Постанова № 26221549, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2086/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0000532302 від 01.02.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Укргазбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком»за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.01.2012 року №203/23/14277604, за змістом якого перевіряючим встановлено наявність господарських операцій між ПАТ «Укргазбуд»та ПП «Ново-Ком», предметом яких є купівля-продаж обладнання та будівельних матеріалів продавцем яких є ПП «Ново-Ком», а покупцем ПАТ «Укргазбуд». Суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені до податковій звітності ПАТ «Укргазбуд», тобто віднесені до податкового кредиту за звітній період лютий, березень, травень 2011 року. Однак, перелічені вище господарські операції між ПАТ «Укргазбуд» та ПП «Новоком» фактично не здійснювались. Перелічені у акті перевірки від 13.01.2012 року № 203/23/14277604 господарські договори та податкові накладі були помилково складені, без подальшого фактичного придбання по даним документам товарів у ПП «Ново-Ком», оскільки ПАТ «Укргазбуд» планувалося купувати товари у ПП «Ново-Ком», з приводу чого між підприємствами велись переговори та складались проекти вищевказаних документів. Однак, в подальшому у зв'язку із недосягненням між ПАТ «Укргазбуд» та ПП «Ново-Ком» згоди на купівлю зазначених товарів, постачання товарів від ПП «Ново-Ком» не відбулось. Фактично вказані товари на суму 7533073,35 грн. були придбані у ТОВ «ЕК Верес», а кошти перераховані ПП «Ново-Ком» на підставі повідомлення від ТОВ «ЕК Верес»про відступлення права вимоги. Відповідачем зроблено висновок про те, що господарські операції по придбанню ПАТ «Укргазбуд» товарів у ПП «Ново-Ком» фактично не існують та неправомірно були включені до податкової звітності позивача.

На підставі висновків даного акту відповідачем прийнято податковим повідомлення-рішенням від 01.02.2012 року № 0000532302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1255513,00 грн., з яких 1255513,0 грн. основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в ході перевірки було зроблено помилкові висновки, які спростовуються наданими позивачем доказами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Виходячи з вимог п. 2. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1. ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її скінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкові накладні складені згідно угод, укладених між ПП «Ново-Ком»та ПАТ «Укргазбуд», складені з порушенням вимог чинного законодавства, що позбавляє їх надання їм юридичної сили та доказовості.

Також з позовної заяви ПАТ «Укрзагбуд»вбачається що одним із обґрунтувань позовних вимог є факт знаходження позивача в процедурі банкрутства та введенням у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів вважає, що спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами до позивача у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникли після введення мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що положення ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону слід застосовувати з урахуванням змісту і призначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який наведено у ст. 1 цього ж Закону.

Виходячи із змісту, суті та призначення зазначених норм, колегія суддів зауважує, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі.

За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов 'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, виходячи з положень п. 54.3. Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) .від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ибо від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, (п/п. 54.3.2.) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; (54.3.3.) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, відповідно до п. 87.10. Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»без застосування норм цього Кодексу.

Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Внаслідок наведених вище порушень підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1255513,00 грн., у тому числі: за лютий 2011 року на 990033,00 грн. за березень 2011 року на 265480,00 грн.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковому повідомлені-рішенні № 0000532302 від 01.02.2012 року визначена правомірно.

Крім цього, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи в повній мірі не було досліджено докази, надані ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а саме: не було взято до уваги інформацію, що міститься в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 203/23/14277604 від 13.01.2012 року, запереченнях та додаткових доказів наданих в судовому засіданні.

Відповідно до змісту акта Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року № 1811/231-36917481 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року на підприємстві рахується 1 особа, за II та III квартал 2011 року інформація відсутня.

Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області від 09.11.2011 року № 12177/05-42 надало відомості про застрахованих особах з бази даних персоніфікованого обліку по ПП «Ново-Ком»за 2011 рік, зокрема страхові платежі виплачувалися тільки по ОСОБА_2 з березня по травень 2011 року;

За змістом листа відділення Державтоінспекції Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області від 10.11.2011 року № 46/2416 в якому зазначається, що станом на 10.11.2011 року транспортні засоби на праві приватної власності за фізичною особою ОСОБА_2 та юридичною особою ПП «Ново-Ком»не зареєстровані.

Відповідно до листа Інспекції державно-будівельного контролю у Луганській області № 7112-955к від 19.10.2011 року за даними ліцензійного реєстру Інспекцією державно-будівельного контролю у Луганській області ПП «Ново-Ком»ліцензії на провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури не видавались.

При цьому колегією суддів встановлено, що позиваечм не було надано під час проведення перевірки первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі не були надані головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 70 «Доходи від реалізації», № 641 «Розрахунки по податкам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні за лютий 2011 року - вересень 2011 року;

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про те, що в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Ново-Ком»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 10.10.2011 року № 521/23-1011/14277604 про результати проведення зустрічної звірки ПАТ «Укргазбуд», щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Ново-Ком», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року на запит ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було надано первинні документи, серед яких лист АТФ «Укргазбуд»від 12.07.2011 року № 456, який зареєстровано в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 13.07.2011 року № 12422/10.

Згідно з наданими документами у періоді, який звірявся АТФ «Укргазбуд»здійснювало фінансово-господарські відносини з ПП «Ново-ком»на підставі укладених договорів №4/02 від 01.02.2011 року, № 03/01 від 01.03.2011 року, № 17/03 від 10.03.2011 року з посиланням на прибуткові накладні, з посиланням на відображення в реєстрах виданих податкових накладних та включення до податкового кредиту в декларацій з ПДВ за лютий, березень, травень 2011 року.

Лист від 12.07.2011 року № 456 ПАТ «Укргазбуд»направлений до податкового органу та підписаний уповноваженими особами: головою правління Ярмолатієм О.В. та в.о. головного бухгалтера Мальчук Н.К.

При цьому, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт подання 31.01.2012 року уточнюючих розрахунків в день реєстрації акту перевірки від 13.01.2012 року, якими змінювалися відомості наведені в податковій звітності підприємства, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком»за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, тому вони не могли бути враховані при складанні акту перевірки.

Правова позиція по даному питання висловлена Верховним Судом України в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року № 15, за яким ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із її обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача без дослідження всіх обставин справи та безпідставно.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.