Постанова № 26212449, 25.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2012 № 5011-31/6915-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Коваль М. П. - представник за довіреністю № 1-32 від 02.02.2012

від відповідача: Грегуль Н. В. - представник за довіреністю № 107 від 20.04.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012

у справі № 5011-31/6915-2012 (суддя Качан Н. І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

до Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2»

про стягнення 357 752,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 320 627,66 грн. за виконані за договором підряду № 18/05-10/37 від 18.05.2010, але неоплачені роботи, збитків від інфляції в сумі 22 401,82 грн. та 3 % річних в сумі 14 723,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2012, повний текст якого підписаний 17.08.2012, у справі № 5011-31/6915-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору підряду № 18/05-10/37 від 18.05.2010 робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-31/6915-2012 в частині стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, що відповідач як забудовник захищений до 01.01.2012 нормами Закону №800-VІ від 25.12.2008 в редакції Закону України № 2504- VІ від 09.09.2010 (абз. 1 ст. 3 та ч. 4 ст. 3) від стягнення коштів, зокрема інфляційних збитків та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

18.05.2010 позивач та відповідач уклали договір підряду № 18/05-10/37 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач як підрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов Договору на об'єкті м. Обухів, м-рн «Сосновий» (ІІ черга) роботи, перелік яких визначається у відповідних Додатках до Договору, відповідно до погодженої та затвердженої проектно-кошторисної документації, а відповідач як замовник зобов'язався оплатити роботи відповідно до умов Договору (а.с.9-14).

Згідно п. 2.1 Договору характер та обсяги робіт, які виконуються позивачем відповідно до Договору, визначаються затвердженою проектно-кошиторисною документацією та відповідними додатками до Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що ціна та вартість робіт, що виконаються згідно Договору, зазначається окремо в кожному додатку на виконання таких робіт.

На виконання вказаних вище пунктів Договору 18.05.2010 сторони підписали Додаток №1 (а.с. 15), пунктом 1 якого домовились про виконання позивачем робіт з газопостачання на об'єкті: м. Обухів, м-рн «Сосновий» (ІІ черга), а пунктом 2 погодили, що загальна вартість робіт за даним Додатком є договірною ціною та становить 353 866,73 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору та вищевказаного додатку, позивач виконав роботи на загальну суму 350 627,66 грн., що підтверджується додатними до матеріалів справи належним чином оформленими копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в): за червень 2010 року на суму 150 265,64 грн. (дата підписання 30.06.2010), за липень 2010 року на суму 184 271,05 грн. (дата підписання 31.07.2010), за вересень 2010 року на суму 16 090,97 грн. (дата підписання 30.09.2010р.) (а.с. 16-32). Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками. Відповідач проти виконання позивачем спірних робіт не заперечив.

Пунктом 3 Додатку № 1 сторони погодили, що умови та порядок оплати - згідно Договору.

Пунктом 2.6. Договору сторони визначили порядок здійснення оплати робіт відповідачем:

- відповідач перераховує аванс у розмірі 30 000 грн., в т.ч. ПДВ -5 000 грн., протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 2.6.1);

- наступні платежі за виконані роботи здійснюються відповідачем щомісячно протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами Акту виконаних робіт (ф. КБ -2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 2.6.2);

- остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після завершення виконання повного комплексу робіт згідно п. 1.1 Договору та підписання сторонами додаткової угоди відповідно до п. 2.5 Договору, з урахуванням оплати згідно п. 2.6.1, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача або в іншому порядку, не забороненому чинним законодавством (п. 2.6.3).

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що при завершенні виконання повного комплексу робіт за Договором, сторони складають додаткову угоду, в якій визначається остаточна договірна ціна, складена у відповідності до п. 2.2 Договору.

Як слідує з матеріалів, справи відповідач на виконання п. 2.6.1 Договору 19.05.2010 перерахував позивачу аванс у розмірі 30 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту звірки (а.с. 33) та не заперечується сторонами.

У відповідності до п. 2.6.2 Договору та враховуючи той факт, що акти виконаних робіт та довідки, підписані 30.06.2010, 31.07.2010 та 30.09.2010, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати робіт у розмірі 320 627,66 грн. у порядку, встановленому п. 2.6 Договору.

03.02.2011 сторонами проведено звірку взаємних розрахунків та оформлено Акт, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками, в якому сторони узгодили, що станом на 03.02.2011 заборгованість відповідача перед позивачем становить 320 627,66 грн.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем оплат за Договором, окрім авансу в сумі 30 000 грн., неоплаченими з виконаних за Договором залишились роботи на суму 320 627,66 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на суму 320 627,66 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв до уваги п. 2.6.3 Договору з тих підстав, що сторони в Договорі (п. 2.6.2) чітко узгодили щомісячну оплату, визначивши момент виникнення обов'язку оплати протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання актів і довідок.

На думку колегії суддів зазначений п. 2.6.3. Договору, на який посилається відповідач, не відміняє дію п. 2.6.2 і не може вважатися законною підставою для відмови відповідача оплатити роботи згідно з підписаними актами виконаних робіт в порядку, встановленому п. 2.6.2 Договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 22 401,82 грн. та 3 % річних в сумі 14 723,22 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує проти нарахування і стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI від 25.12.2008 в редакції Закону України № 2504- VІ від 09.09.2010, частиною 4 ст. 3 якого встановлено, що нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Відповідач обґрунтовує застосування вказаної норми закону до спірних правовідносин тією обставиною, що він є забудовником.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції на підтвердження статусу забудовника відповідач надав суду копії ліцензій та додатків до них, з яких вбачається, що юридична особа відповідача має право здійснювати будівельну діяльність (а.с. 90-94).

Крім того, відповідач надав копію Дозволу на виконання будівельних робіт №4/04-03/07 від 06.02.2007 (а.с.95), з якого слідує що відповідачу надано дозвіл проводити будівельні роботи з будівництва житлового комплексу за адресою: м. Обухів по вул. Каштановій (територія антенного поля). Дозвіл видано на строк до 31.12.2008.

Виходячи з того, що за Договором роботи виконувалися на об'єкті за адресою: м. Обухів, м-рн «Сосновий (ІІ черга), тобто об'єкт, вказаний у дозволі і в Договорі сторін, не є тотожним, а також те, що строк дії дозволу станом на момент укладення Договору та розгляду цієї справи сплинув, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не підтвердив статус забудовника щодо об'єкту, який вказано у Договорі, та не виключив умови, за якої заборона (щодо застосування ст. 625 ЦК України) не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції і вважає, що з огляду на наявні в матеріалах справи на дату винесення спірного рішення докази, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави визнати відповідача забудовником щодо об'єкту, який вказано у Договорі.

Водночас, до апеляційної скарги відповідачем долучено копії документів, які, на його думку, підтверджують такий статус відповідача, а саме:

- Дозволу на виконання будівельних робіт № 756/09 від 15.06.2009, з якої слідує, що відповідачу надано дозвіл проводити будівельні роботи з будівництва житлового комплексу за адресою: м. Обухів по вул. Каштановій (територія антенного поля). Строк дії дозволу становить до 30.06.2011;

- рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 16.10.2007 «Про присвоєння поштової адреси житловим будинкам, які будуються в мі Обухів в районі лісництва (територія антенного поля)», яким присвоєно поштову адресу житловим будинкам, які будуються в м. Обухові в районі лісництва (антенне поле) мікрорайон «Сосновий» номера будинкам присвоювати згідно генплану забудови.

Тобто, зазначених документальних доказів на дату прийняття спірного рішення суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Відповідач в апеляційній скарзі, в обґрунтування неможливості подачі суду першої інстанції вищевказаних доказів, посилається на те, що він не був присутнім в судовому засіданні 16.08.2012, що унеможливило подання цих додаткових доказів з відповідними поясненнями суду першої інстанції, в той час як суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не відклав розгляд справи.

Проте, з матеріалів справи слідує, що:

- ухвалою від 29.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-31/6915-2012 та призначено судовий розгляд на 14.06.2012. Вказану ухвалу відповідачем отримано 05.06.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 01033111115999 (а.с. 58);

- в судовому засіданні 14.06.2012 представники сторін звернулись до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору, з огляду на що ухвалою від 14.06.2012 розгляд справи відкладено на 25.06.2012р;

- 21.06.2012 до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість присутності відповідача у зв'язку перебуванням єдиного представника відповідача у відпустці та неможливістю, з огляду на період літних відпусток, призначити іншого представника відповідача. На задоволення вказаного клопотання ухвалою від 25.06.2012 розгляд справи відкладено на 18.07.2012;

- розпорядженням голови суду від 18.07.2012 справу, у зв'язку з перебуванням судді Качан Н. І. у відпустці, було передано судді Зеленіній Н. І.

- ухвалою суду від 20.07.2012 розгляд справи призначено на 01.08.2012;

- розпорядженням голови суду від 01.08.2012 справу, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н. І. на лікарняному, повернуто судді Качан Н. І.;

- в судове засідання 01.08.2012 сторони представників не направили, з огляду на що ухвалою суду від 01.08.2012 розгляд справи відкладено на 16.08.2012;

- в судове засідання 16.08.2012 відповідач представників не направив, жодних клопотань про відкладення до суду не надходило, в той час як до відділу документального забезпечення суду 16.08.2012 від відповідач надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач вперше послався як на підставу відмови у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції на Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», додавши вищезгадані копії ліцензій та додатків до них та Дозволу на виконання будівельних робіт №4/04-03/07 від 06.02.2007, з урахуванням яких суд першої інстанції прийняв оспорене рішення.

Отже, як слідує з матеріалів справи, про час та місце судових засідань по справі, в тому числі 16.08.2012, відповідач був обізнаний.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач не пояснив, що завадило йому, разом з наданими суду першої інстанції 16.08.2012 документальними доказами (копії ліцензій та додатків до них та Дозволу на виконання будівельних робіт №4/04-03/07 від 06.02.2007), подати документи, копії яких він долучив до апеляційної скарги (копій дозволу на виконання будівельних робіт № 756/09 від 15.06.2009 та рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 16.10.2007 «Про присвоєння поштової адреси житловим будинкам, які будуються в мі Обухів в районі лісництва (територія антенного поля)»).

За таких обставин, посилання відповідача на неможливість подачі суду першої інстанції документів, копії яких додані ним до апеляційної скарги, з підстав відсутності його у судовому засіданні 16.08.2012 до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Зі змісту ч. 1 ст. 77 ГПК України, згідно з якою господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; слідує, що відкладення розгляду справи у випадку нез'явлення представників сторін в судове засідання є обов'язком суду лише у випадку, якщо таке нез'явлення перешкоджає вирішенню спору по суті. Виходячи зі змісту ГПК України, саме суд визначає, чи достатньо у справі доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання 16.08.2012 не з'явився, а додавши до матеріалів справи через відділ документального забезпечення суду докази на підтвердження наявності в нього статусу забудовника, не повідомив суду про наявність в нього інших доказів, будь-які підстави вважати, що відповідач надав не всі наявні в нього докази, на думку колегії суддів, у суду першої інстанції були відсутні.

За таких обставин, додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази колегією суддів до уваги не приймаються.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 22 401,82 грн. та 3 % річних в сумі 14 723,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-31/6915-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2».

При цьому, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», який діє на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

- за подання апеляційної скарги на ухвалу суду 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням зазначених приписів закону, встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та того, що заявником рішення суду оскаржено в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає сплаті у розмірі 804,75 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 1417 від 29.08.2012 на суму 3 577,53 грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин, судовий збір в сумі 2 772,78 грн. (3 577,53-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київська пересувна механізована колона-2» на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі №5011-31/6915-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2012 у справі № 5011-31/6915-2012 залишити без змін.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київська пересувна механізована колона-2» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-б, ідентифікаційний код 00858473) судовий збір в сумі 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 78 коп., перехований платіжним дорученням № 1417 від 29 серпня 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-31/6915-2012.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 27.09.2012