Рішення № 26212154, 24.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.12 Справа № 5015/3512/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів", м. Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про стягнення 2 366 168 грн. 90 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Юрченко О. Г., представник (довіреність №3 від 16.01.2012 р.);

від відповідача: Жовтонецький В.М. представник (довіреність №НЮ-688 від 16.08.2012 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів про стягнення 406 841 грн. 13 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.08.2012 р. призначив розгляд справи на 10.09.2012 р. В судовому засіданні 10.09.2012 р. оголошувалась перерва до 24.09.2012 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання капітального ремонту пасажирських вагонів. Позивач свої зобов'язання по цьому договору виконав в повному об'ємі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 1 414 037 грн. 48 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано пеню в сумі 853 912 грн. 02 коп., інфляційні втрати в сумі 28 036 грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 70 183 грн. 02 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 2 366 168 грн. 90 коп. заборгованості.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1 414 037 грн. 48 коп. та зазначив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог п. 7.4. договору на виконання капітального ремонту пасажирських вагонів, а саме: нараховано 0,1% за кожен день прострочення, натомість мало бути нараховано із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. При розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано рекомендації Верховного Суду України, що викладені у листі від 03.04.1997 р. За розрахунками відповідача розмір пені повинен становити 356 781 грн. 75 коп., інфляційних втрат -17 526 грн. 00 коп. Також у зв'язку з важким фінансовим становищем просив суд зменшити розмір пені на 50% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 24.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 травня 2011 р. між ТзОВ "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" (виконавець) та ДТГО "Львівська залізниця" (замовник) було укладено договір №МЛ-11823 НЮ на виконання капітального ремонту пасажирських вагонів.

За цим договором виконавець (позивач) на власній території виконує у 2011 році капітальний ремонт (КР-2), переданих йому замовником (відповідачем) 4 вагонів купейних з нагнітальною вентиляцією (модель 47-Д).

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач виконав роботи на загальну суму 4 790 160 грн. 00 коп., що підтверджується актом №1 виконаних робіт по вагону №14510 від 10.11.2011 р., актом №2 виконаних робіт по вагону №14163 від 22.11.2011 р., актом №3 виконаних робіт по вагону №16945 від 14.12.2011 р., актом №4 виконаних робіт по вагону №16721 від 22.12.2011 р. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунки за ремонт вагонів здійснюються за етапами протягом 30 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаного ремонту, які підписуються сторонами в двосторонньому порядку.

У зв'язку з несплатою вартості робіт, позивач за вих. №61/д від 15.06.2012 р. надіслав відповідачу претензію про сплату боргу в сумі 2 411 104 грн. 28 коп. Вказана претензія задоволена відповідачем частково.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості робіт виконав частково (сплачено 3 376 122 грн. 52 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 414 037 грн. 48 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.4. договору за порушення строків оплати виконаних послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період нарахування пені, включаючи день оплати.

Як вбачається з розрахунку суми позову, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості із розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожний день в розмірі 853 912 грн. 02 коп., однак, не враховано обмеження - не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом перевірено здійснений відповідачем перерахунок суми пені у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 7.4. договору, у зв'язку з чим розмір пені повинен становити 356 781 грн. 75 коп.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 24.10.2011 р. по справі №25/187, постанові від 07.11.2011 р. по справі №5002-2/5109-2010.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 28 036 грн. 38 коп., а також 3% річних в розмірі 70 183 грн. 02 коп.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928-2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. В той же час позивачем не взято до уваги вищевказані рекомендації -нараховано інфляційні втрати на суму боргу 1 117 540 грн. 00 коп. за період з 23.12.2011 р. по 29.02.2012 р. в сумі 7 185 грн. 24 коп., на суму боргу 1 197 540 грн. 00 коп. за період з 28.01.2012 р. по 27.06.2012 р. в сумі 1 197 грн. 54 коп., на суму боргу 713 564 грн. 28 коп. за період з 28.01.2012 р. по 24.07.2012 р. в сумі 713 грн. 56 коп., на суму боргу 216 497 грн. 48 коп. за період з 28.01.2012 р. по 24.07.2012 р. в сумі 216 грн. 50 коп. З врахуванням цих рекомендацій, розмір інфляційних втрат після перевіреного судом перерахунку становить 17 526 грн. 00 коп.

У відзиві на позов відповідач, не заперечуючи проти наявності боргу, просить зменшити розмір пені на 50%.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2.4 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Між тим, відповідач не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, перерахованої судом, не є надмірно великим у порівнянні із основною сумою боргу.

Позивач в судовому засіданні в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач, уклавши договір поставки, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 09.06.2008 р. по справі №5/395-07, постанові від 05.02.2009 р. по справі №4/252, постанові від 12.08.2010 р. по справі №5/365-08, постанові від 09.11.2010 р. по справі №5/255-09.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 1 414 037 грн. 48 коп. основного боргу, 356 781 грн. 75 коп. пені, 17 526 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 70 183 грн. 02 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Стосовно заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення, то як вбачається з долучених матеріалів справи фінансово-бухгалтерських документів, заборгованість ДТГО "Львівська залізниця" перед постачальниками і підрядниками за отримані товари, роботи становить 86,2 млн. грн., поточна заборгованість з платежів до бюджету 47,6 млн. грн. Наявність таких обставин зумовила недостатність обігових коштів, що в свою чергу унеможливлює негайне та одномоментне виконання рішення господарського суду, а тому суд приходить до висновку про доцільність відстрочення виконання судового рішення на один місяць.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів", м. Конотоп, пл. Новікова, 8А, Сумська область (ідентифікаційний код 34284857) 1 414 037 грн. 48 коп. боргу, 356 781 грн. 75 коп. пені, 17 526 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 70 183 грн. 02 коп. 3% річних, 37 167 грн. 78 коп. судового збору з відстроченням виконання рішення суду на один місяць.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.