Рішення № 26212171, 26.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.12 Справа№ 5015/3139/12

За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів,до відповідача 1:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,до відповідача 2:Львівської міської ради, м. Львів,про: визнання права власності.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився,відповідача 1:не з'явився,відповідача 2:Серватяк Л.З. -довіреність №1.7 вих-82 від 22.06.2012 р.Постановою Вищого господарського суду від 11.07.2012 р. справу №21/112(10) за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до відповідача 1 -Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, відповідача 2 -Львівської міської ради, про визнання права власності, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р., справу №21/112 (10) передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При цьому Вищий господарський суд України звернув увагу на передчасність висновків господарських судів та невірне застосування норм матеріального права. Оскільки предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти комунального майна, до спірних відносин належало застосувати перш за все норми Конституції України, ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно із частиною третьою статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Згідно із статтею 23 вказаного закону, орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Оскільки в п. 6.4. договору оренди встановлено лише обов'язок компенсації вартості невід'ємних покращень орендарем, приписи ст. 778 ЦК України до спірних відносин були застосовані помилково. Звернуто увагу на нез'ясування судами приналежності та правового титулу земельної ділянки, на якій знаходиться спірне нерухоме майно.

Системою автоматизованого розподілу справ у господарському суді Львівської області справі №21/112(10) присвоєно номер №5015/3139/12. Ухвалою господарського суду від 30.07.2012 р. розгляд справи призначено на 20.08.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між позивачем та Управлінням комунального майна Львівської міської ради (правонаступник Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), за яким позивач отримав в оренду спірне приміщення. Однак, фактично приміщення використовувалось ЛКП "Листопадове". За наслідками судового розгляду, 16.12.2009 р. між сторонами був укладений договір оренди №Ф-7402-9 в новій редакції. Станом на дату його укладення, приміщення було фактично знищене ЛКП "Листопадове", відсоток зносу становив 69%. Орендодавець листом №2302-440 від 18.02.2010 р. надав позивачу згоду на проведення капітального ремонту споруди. За наслідками ремонту вартість приміщення істотно зросла: з 13867 грн. до 138049 грн., у зв'язку із чим ідеальна частка належного позивачу приміщення становить 89,41%. У підсумку було створено нову річ. В силу наведеного, керуючись положеннями часини четвертої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України, просить визнати право власності у розмірі 89,5% на нежитлове приміщення (споруду) літ. "Б" площею 215,6 м2 за адресою АДРЕСА_1

Відповідач 2 проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що спірне нерухоме майно належить територіальній громаді м. Львова і воно передавалось позивачу лише в користування. Із заявою про приватизацію приміщення позивач до відповідача -2 не звертався. Просить у позові відмовити.

Відповідач 1 в судове засідання 26.09.2012 року повторно не з'явився, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, як не обґрунтоване. Відповідачем не наведено обставин та не додано доказів у підтвердження неможливості забезпечення присутності іншого повноважного представника у судове засідання. Письмових поясненнь з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 11.07.2012 р. по справі не надав. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є правонаступником Управління комунального майна Львівської міської ради, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1205 від 27.10.2006 р. Відповідно до Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженим рішенням Львівської міської ради №1100 від 07.12.2007 р., одним із основних завдань управління є виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади.

Між позивачем та відповідачем 1 04.06.2005 р. був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) б/н, за яким позивач отримав в оренду спірне приміщення. Однак, фактично приміщення використовувалось ЛКП "Листопадове", що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2008 р. у справі №21/183 за позовом прокурора Галицького району в інтересах Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до ЛКП "Листопадове" за участю третьої особи -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та виселення. Зазначеним рішенням позов було задоволено, вирішено розірвати договір оренди №Ф-2113-4 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 13.07.2004 р., укладений між ЛКП "Листопадове" та Управлінням комунальної власності; виселено ЛКП "Листопадове" з нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1. Судом також було встановлено факт порушення ЛКП "Листопадове" умов договору оренди в частині утримання орендованого майна та його своєчасного ремонту, факт незадовільного стану об'єкту.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2008 р. у справі №13/228 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до ЛКП "Листопадове" про витребування майна з чужого незаконного володіння, позов було задоволено та витребувано від ЛКП "Листопадове" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 нежитлове приміщення (споруду) літ. "Б" площею 215,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2009 р. у справі №6/276 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про спонукання до вчинення дій було встановлено, що після вступу в законну силу зазначених рішень, для позивача настала обумовлена відкладальна обставина щодо договору оренди від 04.06.2005 р. Цим рішенням було зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вчинити дії щодо укладення з позивачем договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 04.06.2005 р. в новій редакції відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова від 06.07.2007 р..

Між позивачем та відповідачем 1 на виконання зазначеного рішення був укладений договір оренди №Ф-7402-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 16.12.2009 р., за яким відповідач (орендодавець) передав позивачу (орендарю) в оренду спірне приміщення інвентаризаційною оцінкою 32 586 грн. та ринковою вартістю 249 760 грн. (п. п. 1.1., 1.3., 1.4. договору). У разі припинення або розірвання договору, покращення об'єкта оренди, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від об'єкта оренди, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення -власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості об'єкта оренди в результаті зазначених невід'ємних покращень вирішуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 4.6). При цьому, відповідно до п. 6.4. договору, орендодавець зобов'язався відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невід'ємних покращень об'єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об'єкта оренди в результаті таких поліпшень.

Як убачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2009 р., внаслідок використання приміщення ЛКП "Листопадове", до дати укладення договору оренди із позивачем, відсоток зносу споруди становив 69%. Сторони вказану обставину не заперечували.

Листом №14 від 09.02.2010 р. позивач звертався до відповідача 1 за отриманням згоди на проведення капітального ремонту згідно наданого кошторису. До листа додано: копія договору оренди, копія витягу з реєстру права власності на нерухоме майно та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва.

Листом №2302-440 від 18.02.2010 р. "Про надання погодження на здійснення ремонтних робіт", така згода була позивачу надана із застереженням про те, що компенсація ремонтних робіт зі сторони орендодавця проводитись не буде.

Як убачається із листа від 26.07.2010 р. позивачем надіслано відповідачу 1 ескізний проект ремонту споруди з перебудованою під майстерню по ремонту електроустаткування.

Із технічного висновку ПП "Універсал Проект" Оцінка технічного стану будівлі майстерні по ремонту електроустаткування АДРЕСА_1 вбачається, що будівля майстерні збудована на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у відповідності до діючих будівельних норм і правил, загальний технічний стан будинку - задовільний.

У відповідності до звіту про оцінку майна (т. 2, а.с. 29-74), виконаного Приватним підприємством "Експерт-тур-проект", ринкова вартість реконструйованого майна за станом на 31 жовтня 2010 року визначена з застосуванням витратного та дохідного методичних підходів (без урахування вартості земельної ділянки) становить 109 200 грн. без ПДВ.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1048/1049 від 30.11.2011р. (т. 2 а.с. 6 -16), встановити, яким був технічний стан приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на дату до початку реконструкції, станом на час проведення дослідження, не надається можливим; у відповідності до "Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд", затверджених та введених в дію спільними наказами Держбуду та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 року №32/288 та від 30.03.1998 року № 62/48, технічний стан незавершеної будівництвом будівлі на АДРЕСА_1, після реконструкції відноситься до ІІ-групи і класифікується, як задовільний; вартість незавершеного будівництвом об'єкту оцінки, розташованого по АДРЕСА_1 може становити -106 699,00 грн. Відсоток здійснених покращень в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 може становити -80,0 %; досліджуваний об'єкт, майстерня по ремонту електрообладнання автомобілів по АДРЕСА_1 містить ряд перелічених ознак, а саме: проведені покращені роботи характерні для робіт по новому будівництву; змінилося функціональне призначення об'єкта оренди; вартість проведених покращень істотно перевищує вартість об'єкта, переданого в оренду до початку робіт тому його можна віднести до "нової речі".

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Суд враховує положення статі 35 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкти комунального майна, до спірних відносин належить застосувати перш за все норми Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на що звернуто увагу Вищим господарським судом України. Згідно із частини третьої статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із статтею 23 вказаного закону, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Однак, згідно із частиною четвертою цієї статті, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

З умов Договору оренди вбачається, що інше договором оренди передбачено не було. Так, питання компенсації орендодавцем збільшення вартості об'єкта оренди в результаті зазначених невід'ємних покращень вирішуються не лише відповідно до умов цього договору, а й відповідно до чинного законодавства України (п. 4.6). При цьому, та обставина, що відповідно до п. 6.4 договору, орендодавець зобов'язався відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невід'ємних покращень об'єкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості об'єкта оренди в результаті таких поліпшень (серед інших обов'язків), не встановлює іншого положення ніж те, що міститься у частині четвертій статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та стосується іншого випадку: наявності невід'ємних покращень орендованого майна, а не фактичного створення нової речі.

В силу положень статті 177 Цивільного кодексу України об'єктом цивільних прав є речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 Цивільного кодексу України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України). Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (стаття 184 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи позивачу передано відповідачем 1 в оренду спірне приміщення інвентаризаційною оцінкою 32 586 грн. площею 215,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Внаслідок використання приміщення ЛКП "Листопадове", до дати укладення договору оренди із позивачем, відсоток зносу споруди становив 69% (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.12.2009 р.). Сторони вказану обставину не заперечували. Наведеними індивідуально визначеними ознаками приміщення характеризувалось на час переходу в оренду до позивача.

Внаслідок матеріальних затрат, понесених позивачем було суттєво змінено індивідуалізуючі ознаки речі (об'єкта оренди). Із технічного висновку ПП "Універсал Проект" "Оцінка технічного стану будівлі майстерні по ремонту електроустаткування на вул. Медведецького, 38 м. Львів" вбачається, що будівля майстерні збудована на земельній ділянці на вул. Медведецького, 38 в м. Львові у відповідності до діючих будівельних норм і правил, загальний технічний стан -задовільний. У відповідності до звіту про оцінку майна, виконаного приватним підприємством "Експерт-тур-проект", ринкова вартість реконструйованого майна станом на 31.10.2010 р. становить 109200 грн. без ПДВ. У висновку судової будівельно-технічної експертизи зазначено, що будівля під літ. "Б" по АДРЕСА_1 була фактично знищеною, а внаслідок проведених позивачем покращень була створена нова річ. Вартість таких покращень становить 106 699,00 грн. - 80% вартості майна. Зазначене свідчить про встановлення нових індивідуально визначених ознак об'єкта оренди.

Таким чином, внаслідок здійснених позивачем будівельних робіт (які попередньо погоджені з відповідачем (орендодавцем) змінився об'єкт оренди. Із наведеного слідує висновок, що у підсумку проведених позивачем істотних змін до нерухомого майна, право на новозбудований об'єкт породжує новий об'єкт права власності, що підлягає державній реєстрації. Тому в силу положень статті 331 Цивілнього кодексу України особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Суд вважає, що застування пункту 4.6 в частині розподілу поліпшень об'єкта оренди не можуть застосовуватись у зв'язку з наступним. По-перше, погоджене положення договору підлягає застосуванню при припиненні або розірванні договору. Таких обставин судом не встановлено. По-друге, даний пункт стосуються поліпшень об'єкта оренди. Проте судом встановлено факт створення нового об'єкта права з індивідуально визначеними ознаками. Зазначене в сукупності не дає підстав для застосування згаданого положення Договору оренди.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 356 Цивільного кодексу України, суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково -в межах частки, встановленої висновком судової експертизи -80%.

Що стосується дослідження приналежності та правового титулу земельної ділянки, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, то суд в цій частині відзначає, що сторонами не надано відповідних правовстановлюючих документів. Разом з тим, враховуючи особливості набуття права власності орендарем на об'єкт нерухомості внаслідок створення нової речі, у позивача відсутні правові підстави претендувати на таку земельну ділянку до моменту встановлення судом права власності на будівлю.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано у повному обсязі доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 640, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на 80/100 нежитлового приміщення (споруди) літ "Б" площею 215,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, 15, місто Львів, Львівська область 79008; ідентифікаційний код 25558625) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 123,44 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.