Ухвала суду № 26211427, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-29754/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009

у справі № 6/59-32/397

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Київський меблевий комбінат"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства відкритого типу "Київський меблевий комбінат" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000652305/0 від 08.07.2004.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2004 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652305/0, яким позивачу згідно п.п. б п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі акту документальної перевірки № 295/23-504-05516151 від 06.07.2004 відповідно до п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 399330,00 грн., з яких 199 665,00 грн. - основний платіж та 199 665, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами перевірки, встановлено, що позивачем до податкового кредиту у січні 2002 року включено до рядку 10.1 декларації суму ПДВ, нараховану у зв'язку з придбанням заготовок оптичних елементів БК ПО, в розмірі 200001,33 грн. згідно податкової декларації № 27 від 15.01.2002, виписаної ТОВ «Київ-Транссервіс». Загальна сума податкового кредиту відображена у р. 17 Декларації в розмірі 404 378,00 грн. До цієї суми включена сума ПДВ, нарахована в зв'язку з придбанням заготовок оптичних елементів БК 110 в розмірі 200001,33 грн.

Експортований у вересні 2002 року товар (заготовки оптичних елементів БК ПО) придбавався згідно Договору № 2021/1 від 20.12.2001, відповідно до якого ТОВ «Київ-Транссервіс»зобов'язалося продати, а АТВТ «Київський меблевий комбінат» - отримати і оплатити товар у відповідності з специфікаціями, доданими до договору.

Згідно додатку № 1 - специфікації до даного договору, акту прийому-передачі від 15.01.2002 та видаткової накладної від 15.01.2002 № РН-000003 позивач придбав заготовки оптичних елементів у кількості 48008 куб.см., за ціною за 1 куб.см.- 25,0 грн. (в т.ч. ПДВ -4,17 грн.) на загальну суму 1 200 007,97 грн. (вт.ч. ПДВ- 200 001,33 грн.).

ТОВ «Київ-Транссервіс»була виписана податкова накладна № 27 від 15.01.2002 на кількість 48008 куб.см. заготовок оптичних елементів на загальну суму 1 200 007,97 грн., в т.ч. ПДВ - 200001,33 грн., що включена до книги придбання товарів (робіт, послуг) АТВТ "Київський меблевий комбінат" та віднесена до податкового кредиту згідно декларації з ПДВ, яку подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва 19.02.2002.

В ході перевірки, при дослідженні ланцюгу постачальників до виробника, зроблено висновок про невідповідність між об'ємом реалізованого товару та вагою, а також багатократне завищення ціни товару. Згідно акту перевірки, позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" було завищено податковий кредит по ПДВ АТВТ "Київський меблевий комбінат»на суму 199 665,11 грн., яка складає різницю між вартістю скла оптичного (в частині ПДВ), придбаного АТВТ «Київський меблевий комбінат»за цінами придбання у ТОВ «Київ-Транссервіс» та вартістю зазначеного скла (в частині ПДВ) за цінами заводу - виробника.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з таким висновком суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п. 7.4; 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно довідки позивача № 243 від 30.09.2004, витрати, пов'язані з придбанням скла оптичного за договором № 2012/1 від 20.12.2001, було включено до складу валових витрат позивача у сумі 1 000 006, 64 грн. в І кварталі 2002 року. Правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІСЕ № 6231 від 19.10.2004.

Крім того, витрати по сплаті податку на додану вартість, що були включені позивачем до податкового кредиту за січень 2002 року, підтверджені податковою накладною № 27 від 15.01.2002. Зазначена податкова накладна, як було вірно встановлено апеляційним судом, за змістом відповідає вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу ДПА України № 165 від30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Згідно копії свідоцтва № 35307205 від 27.06.1997, на момент складання податкової накладної від 15.01.2002 № 27, ТОВ «Київ-Транссервіс»перебувало на обліку як платник податку на додану вартість. Докази про анулювання зазначеного свідоцтва в матеріалах справи відсутні. Зокрема, в матеріалах справи наявне свідоцтво платника податку на додану вартість АТВТ «Київський меблевий комбінат»за № 38229498 від 31.07.1997.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем виконано всі умови, необхідні для включення суми ПДВ за податковою накладною №27 від 15.01.2002, нарахованої у вартості придбаних заготовок оптичних елементів, до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

Посилання суду першої інстанції на порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом завищення податкового кредиту на суму 199665,11 грн., яка складає різницю між вартістю скла оптичного (в частині ПДВ), придбаного позивачем за цінами придбання у ТОВ «Київ-Транссервіс»та вартістю зазначеного скла (в частині ПДВ) за цінами заводу -виробника, спростовується наступним.

Відповідач в акті перевірки від 06.07.2004 № 295/23-504-05516151 при обчисленні суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»використовує співвідношення скла оптичного (заготовки оптичних елементів) в одиницях виміру - кубічних сантиметрах до скла оптичного (заготовок оптичних елементів) в одиницях виміру - штуках. Проте, як вбачається з висновку судової експертизи скла № 7098 від 23.11.2004, визначити таке співвідношення без фактичного дослідження заготовки скла оптичного можливо за умови наявності даних про форму, геометричні розміри заготовок та густину матеріалу.

Судом встановлено, що відповідач не надав доказів визнання недійсними у встановленому порядку договору №2021/1 від 20.12.2001, специфікації, податкової накладної № 27 від 15.01.2002 та не довів, що податкова накладна № 27 від 15.01.2002 за формою не відповідає вимогам законодавства, видана чи підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Крім того, доводи суду першої інстанції про те, що в Міністерстві промислової політики України інформації щодо виготовлення скла марки БК 110 в інших країнах немає, а тому єдиним виробником даного скла оптичного є Ізюмський казенний приладобудівний завод, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою торгово-промислової палати України від 18.03.2008 № 634/08.3-8, яка підтверджує той факт, що на території СНД функціонує близько вісімнадцяти підприємств-виробників заготівок скла оптичного.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції були правомірно задоволено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль