Постанова № 26211744, 27.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5013/1978/11 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Петрівське"на постановувід 25.04.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі господарського суду Кіровоградської області № 5013/1978/11за позовомПублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"доКомунального підприємства "Петрівське"прозобов'язання укласти договір, за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -Тітов М.І.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.01.2012 (суддя Колодій С.Б.) позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Петрівське" (далі - відповідач) укласти договір про надання послуг з очищення стічних вод з Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі -позивач) задоволені повністю. Договір визнано укладеним з 01.08.2011 в редакції позивача.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 25.04.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Прокопенко А.Є., суддів Дмитренко А.К., Крутовських В.І) рішення у справі змінив, задовольнивши позов частково, визнав спірний договір з надання послуг з очищення стічних вод укладеним з 01.08.2011 на запропонованих позивачем умовах, окрім пункту 5.2 договору, який викладено в наступній редакції: "У разі невиконання умов п.2.7 даного договору за несвоєчасну оплату за очищення стічних вод "Замовник" сплачує на користь "Виконавця" (крім суми заборгованості) пеню у розмірі 0,5 відсотка вартості послуг за договором, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення", та пункту 5.3 договору, який виключив з проекту договору в редакції позивача.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден в частині задоволення позову, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 187 ГК України, п. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Водного кодексу України, п. п. 3, 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.12.2000 №1819, п. 22 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій вирішили, що укладення договору надання послуг з очищення стічних вод є обов'язковим без будь-якого правового обґрунтування, при цьому, дійшли помилкового висновку, що розрахунок тарифів на даний вид послуг не підлягає регулюванню і не повинен здійснюватись на підставі висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 20.09.2012 не скористались.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2012 розгляд касаційної скарги відкладено на 27.09.2012 на 10 год. 45хв.

Представники позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 27.09.2012 не скористались.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.08.2011 позивачем на адресу відповідача направлено проект договору про надання послуг з очищення стічних вод №2031-71-05 від 29.07.2011.

Підставою направлення зазначеного проекту договору стало те, що позивач надає відповідачу послуги з очищення і перекачування стічних вод, однак відповідач їх не оплачує.

Листом від 19.08.2011 №920 відповідач повідомив позивача, що не може погодитись з умовами проекту договору в його редакції, оскільки, на його думку, запропоновані розрахунки за послуги з очистки стоків завищені та потребують надання позивачем висновку територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами.

Позивач, вважаючи, що укладання даного договору є обов'язковим, посилаючись на норми ст. ст. 181, 187 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги", звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом про зобов'язання Комунального підприємства "Петрівське" укласти з Публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" договір про надання послуг з очищення стічних вод та вважати цей договір укладеним з 01.08.2011 в редакції позивача.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і виходили з того, що укладення договору, предметом якого є надання послуг по прийому стічних вод для їх очищення з наступним скидом у власне шламосховище, є обов'язковим, а також зазначили, що вказані послуги не підпадають під ознаки поняття водовідведення, тому вони не підлягають тарифікації, спеціальному затвердженню органами місцевого самоврядування та погодженню з Державною інспекцією з контролю за цінами. Поряд з цим, апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду щодо встановлення у запропонованому проекті договору частини тексту пункту 5.2 та пункту 5.3 повністю.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій щодо підставності, ґрунтовності і доведеності позовних вимог колегія суддів вважає суперечливими і передчасними, тобто, такими, що здійснені з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення переддоговірного спору у даній справі, враховуючи таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачеві належать очисні споруди (станція біологічного очищення стоків), приєднані до централізованої мережі водовідведення, що належить відповідачеві, отже, позивач здійснює приймання стічних вод смт. Петрове через приєднані комунальні мережі та очищує їх, тобто, як він вважає, надає санітарні послуги відповідачеві, втім, їх правовідносини не врегульовані договором, зобов'язання до укладення якого на умовах, визначених позивачем, є предметом даного спору.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, вирішуючи переддоговірний спір у справі, суди мали визначити які саме правовідносини між сторонами врегульовує спірний договір та встановити законодавчо обґрунтовану обов'язковість укладення між сторонами за справою договору даного виду.

Визначаючи предмет спірного договору, суди вирішили, що ним врегульовуються правовідносини з надання послуг по прийому та очищенню стічних вод, тобто, санітарних послуг, однак, не комунальних послуг з водовідведення, а в обґрунтування висновку про обов'язковість укладення такого договору, суди послалися на норму ст. 1 Водного кодексу України, відповідно до якої вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилась внаслідок випадіння атмосферних опадів.

Разом з тим, дана норма не містить будь-якої вказівки щодо обов'язковості укладення договору надання санітарних послуг і, якщо, як визначили суди попередніх інстанцій, ці послуги не є частиною комунальних послуг з водовідведення, які через комунальне підприємство відповідача опосередковано надаються позивачем смт. Петрове, то відсутні підстави поширення на такі послуги дії Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов'язковості договору.

Водночас, приймаючи рішення про задоволення позову, судами попередніх інстанцій не спростовані заперечення відповідача проти позову, який не оспорює фактичне споживання послуг, що надаються позивачем, вважає ці послуги невід'ємною частиною єдиного технологічного процесу водовідведення, тобто, комунальною послугою, а правовідносини сторін за спірним договором такими, що є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", отже, мають розглядатись саме в цій площині, відтак, відповідач вважає, що відповідно до приписів цього Закону ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи і доводів касаційної скарги, спір між сторонами фактично стосується ціни на послуги, що надаються позивачем, втім, дійшовши без будь-якого правового обґрунтування висновку, що ці послуги не підлягають тарифікації, спеціальному затвердженню органами місцевого самоврядування та погодження з Державною інспекцією з контролю за цінами, суди попередніх інстанцій, між тим, керуючись приписами ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, та п. 3.1 Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, вирішили, що ціни на послуги позивача все ж таки мають бути економічно обґрунтованими і самостійно визначили їх саме такими.

Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 33, 34, 38 ГПК України, позивач не доводив за допомогою належних і допустимих доказів, а суди під час розгляду справи не встановили наявності чи відсутності обставин, що входять до предмета доказування у справі і з якими закон пов'язує обов'язковість укладення спірного договору і на умовах, запропонованих позивачем, зокрема, в частині встановлення договірної ціни на послуги.

Не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, і ненадання їм належної правової оцінки, є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Петрівське" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 у справі господарського суду Кіровоградської області № 5013/1978/11 та рішення від 11.01.2012 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос