Ухвала суду № 26211173, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-9897/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 року по справі №2-а-6828/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма СПОТ» про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма СПОТ» про стягнення заборгованості до бюджету у сумі 13451,45грн., яка складається з суми недоїмки по податку на прибуток у розмірі 4219,52грн., податку на додану вартість у розмірі 8928,44грн., залишку несплаченої пені у розмірі 303,49грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 року, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішення судів першої та апеляційної інстанції, позивач 19.02.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 01.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 року, позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: п.5.1, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст. 159 КАС України.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма СПОТ»09.11.1995 зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради за №12661200000011966, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій за кодом 23981164. Знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька з 14.11.1995.

Сума заборгованості, заявленої до стягнення, складається з недоїмки по податку на прибуток, який складається з розрахунку суми податку самостійно задекларованих на загальну суму 4219,52грн. деклараціями №164369 від 28.10.2008 року, №189170 від 11.12.2008 року, та недоїмка з податку на додану вартість, яка складається з розрахунку суми податку самостійно задекларованих на загальну суму 8928,44грн, деклараціями №148385 від 13.11.2008 року, №20804 від 13.03.2009 року.

З матеріалів вбачається, що платіжними дорученнями №23 від 30.10.2008 на суму 4249,00грн., №21 від 20.10.20008 на суму 5902,00грн., №29 від 27.11.2008 на суму 3133,00грн. та №25 від 17.12.2008 на суму 593,00грн. відповідач сплатив податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість, проте, банк АКБ «Національний кредит»повідомив відповідача, що у зв'язку з тим, що недостатньо коштів на кореспондентському рахунку юридичної особи зазначені розрахункові документи не виконано.

Згідно з пунктом третім частини першої, частини третьої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, зазначений Закон та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не розкривають зміст поняття «сплата обов'язкового платежу»і не визначають момент, з якого обов'язковий платіж вважається сплаченим.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Приписи пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»кореспондуються з положеннями підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, то є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків. З урахуванням зазначеного, суду попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування податку на прибуток та податку на додану вартість, обов'язок позивача щодо сплати податкових зобов'язань у цих сумах припинився.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв