Рішення № 26229921, 24.07.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-5578/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" липня 2012 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Кир'янчук Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», звертаючись з позовом до суду, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № k2S4GK00260023 від 27.02.2007 року, в розмірі 200 533,32 дол. США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 45.40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № від. р) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими документами актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви на виселення у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120,00 грн.». (а.с. 4-6)

24 липня 2012 року в судовому засіданні представник позивача Стадніков Д.В. подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до поданої заяви просив суд: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № k2S4GK00260023 від 27.02.2007 року, в розмірі 190669,98 дол. США, що за курсом 7,971 відповідно до службового розпорядження НБУ №205/304 від 11.08.201 року складає 1 519 830,41 грн., звернути стягнення на квартиру загальною площею 45,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № від. р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими документами актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. 3) 3) Стягнути з Відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви на виселення у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120,00 грн.»(а.с. 100-103)

Представник позивача Стадніков Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, додатково пояснив, що 27 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за №k2S4GK00260023, відповідно до якого Банк надав Позичальнику на купівлю квартири кредит в сумі 118000 доларів США 00 центів., а також 23553 (двадцять три тисячі п'ятсот три) доларів США 27 центів на оплату страхових платежів, зі строком кредитування до 03 серпня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,00 % на місяць, зі строком кредитування з 27 лютого 2007 року по 26 лютого 2027 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань по кредитному договору, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 27 лютого 2007 року, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності. У зв'язку з тим, що відповідач не виконує умови кредитного договору, не сплачує поточні платежі та відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору, яка станом на 11 серпня 2011 року складає 190 669,98 дол. США , що за курсом 7,971 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/304 від 11.08.2011 року еквівалента 1 519 830, 41 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі -117 126, 545 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі -43539,57 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі -7761,08 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі -22 242,88 дол. США. Таким чином, звертаючись з позовом до суду, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідача на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.02.2007 р., за реєстровим номером №523, з можливістю укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Крім того, позивач просить одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки винести рішення про виселення мешканців, які зареєстровані та/або проживають за адресою знаходження іпотечного майна, а також стягнути з відповідача на користь позивач понесені судові витрати по сплаті судового збору, що є предметом позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засідання проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи. (а.с. 42-45, 82-83, 110)

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір за № k2S4GK00260023, відповідно до умов даного договору (п.п. 7.1 п. 7) Банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу , на строк з 27 лютого 2007 року по 26 лютого 2027 року, включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, на наступні цілі: купівля квартири 141 533 доларів США 26 центів, а також в розмірі 23553,27 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят три) доларів США 27 центів на оплату страхових платежів, в порядку, передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування Кредитом процентів в розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості по договору , винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі суми 0,22 % від суми наданого кредиту щомісячно в період виплати, в момент надання кредиту 0,0 % від суми кредиту, процентів за дострокове погашення кредит у відповідності з п.1.1 даного договору та винагороду за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Щомісячно в період виплати позичальник повинен надати банку грошові кошт (щомісячний платіж) в сумі 1572,62 (одна тисяча п'ятсот сімдесят два) доларів США 62 центів для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотки, винагорода. Як передбачено п.п. 7.4 п. 7 Договору кредиту, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3 даного договору, Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 2,5 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості по кредиту.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань по кредитному договору № k2S4GK00260023, 27 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до п. 33.3 Договору іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки) а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,40 кв.м., житловою площею: 31,00 кв.м., кількість кімнат 2, Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підстав договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.02.2007 року, реєстровий № 523. В державному реєстрі правочинів зареєстрований 27.02.2007 року. (а.с.21-26)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору, яка станом на 11 серпня 2011 року складає суму 190 669,98 дол. США , що за курсом 7,971 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/304 від 11.08.2011 року еквівалентно 1 519 830, 41 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі -117 126, 545 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі -43539,57 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі -7761,08 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі -22 242,88 дол. США, розмір заборгованості позивач підтверджується відповідними розрахунками, які залучено до матеріалів справи. (а.с.104-109)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та\або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як встановлено судом, за умовами кредитного договору за № k2S4GK00260023 від 27 лютого 2007 року, який укладено між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем ОСОБА_1, визначено строк кредитування -«27 лютого 2007 року по 26 лютого 2027 року».

Позивач стверджує, що протягом дії договору, відповідачем порушено договірні зобов'язання, суму кредиту та відсотки, нараховані за користування ним, у відповідності до графіку платежів, відповідач не сплачувала, у зв'язку з чим станом на 11 серпня 2011 року утворилася заборгованість по кредитним договором на загальну суму 1 519 830, 41 грн., яку позивач просить достроково стягнути з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" поняття іпотеки визначається як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Із змісту ч.1 ст.38 та ч.1 ст.39 Закону випливає, що суд має право прийняти рішення про задоволення вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому може передбачити право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, при цьому у рішенні суду має бути зазначено, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вимога позивача полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № від. р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк»всіх передбачених нормативно-правовими документами актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки, разом з тим пред'явленню даної вимоги повинна передувати вимога саме про стягнення суми боргу, а звернення стягнення на предмет іпотеки може бути одним із способів виконання рішення суду про стягнення суми боргу.

Як роз'яснено у пункті 30 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов'язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку"); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банком письмова вимога, що передбачено ст. 35 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, що свідчить про недотримання позивачем позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, та дає підстави вважати пред'явлення такого позову передчасним.

Як вбачається з предмету позовних вимог, позивач просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Порядок та процедуру проведення виселення громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які як на предмет іпотеки звернуто стягнення, врегульовані нормами ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст.109 Житлового кодексу України та ч. 2 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщенні, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідно до жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статі 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку встановленою частиною третьою цієї статі.

Виходячи із аналізу наведеної правової норми, примусове виселення мешканців за зверненням іпотекодержателя у судовому порядку на підставі рішення суду із житлового будинку чи іншого житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке вже звернуто стягнення, може мати місце лише за умови дотримання порядку та процедури виселення. А саме, обов'язкового надіслання іпотекодержателем таким мешканцям письмової вимоги про необхідність добровільного звільнення житлового будинку чи іншого житлового приміщення у місячний або інший погоджений між сторонами строк з дня отримання цієї вимоги у зв'язку з рішенням суду про зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Конституцією України у ст.47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Таким чином, в розрізі даного спору суд вважає, що вирішення питання щодо виселення відповідача безпосередньою пов'язане з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, що зумовлює дотримання позивачем порядку виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку, повернення якої забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, який передбачений ч.4 ст.109, з урахуванням вимог ст. 132-3 Житлового кодексу УРСР, однак ці обставини не враховані позивачем при зверненні з даними позовом до суду, оскільки належних доказів, які мали підтвердити вжитті позивачем заходи щодо повідомлення відповідачів про виселення із займаного ними житла, суду надано не було, інших підстав для виселення відповідачів, які передбачені житловим законодавством України, позивачем не наведено.

Разом з тим, обмеження (позбавлення) права користування житлом можуть спричинити тільки такі дії наймача або членів його сім'ї, що полягають у зловживанні ними своїми правами або неналежному виконанні покладених на них обов'язків і безпосередньо порушують права та законні інтереси інших осіб. Таким чином, якщо особа втрачає право на користування житлом без вчинення винних дій, вона має право на захист з боку держави.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першої ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Разом з тим, статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісного відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо виселення зі зняттям відповідача з реєстраційного обліку за адресою квартири, яка передана в іпотеку, не ґрунтується на нормах цивільного законодавства, в той же час позивачем не заявлено вимог щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку з підстав, визначених ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні підстави для розподілу судових витрат, враховуючи, що судом винесено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 625, 543, 554, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

С у д д я