Рішення № 2623344, 11.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2008

Справа №2-15/2026-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АРКрим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Комунального підприємства Житлове –експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя (95013 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кримських партизан, 13, ідентифікаційний код 05480536)

Про стягнення 7981,43 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - Почтаренко Д.С., довіреність від 25.07.2008 р. у справі

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства Житлове –експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя про стягнення 7981,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення перевірки об’єкту – міжповерховий щит за адресою: м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 75, кв. 95, що належить відповідачу було встановлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, про що був складений відповідний акт № 4747 від 15.02.2005 р. На підставі зазначеного акту відповідачу була нарахована вартість неврахованої електричної енергії у розмірі 7981,43 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку повністю сплачена не була, через що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за використану невраховану електричну енергію у розмірі 7981,43 грн. в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що міжповерховий щит, що перевірявся, відноситься до квартири № 95 за адресою: м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 75, власником якої є громадянка Олейнікова О.М., тобто порушення ПКЕЕ було скоєно саме громадянкою – власником квартири.

У запереченнях на відзив позивач посилається на пункт 11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, відповідно до якого відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок, а отже позивачем правомірно складений акт про порушення ПКЕЕ саме відповідачем.

Резолюцією Виконуючого обов’язки Голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. у зв’язку з призначенням судді Альошиної С.М. на посаду судді господарського суду м. Севастополя, справа № 2-28/2026-2008 передана в провадження судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.10.2008 р. справа № 2-28/2026-2008 прийнята у провадження суддею господарського суду АР Крим Іщенко І.А. із привласненням № 2-15/2026-2008.

Засідання суду відкладалося в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

26.10.1992 р. між Виробничим енергетичним об’єднанням «Крименерго» (Електропостачальна організація) та ЖЕУ-7 (Абонент) був укладений договір № 1098 на користування електричної енергії (а.с. 12).

Згідно з розділом 2 Договору Електропостачальна організація зобов’язується надавати електроенергію Абоненту у відповідності з встановленим дійсним договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності у відповідності з додатком № 1, який переоформлюється кожний рік, на підставі обґрунтованого розрахунку (заявки), що надається споживачем на наступний рік не пізніше 1 серпня поточного року.

Згідно з преамбулою Договору під час виконання умов цього Договору, а також по всім питанням енергопостачання, що необумовлені дійсним Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинними Правилами користування електричною енергією та іншими директивними документами.

Пунктом 8 Договору передбачено, що цей Договір укладений до 31.12.1992 р., набирає чинність з дня підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо не поступила до 1 грудня заява від однієї із сторін про його припинення або перегляд.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки міжповерхового щиту, що знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 75, кв. 95, було встановлено порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме: „самовільне підключення відключення мимо прибору обліку. Електрична енергія споживається, прибором обліку не враховується та не сплачується», про що був складений Акт про порушення ПКЕЕ № 4747 від 15.02.2005 р. (а.с. 10).

Пунктом 7.31 Правил користування електричною енергією, які діяли на час проведення перевірки, передбачено, що у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.

Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акту свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову..

Так, як вбачається з матеріалів справи, акт № 4747 від 15.02.2005 р. був складений у присутності інженеру – електрика КП ЖЕО Центрального району. Ніяких зауважень представником відповідача у акті зроблено не було.

Крім того, представниками позивача був складений акт про відмову представника відповідача підписати акт про порушення Правил користування електричною енергією. (а.с. 11)

Відповідно до пункту 7.32 Правил на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Розрахунок здійснюється згідно з Методикою обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої у зв’язку з порушенням споживачем Правил користування електричною енергією

У разі несплати нарахованих сум у визначений строк постачальник електричної енергії або електропередавальна організація має право подати позов до суду.

На підставі вказаного акту позивачем був зроблений розрахунок недоврахованої внаслідок порушення користувачем правил користування електричної енергії у розмірі 7981,43 грн. по Акту № 4747 від 15.02.2005 р.

11.02.2008 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату зазначеної заборгованості, однак, відповідачем вказана сума заборгованості не була сплачена в повному обсязі в добровільному порядку, що і стало приводом для звернення ВАТ “Крименерго” з позовом до суду про стягнення суми заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 7981,43 грн. в примусовому порядку.

Суд, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Як вбачається з акту № 4747 від 15.02.2005 р. споживачем електричної енергії, що постачається до квартири № 95, за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 75 є наймач вказаної квартири – Олейнікова О.М.., яка й вчинила самовільне підключення.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії регулюються Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 р. за № 417/1442. Відносини між громадянами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричної енергії для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442.

Як зазначалось, акт № 4747 був складений у присутності представника КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, проте, як встановлено судом та зазначено в акті, споживачем електричної енергії, що постачається до квартири № 95, за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 75 є наймач вказаної квартири – Олейнікова О.М., на яку відкритий особовий рахунок у ВАТ «Крименерго» та зареєстрований електролічильник.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення Правил користування електричної енергії відбулось з боку наймача квартири - Олейнікової О.М

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у редакції Закону України від 18.01.2005 р. № 2352-IV, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику», у редакції Закону України від 18.01.2005 р. № 2352-IV, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Із норми статті 27 Закону України „Про електроенергетику” вбачається, що обов’язковою умовою застосування до суб’єктів господарської діяльності відповідальності за порушення Правил користування електричною енергією є наявність правопорушення.

Аналогічне положення зафіксоване частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є скоєне ним правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини.

Як вбачається з Акту про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4747 від 15.02.2005 р., за результатами проведеного огляду встановлено, що Правила користування електричною енергією порушені споживачем, яким є Олейнікова О.М.., що мешкає за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 75, кв. 95, яка має особовий рахунок у ВАТ «Крименерго» та самостійно здійснює платежі за отриману електричну енергією.

Керуючись вимогами статті 218 Господарського кодексу України, статтею 614 Цивільного кодексу України, господарський суд не знаходить підстав для застосування до Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя” відповідальності за порушення Правил користування електричною енергією згідно Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 4750 від 15.02.2005, оскільки таку відповідальність повинна нести особа, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до пункту 42 Правил користування електричної енергії для населення, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1275, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до пункту 48 Правил користування електричної енергії для населення, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1275, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією та розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Таким чином, за будь-яких умов, оплачувати спожиту електричну енергію та нести відповідальність за порушення правил користування електричною енергією та розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, повинен споживач, а не несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок.

Крім того, як зазначалось вище, акт про порушення правил користування електричною енергією складається у присутності представника споживача, як встановлено судом акт складався у присутності інженеру – електрику КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, а не за участі споживача – Олейнікової О.М.

Суд не приймає посилання позивача на пункт 11 Правил користування електричної енергії для населення, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1275, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, яким передбачено, що відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах споживача, та пломб на них несе споживач. Відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок.

Пункт 11 зазначених Правил, на який посилається позивач у справі, не встановлює відповідальності власника будинку або організації, у віданні якої перебуває будинок, за вчинення крадіжки електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Суд також не приймає посилання позивача на договір на користування електричною енергією № 1098 від 26.10.1992 р., оскільки предметом вказаного договору є використання відповідачем як кінцевим споживачем енергії у загальних приміщеннях будинків (підвалі, ліфти тощо).

Відповідальність за порушення ПКЕЕ, що постачається до квартир, тобто до інших споживачів, договір № 1098 від 26.10.1992 р. не передбачає.

Наймачі або власники квартир будинку, що знаходиться на балансі відповідача, за споживчу електричну енергію розраховуються самостійно.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається також на пункт 53 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442.

Відповідно до приписів пункту 53 цих Правил, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до методики, затвердженої НКРЕ.

Посилаючись на пункт 53 Правил користування електричної енергії для населення, як підставу для стягнення збитків, позивач ставить питання у своєму позові про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя» заборгованості за використану недораховану електричну енергію в сумі 8591,86 грн., нараховану за Актом про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4750 від 15.02.2005 р.

Проте, можливість застосування у якості обґрунтування позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» пункту 53 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, спростовується наступним.

Так, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи зафіксовані частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, відповідно до якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проте, предметом позову є стягнення заборгованості за використану недораховану електричну енергію в сумі 7981,43 грн., що не є збитками у розумінні частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 225 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 1 Правил користування електричної енергії для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, вони регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками.

Проте, відповідачем у справі є КП Житлово-експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя, що є юридичною особою, у зв’язку з чим на нього поширюються Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 р. за № 417/1442, які згідно пункту 1 регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Отже, положення пункту 53 Правил користування електричної енергії для населення взагалі не можуть бути застосовані у якості обґрунтування позовних вимог, оскільки відповідно до пункту 1 цих Правил, вони регулюють відносини енергопостачальників із громадянами.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підставою для стягнення з Комунального підприємства Житлове –експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя недоврахованої внаслідок порушення користувачем правил користування електричної енергії у розмірі 7981,43 грн. є акт про порушення Правил користування електричною енергією № 4747 від 15.02.2005 р..

Проте, як встановлено під час судового засідання, порушення правил користування електричною енергією відбулось з боку споживача – наймача квартири за адресою: м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 75, кв. 95 – Олейніковою О.М., а не відповідачем у справі відносно якого складений акт.

Таким чином, можна зробити висновок, що Акт про порушення ПКЕЕ № 4747 від 15.02.2005 р. був складений представниками позивача із порушеннями положень Правил користування електричною енергією, а отже не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Зі змісту пункту 7.32 ПКЕЕ вбачається, що лише складений належним чином акт про порушення ПКЕЕ, погоджений споживачем, надає електропередавальній організації право на здійснення розрахунку вартості недоврахованої електричної енергії.

Отже, суд зазначає, що оскільки акт № 4747 від 15.02.2005 р. не відповідає положенням Правил користування електричною енергією, правових підстав для здійснення на підставі нього розрахунку вартості електричної енергії у ВАТ «Крименерго» не було.

Відсутність порушень Правил користування електричною енергією з боку Комунального підприємства Житлове –експлуатаційне об’єднання Центрального району м. Сімферополя спростовує вимоги позивача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі недоврахованої електроенергії внаслідок порушення користувачем правил користування електричною енергією.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.