Ухвала суду № 26231239, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4958/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ространснафтопродукт»звернулось у суд з позовом до Коростенської ОДПІ Житомирської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 29.11.2011 року №0001341503.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем висновку правомірності покладення на позивача обов'язку щодо сплати екологічного податку, як податковим агентом.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що за результатами планової документальної позапланової перевірки ТОВ «Ространснафтопродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС складено акт №534/1-23-60-35234346, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем ст. 241, п. 249.1 та 249.2. ст. 249, п. 250.2 ст. 250 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001341503 від 29.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку за період І та ІІ кварталу 2011 року у розмірі 56476,60 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 48777,35 грн. та 7699,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність такого рішення суб'єкта владних повноважень, колегія суддів приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у період дії Податкового Кодексу України № 2755-ІІІ (далі ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Порядок оподаткування з екологічного податку визначений розділом VІІІ названого кодексу .

Згідно з п. 240.2 ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок сплатити певну грошову суму в якості екологічного податку з кожної тони використаного палива по відношенню до осіб, які використовують паливо в пересувних джерелах забруднення.

Статтею 241 ПК України передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

У свою чергу п.18.1 ст.18 цього Кодексу встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що податковий агент, з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити включення суми екологічного податку в ціну палива, по якій таке паливо реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачу.

При цьому, податковий агент повинен забезпечити виконання вимог ст. 244 Податкового кодексу України, тобто в ціні реалізації палива кінцевому споживачу повинна міститись сума екологічного податку у розмірах, вказаних у зазначеній правовій нормі.

Пунктом 241.2 ст.241 Податкового кодексу України встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю).

З врахуванням положень п.18.1 ст. 18 та п. 241.2 ст. 241 ПК України, суд приходить до висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на: суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець); суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України ( перший оптовий продавець палива на території України); суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку) суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).

Посилання апелянта щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в такому випадку сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить ст. 244 Податкового кодексу України, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, оскільки призводить до подвійного оподаткування.

Як убачається із матеріалів справи, дизельне пальне та бензин, що були реалізовані позивачем у І та ІІ кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, останній придбавав у інших оптових продавців, які не є виробниками нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів. Контрагенти позивача, які продавали йому паливо сплатили відповідні суми екологічного податку, при цьому сума екологічного податку була ними ж включена у вартість палива, що підтверджується їх листами та податковими деклараціями, що подавались до контролюючих органів.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М