Рішення № 26212111, 21.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2012 р.Справа № 5017/2608/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Рябоконь В.І.,

від відповідача -Гроза І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" про стягнення заборгованості в сумі 450 713,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї (а.с. 69-70) до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" про стягнення заборгованості за договором № 6568 від 27.04.200 р. в сумі 450 713,12 грн., посилаючись на наступне.

27.04.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та Комунальним підприємством „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" був укладений договір № 6568 про постачання електричної енергії.

Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 року №1399/11679 (із змінами), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії та споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно до умов договору ВАТ „Одесаобленерго" зобов'язалось постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах встановленої потужності, в свою чергу відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору.

Як вказує позивач, згідно із п. 9.4 договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Так, за ствердженнями позивача, вищезазначений договір діє до теперішнього часу. При цьому позивач наголошує, що ВАТ „Одесаобленерго" належним чином і в повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання перед відповідачем. Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконує не належним чином з огляду на таке.

Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань здійснював розрахунки за спожиту електричну енергію не в повному обсязі та з порушенням встановлених строків. Відповідно до умов додатку № 2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та додатку № 10 „Перелік об'єктів споживача" до договорів, в силу відсутності технічної можливості встановлення засобів обліку електричної енергії, розрахунки обсягу спожитої електричної енергії споживачем здійснюється за дозволеною потужністю, враховуючи режим роботи електроустановок, згідно умов договору.

Як зазначає позивач, за період з 01.02.2011 р. до 01.06.2012 р. відповідачем, згідно до розрахунку кількості спожитої електричної енергії здійснених згідно умов договору за встановленою потужністю та годин роботи, спожито 858 215 кВт/г. на суму 879 508,33 грн., в т.ч. ПДВ. Так, за вказаний період відповідачем було частково сплачено 463 741,84 грн., у зв'язку з чим у нього станом на 01.06.2012 р. виникла заборгованість за спожиту електроенергію, що складає 415 766,49 грн., яка підтверджується відповідачем в акті звірки від 11.05.2012 р.

Поряд з вказаним позивач посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, за якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, позивач вказав, що за прострочення виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію ВАТ „Одесаобленерго" було нараховано відповідачу 3% річних з простроченої суми, що складають 6 610,44 грн., та інфляційні втрати у розмірі 6 032,21 грн.

Крім того, за прострочення виконання зобов'язань по оплаті за спожиту електроенергію за вказаний період у відповідності до п. 4.2.1 договору ВАТ „Одесаобленерго" нарахована відповідачу пеня у розмірі 22 304,08 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2608/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте в засіданні суду представник відповідача позов визнав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.04.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (споживач) був укладений договір № 6568 про постачання електричної енергії (а.с. 6-11), відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу, визначені додатком № 2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №7 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

При цьому, відповідно до п. 2.3.3, 2.3.4 споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 „Порядок розрахунків" та № 2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за непоставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором; обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору у відповідності до порядку, передбаченого ПКЕЕ; визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності; вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику електричної енергії внаслідок порушення споживачем умов цього договору; доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електроенергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Згідно п. 3.2 договору, споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору; вимагати відшкодування збитків, завданих споживачу внаслідок порушення постачальником умов цього договору; вимагати поновлення постачання електричної енергії в установленому порядку після усунення порушень, якщо припинення електропостачання відбулося без розірвання цього договору та одержувати від постачальника плату за використання мереж споживача.

За умовами п. 4.1.1 договору постачальник електричної енергії несе відповідальність за постачання електричної енергії споживачу:

- в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього договору;

- із дотриманням вимог щодо фактичної категорії струмоприймачів споживача та гарантованим рівнем надійності електропостачання;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж в точці продажу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за період часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

Постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей про розмір очікуваного обсягу споживання електричної енергії на наступний рік до 01 листопада поточного року, а також неузгодження між сторонами обсягів електричної енергії на наступний рік по формі додатку № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу" діючий додаток № 1 на поточний рік до договору вважається продовженим на наступний рік, тобто помісячні обсяги споживання електричної енергії зазначені у діючому додатку № 1 о договору є договірними величинами на наступний рік, до укладання сторонами нового додатку № 1 до договору.

Так, відповідно до п. 5.5 договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку № 5 „Порядок розрахунків" до цього договору, звернутись письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

В п. 9.4 вказаного договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 6568 від 27.04.2006 р., у зв'язку з чим вказаний договір є діючим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту вищевказаного договору № 6568, позивач взяв на себе зобов'язання постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах встановленої потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.3 договору та п.п. 4.2, 4.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96 року, сторонами визначено договірні величини споживання електричної енергії та потужності, що зафіксовано в укладеному додатку до договору.

Так, обсяги постачання електричної енергії сторонами договору узгоджені у додатку № 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу", який є невід'ємною частиною договору.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 є договірними величинами споживання електричної енергії (п. 5.2 договору).

У відповідності з додатком № 5 до договору (а.с. 15), розрахунковим періодом вважається період з 21 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, фактично КП „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" було спожито електричну енергію за період з 01.02.11 р. до 01.06.12 р., згідно до розрахунку кількості спожитої електричної енергії здійснених згідно умов договору за встановленою потужністю та годин роботи, спожито 858 215 кВт/г. на суму 879 508,33 грн., в т.ч. ПДВ. При цьому на оплату вказаної вартості електроенергії позивачем виставлялись рахунки-фактури (а.с. 38-53).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити таку електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Проте, як з'ясовано судом, вартість отриманої відповідачем електроенергії відповідачем сплачена на суму 463 741,84 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, що склала станом на 01.06.2012 р. 415 766,49 грн. (879 508,33 грн. - 463 741,84 грн.), яка підтверджується відповідачем в акті звірки розрахунків від 11.05.2012 р. та визнана відповідачем під час розгляду справи.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому п. 4.3.4 договору закріплює, що сторона для якої неможливим стало виконання зобов'язань, за цим договором, повинна не пізніше ніж через п'ять календарних днів сповістити іншу сторону (письмово чи через засоби масової інформації) про виникнення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язань та повідомити іншу сторону про початок, тривалість та вірогідну дату припинення дії обставин непереборної сили. Належним доказом наявності вказаних обставин та їх тривалості будуть довідки, письмові документи, що видаються компетентними органами, які відають контролем за виникненням тих обставин, а також закони та інші правові акти.

Однак, як з'ясовано судом, відповідач як споживач з повідомленням про неможливість виконання зобов'язання з оплати електричної енергії не звертався до позивача.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за поставлену електроенергію за договором № 6568 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,3 %. але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та з огляду на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу пеню, що за розрахунками позивача (а.с. 56-59) складає 22 304,08 грн.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з березня 2011 р. по квітень 2012 р. на існуючу суму боргу у відповідний період, що складають за розрахунком позивача (а.с. 60-63) 6032,21 грн.

Також вищевказаних положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорі постачання електроенергії не встановлено іншого відсотку, відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в сумі 6610,44 грн., розрахунок яких міситься в матеріалах справи (а.с. 56-59).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 450 713,12 грн. (415 766,49 грн. основного боргу + 22 304,08 грн. пені + 6 610,44 грн. 3% річних + 6 032,11 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" про стягнення заборгованості в сумі 450 713,12 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67А; код ЄДРПОУ 33387623; р/р 35437005004347 в ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28; код ЄДРПОУ 00131713; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603730103777 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк" м. Одеси, МФО 328845) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 415 766/чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят шість/грн. 49 коп., пеню у розмірі 22 304/двадцять дві тисячі триста чотири/грн. 08 коп., 3% річних в сумі 6610/шість тисяч шістсот десять/грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 6032/шість тисяч тридцять дві/грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 014/д'евять тисяч чотирнадцять/грн. 26 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2012 р.

Суддя Петров В.С.