Рішення № 26212106, 27.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.12 Справа№ ё5015/3283/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Юнікон”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Дрогобицький Агротехсервіс”, м.Дрогобич Львівської області

про: стягнення 30 558,29 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: Приватне акціонерне товариство „Юнікон” (м.Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Дрогобицький Агротехсервіс” (м.Дрогобич Львівської області) про стягнення 30 558,29 грн., з яких: 13 596,96 грн.- основний борг, 448,25 грн. - 3% річних, 14 259,39 грн. –штраф та 2 253,69 - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі договору поставки № ПР-64/03/2012 від 10.02.2011 р., не сплатив їх вартості у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13 596,96 грн.

Ухвалою суду від 07.08.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2012 р.

Представник позивача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Від позивача надійшла заява (вх.№21189/12 від 24.09.12) в якій зазначається, що відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 13 596,96 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.08.2012 року, 07.09.2012 року та 17.09.2012 року (виписки наявні в матеріалах справи). У вказаній заяві позивач позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та 3% річних підтримав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 82106 0060896 0.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Розглянувши матеріали справи, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.01.12 р. між Приватним акціонерним товариством „Юнікон” та Відкритим акціонерним товарством „Дрогобицький Агротехсервіс” було укладено договір № ПР-64/03/2012 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов’язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити на умовах, зазначених в даному договорі металопродукцію, асортимент, кількість, ціна, якого вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору і що є його невід’ємною частиною.

На виконання умов договору, позивач 25 січня 2012 року поставив відповідачу товар, визначений специфікацією №1 до договору, на загальну суму 123 296,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № Юбл030 від 25.01.2012 р.

Згідно з п.6.1. договору, покупець здійснює розрахунок за чергову, узгоджену сторонами в специфікаціях до даного договору, партію товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважати дату виписку видаткової накладної (або при отоиманні товару перевізником дата вказана в товарно-транспортній накладній).

Відповідач свої обов’язки в частині оплати отриманого товару виконав неналежно та не в повному обсязі, провівши частковий розрахунок, у зв’язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 13 596,96 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 13 596,96 грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.08.12р., 07.09.12р. та 17.09.12р., долученими до матеріалів справи.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ч.3 ст. 509 ЦК України, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов’язання за договором № ПР-64/03/2012 виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 13 596,96 грн.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідач банківськими виписками від 14.08.12р., 07.09.12р. та 17.09.12р. погасив суму основного боргу в розмірі 13 596,96 грн., провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За прострочення оплати поставленого товару позивач на підставі п.7.2. договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2253,69 грн. пені за період з 25.02.2012 р. по 01.08.2012 р.

У відповідності до п. 7.2. договору, у разі прострочення оплати поставленого товару покупець зобов’єзується сплатити постачальникові пеню у розмірі 0,05% від загальної суми заборгованості за кожень день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2253,69 грн., згідно поданого розрахунку пені, підлягають задоволенню.

За прострочення оплати більше 14 днів позивач на підставі п.7.3 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 259,39 грн. штрафу.

У відповідності до п. 7.3. договору, у разі прострочення оплати більше 14-ти днів покупець оплачує окрім пені штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено ч.2 ст.231 ГК України

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимого цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України- видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. (п.3 ст. 83 ГПК України).

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу, зважаючи на те, що штрафні санкції надмірно великі, керуючись ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, суд зменшує розмір штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача, до 7129,7 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних в сумі 448,25 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позовні вимоги належним чином доведені, документально підтверджені, у зв’язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дрогобицький Агротехсервіс” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Стрийська, 226, ідентифікаційний код 03752798) на користь Приватного акціонерного товариства „Юнікон” (49005, місто Дніпропетровськ, вулиця О.Гончара,28-А, ідентифікаційний код 23647276) 448,25 грн. - 3% річних, 2253,69 грн. пені, 7129,7 грн. штрафу та 1609,5 грн. судового збору.

3. В частині стягнення заборгованості в сумі 13 596,96 грн. – провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Король М.Р.