Рішення № 2622809, 02.12.2008, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 р.

Справа № 15/69-17/387-18/173-13/227-16/76

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

вул. Урицького,45,м.Київ,03035

до відповідача ВАТ"Тисменицягаз"

вул. Вісконта,3,м.Тисмениця,Тисменицький район, Івано-Франківська

область,77400

Секретар судового засідання Гурик Ірина Прокопівна

Представники:

Від позивача:Мицько Роман М. - головний юрисконсульт відділу, (довіреність № 115/10 від 15.07.08р. )

Від відповідача: Уграк Аліна Ю., (довіреність № 268 від 16.04.07р. )

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості за одержаний природний газ в сумі 1392915,55 грн. включаючи штрафні санкції , пеню та нарахування за прострочення грошового зобов"язання.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007року у справі №15/69-17/387-18/173-13/227 частково задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" та стягнуто з відповідача , ВАТ "Тисменицягаз" 706597грн. основного боргу за поставлений газ ; 417289 ,98 грн інфляційних витрат ; 100104,46 грн. - 3% річних від простроченої суми.

В частині стягнення пені в сумі 116339,39 грн. - позов залишено без розгляду.

В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2008р. у даній

справі , рішення Івано-Франківського обласного господарського суду від 20.11.2007р. скасовано в частині залишення позову без розгляду щодо стягнення пені , а в іншій частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008р. , рішення

господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2008р. у справі №15/69-17/387-18/173-13/227 скасовано в частині стягнення річних і збитків від інфляції, в частині стягнення пені , постанова Львівського апеляційного господарського суду залишена без змін.

В цій частині справа передана на новий розгляд до господарського суду Івано-

Франківської області.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи , з"ясувавши її фактичні

обставини , суд-

Встановив:

Між Позивачем , ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" та Відповідачем , ВАТ

"Тисменицягаз" , 28.12.2001 року укладено договір №06/01-816-00000001 на постачання природного газу.

Згідно з умовами Договору , Позивач здійснив поставку природного газу

Відповідачу протягом січня-грудня 2002 року в об"ємі 45525859 м.куб на загальну суму 5405761,47 грн. , що підтверджується актом прийому-передачі газу , підписаним представниками сторін.

Однак , в порушення договірних зобов"язань , Відповідач провів розрахунок з

Позивачем за одержаний природний газ лише частково в сумі 4654551,21 грн. що становить вартість спожитого газу протягом січня -листопада та частково грудня 2002р.

Таким чином , сума боргу за отриманий природній газ склала 751210,26 грн.

За порушення виконання договірних зобов"зань, Відповідачу нараховано пеню в сумі 116339,39 грн. , та 7% штрафу , що складає 52584,72 грн.

Крім цього , відповідно до ст.625 ЦК України , за прострочення виконання

грошового зобов"язання , Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 177778,79 грн. інфляційних витрат та 47445,34грн. - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог , за

№31/10-7995 від 06.08.2007р. , збільшена сума інфляційних збитків до 417289,98грн. в зв"язку із збільшенням періоду прострочення грошового зобов2язання , а саме : з січня 2003р. по червень 2007 року , та трьох процентів річних за вказаний період , до 100104,46 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги щодо

стягнення пені в сумі 116339,99 грн.; інфляційних витрат в сумі 417289,98 грн. та 3% річних від простроченої суми - що складає 100104,46 грн.

Відповідач з зазначеними Позивачем вимогами не погодився , свої доводи в їх

заперечення виклав у відзиві на позов за №1276 від 17.11.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив , що Позивачем

безпідставно нарахована пеня за неналежне виконання договірних зобов"язань в період з 11.02.2004р. по 11.02.2005 року.

Про порушення зобов"язань в оплаті за отриманий Відповідачем природний газ , Позивачу стало відомо 11.02.2002р.

Пунктом п.6.2 Договору № 06/01-816 -00000001 від 28.12.2001року передбачено , що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п.5.1 даного договору , Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості , пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період , за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу (в межах оплаченого населенням) , за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку останньго розрахунку за звітний місяць.

Відповідач вважає , що до правовідносин , які виникли до введення в дію Господарського кодексу України , відповідно до його прикінцевих положень , та продовжують існувати після набрання ним чинності , повинні застосовуватися норми цього кодексу.

Відповідно до п.6.ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв"язку з цим , Позивачем безпідставно застосовані положення ст.258 ЦК України щодо позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім цього , предметом спору по даній справі є розрахунки за поставлені обсяги природного газу для потреб населення у 2002 році по договору №06/01-816-00000001 від 28.12.2001 р. Як підставу для нарахування інфляційних сум та 3% річних позивач посилається на ст.214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України. Законом України №1136-ХГУ від 08.10.1999 р. „Про внесення змін до ст.214 Цивільного кодексу Української РСР" було посилено відповідальність боржника, який за прострочення виконання грошового зобов'язання мав сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідач вважає, що враховуючи положення п.2 розділу II „Прикінцеві положення" вищенаведеного Закону, яким передбачено що дія даного Закону не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, Позивачу слід відмовити в стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних.

Зобов'язання Відповідача перед Позивачем є грошовим зобов'язанням, пов'язаним з оплатою населенням комунальних послуг. Як передбачено умовами договору № 06/01-816-00000001 від 28.12.2001 р. розрахунки між сторонами здійснювалися відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. №759 та вплинути на дані розрахунки Відповідач не міг. Кошти, які поступали на розподільчий рахунок товариства від споживачів-фізичних осіб, того ж дня банком перераховувалися на консолідований рахунок ДК „Газ України". Відповідач не мав і не має права застосувати до даної категорії споживачів штрафні санкції за несвоєчасну оплату та нарахувати інфляційні і 3% річних.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 р. «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Таким чином, надання населенню послуг з газопостачання є комунальною послугою та надавалася дана послуга в 2002 році, а відтак, правовідносини між сторонами щодо розрахунків за спожитий природний газ по договору №06/01-816-00000001 від 28.12.2001 р. підпадають під дію вищезазначеного Закону.

Щодо ст.625 Цивільного кодексу України, то Відповідач вважає що застосування її положень до даних правовідносин суперечить вимогам ст.5 ЦК України, якою передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Стаття 625 ЦК України має назву «Відповідальність за порушення зобов'язання». Таким чином, при визначенні обсягу відповідальності особи, має бути застосованим п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 р., яким визначено також , що правила ЦК України про віповідальність за порушення договору застосовуються у тих випадках , коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом.

Враховуючи наведені обставини , представник Відповідача просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 116339,39 грн. - пені за порушення договірних зобов"язань в частині проведення оплати за одержаний природній газ , а також 417289,98 грн. - інфляційних витрат та 100104,46 грн. - 3% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов"язання.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази , суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

При цьому , суд виходив з наступного:

Між сторонами у справі , 28.12.2001року був укладений договір №06/01-816-00000001 на постачання природнього газу для потреб населення.

Відповідно до умов договору , в період з січня по грудень 2002року, Позивачем поставлено Відповідачу природний газ в об"ємі 45525859 куб.м. на загальну суму 5405761,47грн.

В порушення договірних зобов"язань , Відповідач провів розрахунок за одержаний газ лише на суму 4654551,21 грн. , що призвело до утворення заборгованості в сумі 751210,20 грн.

В силу ст.161 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Такий же обов"язок визначений і діючими на момент звернення до суду нормами.

Відповідно до п.6.2 Договору , за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п.5.1 даного договору , Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості , пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період , за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу ( в межах оплаченої населенням), за кожний день простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку останнього розрахунку за звітний місяць.

На підставі наведеного договірного зобов"язання , Позивачем нараховано Відповідачу пеню за період з 11.02.2004 року по 09.11.2004р. , в сумі 116339,39 грн.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу передбачено , що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Зобов"язання Відповідача проводити розрахунок за одержаний природний газ виникли до введення в дію Господарського кодексу України на підставі договору №06/01-816-00000001 від 28.12.2001р.

Цим же договором була визначена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов"язань у вигляді сплати пені.

Однак , згідно з ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені Позивачем проведено за період з 11.02.2004 по 11.02.2005 року.

Враховуючи норми Прикінцевих положень ГК України, нарахування пені повинно припинятись 11.08.2004року.

З огляду на викладене , суд вважає , що позовні вимоги в частині стягнення пені слід задоволити частково в сумі 58169,69 грн. , за період з 11.02.2004р. по 11.08.2004 р.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню приймаючи до уваги наступне:

Згідно ст. 214 ЦК УРСР , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Разом з тим , розділ 2 Прикінцевих положення Закону України від 08.10.1999р. "Про внесення змін до ст.214 ЦК УРСР " передбачено що дія цього закону не поширюється на правовідносини , що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Однак , ЦК УРСР у тому числі ст.214 ЦК УРСР , втратив чинність відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 01.01.2004р.

Обов"язок боржника , що прострочив виконання грошового зобов"язання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних , встановлений ч.2 ст.625 ЦК України (чинному у період за який Позивачем нараховано Відповідачу , збитки від інфляції та три відсотки річних).

При цьому, зазначена норма не визначає випадків обмеження її дії і повинна застосовуватись до спірних правовідносин, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин , позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню в частині нарахованих у період з січня 2004р. по червень 2007року і згідно з розрахунками Позивача, складають 240561,16грн.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню за період з 01.01.2004р. по 06.08.2007 року в сумі 77730,02 грн.

В задоволенні решти суми позовних вимог щодо стягнення пені , річних та інфляційних збитків , слід відмовити.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України , судові витрати стягнути з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного , у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.161, 214 Цивільного кодексу УРСР , Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , ст.526, 626 ЦК України , ст. 193, 232 ГК України та Прикінцевих положень ГК України ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Відповідача , ВАТ “Тисменицягаз” (вул.Вісконта,3, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20538865) на користь Позивача, ДК “Газ України”НАК “Нафтогаз України” (вул.Урицького, 45, м.Київ, код ЄДРПУ 31301827) 58169,69 грн. - пені за прострочення виконання договірних зобов"язань ; 240561,16 грн. - інфляційних витрат та 77730,02 грн. - 3% річних від простроченої суми.

В задоволенні решти суми позовних вимог щодо стягнення пені , річних та інфляційних витрат , в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та напрвити Позивачу.

Стягнути з Відповідача , ВАТ “Тисменицягаз” (вул.Вісконта,3, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20538865) на користь Позивача, ДК “Газ України”НАК “Нафтогаз України” (вул.Урицького, 45, м.Київ, код ЄДРПУ 31301827) 3764,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та напрвити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 16.12.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______