Рішення № 26211973, 27.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р. Справа № 10/078-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/078-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква», м. Вінниця;

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква Київської області;

про стягнення 33535,81 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, угода від 10.09.2012р.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква»(надалі - позивач) з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач 1) про стягнення 33535,81 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № Д-13 (дистрибуції в регіоні) від 03.01.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 32 200,83 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 1 112,48 грн. та 3% річних -222,50 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2012р. порушено провадження у справі № 10/078-12 та призначено її розгляд на 21.08.2012р.

В судовому засіданні 21.08.2012р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання 21.08.2012р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.08.2012р. не виконав, проте 20.08.2012 р. через канцелярію суду від останнього надійшла телеграма, в якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю прибуття в судове засідання.

Ухвалою від 21.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 11.09.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Крім того, 27.08.2012р. до господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява від 20.08.2012р. б/н фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква»про відшкодування збитків на суму 29869,28 грн.

Ухвалою від 29.08.2012р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи було повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 без розгляду, оскільки зустрічний позов не пов'язаний з первісним позовом, що суперечить вимогам ст. 60 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні 11.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте вимоги ухвали суду від 21.08.2012р. не виконав та витребувані документи, зокрема відзив на позов, не надав, посилаючись на неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою від 11.09.2012р. суд відклав розгляд справи на 25.09.2012р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом документів.

Проте, судове засідання 25.09.2012р. не відбулось, оскільки суддя Привалов А.І., в чиєму провадженні знаходиться дана справа, перебував на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та у зв'язку з чим було оголошено перерву до 27.09.2012р.

Представник позивача, повідомлений про дату і час наступного судового засідання під розписку, в засідання суду 27.09.2012р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 1 не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на порушення зобов'язань за договором з боку ТОВ «Авіс-Аква»та завдання останнім відповідачу збитків.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2011р. між позивачем (за договором -компанія) та відповідачем (за договором -дистриб'ютор) було укладено Договір № Д-13 (дистрибуції в регіоні), згідно з умовами якого компанія поставляє на умовах, передбачених цим договором, дистриб'ютору продукти харчування, у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невідємною частиною даного договору. Дистриб'ютор зобов'язується отримати товар, сплатити його вартість та забезпечити реалізацію товару (п. 1.1. договору).

Умовами п.п. 2.1., 2.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється компанією зазначається окремо по кожній поставці у відвантажувальній накладній, що є невід'ємною частиною договору. Дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну окрему партію товару відповідно до накладної протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за нею банківський день.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.6 договору, право власності на поставлену партію товару переходить від компанії до дистриб'ютора з моменту її передачі дистриб'ютору згідно накладних. Всі поставки здійснені в період дії договору вважаються такими, що здійснені на умовах даного договору і в тому разі, якщо у видаткових накладних відсутнє посилання на цей договір.

Пунктом 10.1. встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2011 року включно, крім випадків дострокового припинення договору відповідно до п. 8.4. або за додатковою письмовою згодою сторін.

Сторони не надали суду доказів надіслання заяв про припинення дії договору, а отже на день розгляду справи Договір № Д-13 (дистрибуції в регіоні) від 03.01.2011р. є чинним.

Згідно п.п. 10.2., 10.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Незалежно від терміну дії, договір продовжує діяти до проведення остаточних розрахунків між сторонами стосовно всіх раніше взятих за даним договором взаємних зобов'язань.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № AV-0003105 від 27.03.2012р., № AV-0003832 від 10.04.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи, здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 32 200,83 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 100 від 28.03.2012р. та № 117 від 11.04.2012р.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 32 200,83 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 32 200,83 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з умов Договору № Д-13 (дистрибуції в регіоні) від 03.01.2011р., останній містить в собі елементи договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 32200,83 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з останнього 1 112,48 грн. пені, розрахованої окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням кінцевого терміну по оплаті товару, встановленого у цих накладних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що при порушенні умов оплати за товар дистриб'ютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1 112,48 грн. згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 222,50 грн., розрахованих окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням кінцевого терміну по оплаті товару, встановленого у цих накладних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх в сумі 222,50 грн. згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки, як вбачається з умов п.2.2. Договору № Д-13 (дистрибуції в регіоні) від 03.01.2011р., обов'язок відповідача оплатити отриманий товар не пов'язаний з умовами розповсюдження цього товару на певній території або з реалізацією придбаного товару третім особам.

У разі порушення умов договору позивачем та завдання цим збитків, відповідач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо відшкодування таких збитків.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква»(21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150; код ЄДРПОУ 35996819) 32 200 грн. 83 коп. -боргу, 1 112 грн. 48 коп. -пені, 222 грн. 50 коп. -3% річних, 1609 грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -01.10.2012 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов