012 року у справі № 2а-15148/10/12/0170 Управлінню державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду обґрунтовано тим, що чисельність працівників на підприємстві у 2008 році становила 705 осіб, оскільки до уваги береться вся кількість працюючих на підприємстві. В той час, як Управлінням ДСО у звіті було вказано тільки 84 особи, що займають адміністративно-управлінські посади. Така позиція Управління обґрунтована тим, що специфіка роботи інших працівників (охоронців ДСО) не дозволяє займати цю посаду інвалідам. Проте, в ході розгляду справи № 2а-15148/10/12/0170 було встановлено, що інвалідність не перешкоджає роботі охоронцем та носінню вогнепальної зброї, бронежилету та іншого інвентарю. Крім того, судом було встановлено працевлаштування позивачем у 2008 році на посаді охоронця інвалідів.

На підставі зазначеного, судом у справі № 2а-15148/10/12/0170 було зроблено висновок про правомірність застосування до Управління 335614,00 грн.

Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2012 року у справі № 2а-15148/10/12/0170 у визначені Кодексом адміністративного судочинства строки оскаржена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 335614,00 грн. є такими, що не потребують додаткового доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що з позовними вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік позивач звернувся з порушення строку, встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Позиція відповідача засновується на тому, що перебіг строку, встановленого ст. 99 КАС України, починається з моменту, коли Управлінням державної служби охорони мало бути сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік, а саме з 15.04.2009 року.

У Листі Верховного Суду України від 01.05.2012 року «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр.» надані роз'яснення відносно розгляду справ зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян.

Так, у відповідності до п.19 даного розділу у листі зазначено про те, що зі змісту ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що саме з 16 квітня відповідного року в контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому на зазначені правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС, а ч. 4 ст. 20 зазначеного Закону (за змістом якої до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГК) немає правового значення для вирішення цього спору, оскільки в останній нормі визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення (постанова Верховного Суду України від 21 лютого 2011 р. у справі № 21-9а11).

Таким чином, у справах щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій застосовуються строки, визначені ст. 99 КАС України.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказане роз'яснення Верховного Суду України відносно моменту, коли виникає право на стягнення у судовому порядку несплачених підприємством санкцій, застосовуються у випадку самостійного визначення підприємством суми адміністративно-господарських санкцій у відповідному звіті.

В той час, як предметом розгляду у даній справі є стягнення адміністративно-господарських санкцій, що були нараховані Фондом соціального захисту інвалідів.

Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, тобто, в даному випадку, з моменту, коли відповідач дізнався про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій - в день отримання акту перевірки 29.06.2010 року.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду 31.08.2010 року, ним не було порушено строку, визначеного ст. 99 КАС України.

За таких умов, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 335614,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.

За таких умов, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.09.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 01.10.2012 року.

Керуючись ст.ст.160-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4; р/р № 26004060312109 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 08596943) на користь Державного бюджету м. Сімферополь (код бюджетної класифікації 50070000; р/р № 3121523070002 в ГУДКСУ В АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 34740405) 335614,00 грн. заборгованості зі сплати адміністративно - господарських санкцій.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.