Рішення № 26231055, 13.09.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/758/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" вересня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист гідності та честі, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить його честь і гідність інформацію, вміщену в скарзі ОСОБА_4 до Служби безпеки України від 06.10.2011 року, підписану ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а саме: «На протяжении многих лет он со своей семейкой терроризирует нас за якобы превышение шума, исходящего от нас»; «С маниакальным идиотизмом на нас систематически направляются наряды милиции»; «Подвергаемся оскорблениям, угрозам и шантажу. Была предотвращена попытка порчи личного автотранспорта»; «Прикрываясь удостоверением и действуя в сговоре с ОВД»; «В связи с вышеизложенным возникает вопрос: как такой отброс общества может находиться на службе в организации, являющейся одной из основ Государства и дискредитировать своим поведением НСБУ?». Також позивач просить зобов'язати відповідачів не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію вищевикладеного змісту, шляхом направлення на адресу Служби безпеки України письмових індивідуальних заяв про відкликання скарги від 06.10.2011 року, в яких повідомити, що інформація, вміщена у вказаній скарзі та яка стосується ОСОБА_1, є недостовірною і не відповідає дійсності; також позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь 20 000,00 грн., а з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - по 10 000,00 грн. з кожного, як відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що він та члени його родини за місцем свого проживання мають тривалий конфлікт із сусідами, відповідачами по справі, з приводу постійного та значного шуму, який вони створюють, включаючи голосно телевізор, музику після 22-ї години вечора, чим порушують положення статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Голосний шум, який спричиняють відповідачі, створює незручності родині позивача та перешкоджає його малолітній дитині спати вдень та не дає вчасно заснути ввечері. Неодноразові звернення до відповідачів результату не дали, тому позивачу довелось кілька разів в нічний час викликати працівників міліції для впливу на відповідачів. У відповідь на такі дії позивача відповідач ОСОБА_4 06.10.2011 року звернувся до Служби безпеки України за місцем роботи позивача із скаргою на дії позивача з приводу конфлікту, яку підписали усі відповідачі. У зазначеній скарзі міститься негативна інформація щодо позивача, яка, на його думку, є недостовірною та порочить його гідність та честь. Позивач вважає, що для звернення відповідачів із зазначеною скаргою до керівництва служби не було жодних підстав, а подана лише з метою нашкодити йому шляхом розповсюдження негативної інформації про нього за місцем роботи, втягнути у звичайний побутовий конфлікт сторонніх людей. При цьому відповідачі не припиняють свою протиправну поведінку та продовжують порушувати правила щодо дотримання тиші в нічний час, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з вимогами про захист гідності, честі, спростування недостовірної інформації.

Крім того, позивач зазначив, що розповсюдженням інформації, що підлягає спростуванню за рішенням суду, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні його честі, гідності, у порушенні стосунків з колегами та керівництвом на службі, у створенні негативної обстановки в родині, яку оцінює за ступенем вини відповідачів, враховуючи, що ініціатором скарги був відповідач ОСОБА_4, а інші відповідачі своїми підписами висловили згоду з його твердженнями та підтвердили згоду із способом порушення немайнових прав позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви та пояснення, надані позивачем під час судового розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_6, в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. (а.с. 67-71), пояснив, що на протязі тривалого часу мешканці квартири АДРЕСА_1, в якій проживає позивач зі своєю сім'єю, систематично порушують права мешканців будинку, ці порушення знаходять свої відображення у дуже гучному прослуховуванні музики, телепередач, у дуже голосному з'ясуванні стосунків, у особистих образах та прокльонах мешканців будинку. Під час встановлення в квартирі відповідачів кондиціонеру та проведення відповідних робіт, ОСОБА_1 викликав наряд міліції, продемонструвавши їм своє службове посвідчення співробітника СБУ, ображав його дружину ОСОБА_7 та ОСОБА_10, який встановлював кондиціонер, після чого погрожував останньому табельною зброєю. Крім того, був випадок, коли позивач намагався пошкодити службовий автомобіль відповідача, однак його протиправні дії були припинені охоронником автостоянки ОСОБА_11. У зв'язку з цим відповідачі були змушені колективно звернутися із скаргою до прокуратури Дніпровського району м. Києва, а потім до Служби безпеки України.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. (а.с. 67-71), та пояснень, наданих відповідачем ОСОБА_6 під час судового розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 -ОСОБА_12 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. (а.с. 67-71) та пояснень, наданих відповідачами під час судового розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах відповідачки ОСОБА_5, в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив в позові відмовити, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, клопотань про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_9, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника відповідачів ОСОБА_12, відповідача ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах відповідачки ОСОБА_5, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення, суд приходить до наступного.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України), кожен має право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28 Конституції України).

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Основний Закон України заклав серйозне підґрунтя для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В Конституції України відображається надзвичайно цінна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з приводу протиправних дій відносно них з боку мешканців квартири АДРЕСА_1 проведено перевірку та постановою дільничого інспектора міліції Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.10.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи. (а.с. 65-66)

06.10.2011 року ОСОБА_4, за підписами також ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернувся до Служби безпеки України із скаргою на неправомірні дії з боку працівника Національної Служби безпеки України ОСОБА_1 з приводу конфліктних сусідських ситуацій, що склались між останнім та скаржниками за місцем їх проживання, вказуючи на тероризування з боку ОСОБА_1 за перевищення шуму, систематичні безпідставні виклики міліції за установку скаржниками кондиціонерів, перегляд телебачення, що супроводжується образами, погрозами та шантажем, також було зупенено спробу пошкодження особистого автотранспорту. (а.с. 59)

Листом на ім'я ОСОБА_4 першим заступником начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України № 2/4/1-54282 від 05.11.2011 року повідомлено про те, що наведена у зверненні від 06.10.2011 року інформація за результатами перевірки знайшла своє підтвердження, відносно співробітника СБ України ОСОБА_1, який допустив недбале ставлення до оточення за місцем його проживання, вжито заходів відповідно до чинного законодавства. (а.с. 60)

Листом начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України № 2/Р-7/17 від 31.01.2012 року повідомлено, що в ході перевірки колективної скарги мешканців будинку АДРЕСА_1 від 06.10.2011 року стосовно ОСОБА_1 підтверджено випадки порушення громадського порядку з боку останнього та на підставі ст.ст. 5, 45, 75 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно співробітника СБ України ОСОБА_1 вжито заходів відповідно до чинного законодавства -йому нагадано про обов'язки служби. (а.с. 62)

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 297 Цивільного кодексу України, яка базується на положенні ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. (абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1)

Гідність є не лише самооцінкою, а й сукупністю об'єктивних якостей людини, які визначають її репутацію у суспільстві. Гідність людини - це та цінність, якої вона набуває і яку зберігає в суспільстві. Серед складових такої цінності виокремлюють: особисту гідність (цінність конкретної особистості, сукупність притаманних їй суспільно важливих властивостей); колективну гідність (цінність людини як представника певної соціальної групи - сім'ї, колективу тощо, належність до якої наділяє її певною значимістю); професійну, трудову гідність (цінність, яка пов'язана з професією особистості та визначається основними видами її суспільної діяльності); громадянську гідність (цінність людини як представника народу, як громадянина певної держави); людську гідність (цінність людини як представника всього людства)..

Термін «честь»у науковій літературі, періодичних виданнях набуває таких конкретних значень: позитивна моральна репутація, добре ім'я окремої людини чи певної спільноти людей; повага та пошана; зовнішній вияв поваги й пошани або прийняті в певному суспільстві знаки вшанування та уславлення; усвідомлення і відчуття честі; синонім найкращих духовних якостей особистості (благородство, совість та ін.); ті якості особистості чи соціальної спільноти, які мають загальне визнання, те, за що віддають шану; синонім гідності. Честь - це перш за все позитивна моральна репутація, яка формується й існує у суспільній думці тієї соціальної спільноти, до якої належить певна особистість. Із цього погляду честь належить не конкретній людині, а існує у свідомості інших людей, які її знають, у думці колективу.

Таким чином, честь і гідність тісно пов'язані між собою. Якщо гідність - цінність людини, то честь - це, по суті, оцінка цієї цінності.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлений особою, про яку поширено такі відомості, а також її близькими родичами, якщо відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку й у разі поширення таких відомостей щодо члена її сім'ї або іншого родича, який помер.

Зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій. Таким чином, відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Фізична особа, стосовно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди її інтересам, честі, гідності або діловій репутації, має право крім спростування таких відомостей вимагати також відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

Згідно роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недостовірною та такою, що порочить гідність та честь позивача ОСОБА_1, інформацію, вміщену у скарзі від 06.10.2011 року відповідача ОСОБА_4 до Служби безпеки України, за підписами відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, наступного змісту: «На протяжении многих лет он со своей семейкой терроризирует нас за якобы превышение шума, исходящего от нас»; «С маниакальным идиотизмом на нас систематически направляются наряды милиции»; «Подвергаемся оскорблениям, угрозам и шантажу. Была предотвращена попытка порчи личного автотранспорта»; «Прикрываясь удостоверением и действуя в сговоре с ОВД»; «В связи с вышеизложенным возникает вопрос: как такой отброс общества может находиться на службе в организации, являющейся одной из основ Государства и дискредитировать своим поведением НСБУ?». Способом захисту порушеного немайнового права позивачем обрано: спростування недостовірної інформації, шляхом направлення відповідачами на адресу Служби безпеки України письмових індивідуальних заяв з повідомлення щодо недостовірності вищевказаної інформації та невідповідності її дійсності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. В силу ст. 30 цього Закону оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі»та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка є дружиною позивача по справі, пояснила, що з відповідачами, які є їх сусідами по будинку АДРЕСА_2, конфліктують близько 13 років. Після написання відповідачами скарги до СБУ у чоловіка виникли проблеми по роботі, на кожній нараді згадують його ім'я, не пропонують підвищення по службі, в зв'язку з чим у нього погіршився стан здоров'я, став знервованим. На фоні конфліктної ситуації з сусідами вирішили змінити місце проживання, що потягло за собою значні матеріальні втрати. Зазначила, що саме з боку відповідачів постійно відбувається провокація скандалів через гучне прослуховування телепередач, встановлення кондиціонера у вихідний день тощо. ЇЇ сім'я через неналежну поведінку відповідачів змушена була разів 7-8 викликати працівників міліції, при цьому відповідачі не притягувалися до адміністративної відповідальності.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він 16.04.2011 року установлював кондиціонер в квартирі відповідачів ОСОБА_8. Під час проведення необхідних робіт, приїхали працівники служби охорони, після зауваження яких більше не працював з перфоратором, а лише завершував роботи щодо прокладення магістралі. В цей час під вікном чоловік, який є позивачем по справі, почав голосно кричати, нецензурно висловлюватися в бік дружини та дитини ОСОБА_6, проходячи мимо службового автомобіля свідка, почав спускати колеса. Вирішивши зупинити позивача, вибіг на площадку, де на другому поверсі зустрівся з ОСОБА_1, який зі словами «ну давай»навів на нього пістолет. До міліції з даними випадком не звертався, оскільки раніше не виникало таких ситуацій, при цьому зазначив, що дуже злякався, коли на нього була наведена зброя.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що близько двох років в 2010-2011 роках працював неофіційно охоронником автостоянки театру «Київ». Був випадок, коли близько 12 годин ночі, до нього підійшов позивач, якого знав наглядно, оскільки часто бачив поблизу стоянки, звернувся до нього з прохання дати ножа, щоб порізати колеса автомобіля, на якому їздив ОСОБА_6, на що отримав відмову. Після чого позивач почав спускати колеса в цьому автомобілі, зазначивши, що він є офіцером Національної гвардії, а на слідуючий день, прогулюючись з дружиною і дитиною, кричав в його бік, що дана обставина повернеться ж проти нього.

Відповідно до ч. 1 с. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно роз'яснень п. 19. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення позивача, його уповноваженого представника та заперечення сторони відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні вимог позивача щодо визнання недостовірною та такою, що порочить гідність та честь позивача, інформацію, вміщену у скарзі від 06.10.2011 року відповідача ОСОБА_4 до Служби безпеки України, за підписами відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, наступного змісту: «На протяжении многих лет он со своей семейкой терроризирует нас за якобы превышение шума, исходящего от нас»; «С маниакальным идиотизмом на нас систематически направляет наряды милиции»; «Подвергаемся оскорблениям, угрозам и шантажу. Была предотвращена попытка порчи личного автотранспорта»; «Прикрываясь удостоверением и действуя в сговоре с ОВД»; «В связи с вышеизложенным возникает вопрос: как такой отброс общества может находиться на службе в организации, являющейся одной из основ Государства и дискредитировать своим поведением НСБУ?».

Так, судом встановлено, що на підставі сусідських конфліктів, що виникли між сторонами спірних правовідносин, відповідачі, скориставшись правом, наданим громадянам положенням статті 40 Конституції України, звернулись із скаргою від 06.10.2011 року, що є колективним зверненням громадян, до органу державної влади, Служби Безпеки України, з якою позивач перебуває у трудових відносинах. З метою встановлення достовірності, викладених у скарзі фактів, посадовими особами Служби безпеки України у встановленому законом порядку проведено перевірку та надано відповідачам обґрунтовану відповідь щодо наявності в діях позивача порушення громадського порядку та останньому нагадано про обов'язки служби, що, відповідно, свідчить про достовірність фактичних тверджень відповідачів, викладених у змісті скарги, тому суд не вбачає підстав для визнання недостовірною інформацію, що містить зміст скарги від 06.10.2011 року, та її спростування.

Крім того, надавши оцінку інформації, що містить зміст скарги від 06.10.2011 року, та є об'єктом спростування за предметом спору, суд дійшов висновку, що інформація, визначена позивачем, яка така, що порочить його гідність та честь, містить ряд оціночних суджень відповідачів, а саме висловлювань, які не містять фактичних даних та висловлені відповідачами в якості критики в бік позивача, оцінки його дій, та є висловлюваннями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, тому наявні у змісті скарги оціночні судження не підлягали доведенню їх правдивості під час проведення перевірки Службою безпеки України та не підлягають спростуванню під час судового розгляду справи, ураховуючи підтвердження наявності обставин протиправної поведінки з боку позивача, що містять фактичні дані скарги.

За нормою ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.

Таким чином, з урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок розповсюдженням інформації, яка полягає у приниженні його честі, гідності, у порушенні стосунків з колегами та керівництвом на службі, у створенні негативної обстановки в родині, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачами не порушено норми чинного законодавства, а отже, не були порушені законні права позивача. Тому вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист гідності та честі, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Слід зазначити, що в судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 -ОСОБА_12 просив стягнути з позивача на користь відповідачів понесені судові витрати, пов'язані з розглядом судової справи за надану правову допомогу в сумі 5000,00 грн. (а.с. 70)

Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів, судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами на підтвердження сплати витрат за правову допомогу надано квитанції про перерахування на рахунок ЗАТ «Національна митна та Правова компанія» коштів загальною сумою 5000,00 грн. (а.с. 85а, 86а, 87а), при цьому ОСОБА_12 як адвокат діяв в інтересах відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі договорів від 20.02.2012 року (а.с. 35-41), доказів на підтвердження перебування ОСОБА_12 в трудових відносинах з ЗАТ «Національна митна та Правова компанія»суду не надано, крім того, відсутній акт прийому-передачі виконаних юридичних послуг, пов'язаних з розглядом в суді даного спору, не надано розрахунку про кількість годин затрачених на правову допомогу, а тому визначена вартість наданих послуг з правової допомоги в сумі 5000,00 грн. суд вважає недоведеною та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача зазначені судові витрати стягненню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 28, 40, 68 Конституції України, ст.ст.23, 269, 277, 297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, ст.ст. 10, 57, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист гідності та честі, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :