Ухвала суду № 26226459, 25.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4000/12 25.09.2012 25.09.2012 25.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2696/12 Суддя по 1 інстанції - Кузьменко В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

25 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виконання боргового зобов'язання,

встановила:

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про виконання боргового зобов'язання.

Позивач вказував, що відповідачка 23 листопада 2010 року позичила у нього 2000 дол. США на три місяці, тобто до 23 лютого 2011 року, про що власноручно видала розписку.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути суму боргу 15 800 грн., еквівалентну 2 000 дол. США.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 15 800 грн. боргу та судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на те, що всю суму боргу сплатила, передавши борг сину позивача, просила рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознакам, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа , - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК).

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частини 1, 3 ст. 545 ЦК).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідачка 23 листопада 2010 року позичила у позивача 2 000 дол. США строком на три місяці, тобто до 23 лютого 2011 року, про що власноручно видала розписку, оригінал якої позивач надав у суді апеляційної інстанції.

Натомість доказів повернення суми боргу повністю або ж частково відповідачка не надала.

За такого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про невиконання нею боргового зобов'язання та обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача суму боргу 15 800 грн., еквівалентну 2 000 дол. США, виходячи із курсу НБУ станом на час вирішення спору 1 дол. США = 7,985 грн.

З врахуванням викладеного, колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Заводського районного суд м. Миколаєва від 23 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: