Ухвала суду № 26224869, 20.09.2012, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0432/2140/2012

Провадження № 2/0432/702/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року смт.Петропавлівка

Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М.,

розглянувши заяву про забезпечення позову

по справі Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява від позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову по справі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В заяві вказує, що вони звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 24419,60 грн, яка в порушенні статей 526, 527, 530 ЦК України та умов Договору зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, щомісячних погашень кредиту не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. На підставі цього вважають що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання внаслідок чого виникла заборгованість і у банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо невиконання обов'язків перед кредитором.

На підставі ст..151-153 ЦПК України заявник просить суд накласти арешт у межах суми заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить їй шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження та вжити заходи щодо термінового виконання ухвали про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову суд вважає, що заяву слід повернути заявнику.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд може вжити заходи забезпечення позову за заявою осіб, що беруть участь у справі.

Заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

Але, всупереч вимогам п.3 ч.2 ст. 151 ЦПК України ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів в підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_1 будь-якого рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, що їй належать і знаходяться у неї або в інших осіб, на які може бути накладено арешт.

Згідно ст. 152 ЦПК України видами забезпечення позову є:

1) накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) заборона вчиняти певні дії;

3) встановлення обов'язку вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту;

6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

В порушення вказаної норми закону, такий вид забезпечення позову - як накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить їй шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, вказана вище норма закону не передбачає.

Крім того, прохання Банку про накладання арешту є неконкретним, оскільки не вказано на яке саме майно необхідно накласти арешт та на які грошові кошти відповідача, що в подальшому приведе до ускладнення при виконанні ухвали про забезпечення позову. Частина 8 статті 153 ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Частина 10 цієї статті передбачає, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Для забезпечення позову суду потрібно зазначати, але в заяві не вказано ідентифікаційний код осіб, розмір грошових коштів, рахунки на яких вони знаходяться яке рухоме та нерухоме майно підтверджуючі документи про право власності на нього, його вартість та де воно знаходиться.

При подачі заяви заявником було сплачено судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № PROM8B2Q0S від 28.08.2012 року.

Відповідно до ч.2 статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, заявнику ПАТ КБ «Приватбанк» необхідно чітко визначити вид забезпечення позову та вказати конкретне майно та грошові кошти, на які потрібно накласти арешт відповідно до вимог ст.151 ЦПК України . Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду із такою заявою.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. 151-153 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI,

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову подану Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» по справі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом повернути заявнику.

Повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок, сплачений ним за платіжним дорученням № PROM8B2Q0S від 28.08.2012 року на рахунок 31216206700235, отримувач платежу УДКСУ у Петропавлівському районі, код отримувача 36725512, банк отримувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача 805012.

Копію ухвали направити сторонам.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О. М. Курочкіна