Ухвала суду № 26210825, 18.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/29927/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року

у справі № 2а/0570/159/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой»

до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, позов Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000322303/39924 від 12 грудня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Вестастрой»витрати із сплати судового збору в розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Вестастрой»щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «УНТК Енергоспецмонтаж»за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складно акт № 2085/23-3-30073921 від 28 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322303/39924 від 12 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 505 083,75 грн. (404 067,00 грн. -основний платіж, 101 016,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ПП «УНТК Енергоспецмонтаж», оскільки, посадові особи відсутні за місцезнаходженням підприємства.

Також, відповідач виходив з того, що постачальниками контрагента позивача в серпні 2011 року були підприємства, місцезнаходження яких не встановлено, стосовно яких внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність за місцезнаходженням та які мають ознаки ризику.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (підрядник) та Закритим акціонерним товариством «Інвестиційний дім Астрон»(замовник) укладено договір підряду № 70/03 від 15 жовтня 2010 року, умовами якого передбачено будівництво торгового центру за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 46.

В подальшому, між позивачем (замовник) та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж»(підрядник) укладено договір підряду № 12/07-11 від 12 липня 2011 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи з реконструкції торгового центру в м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 46.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат.

При цьому, станом на 31 серпня 2011 року заборгованість позивача перед контрагентом склала 2 541 526,50 грн.

В свою чергу, між позивачем (первісний боржник), Приватним підприємством «Промкомплект Україна»(новий боржник) та ПП «УНТК Енергоспецмонтаж»(кредитор) укладено договір переведення боргу № 268 від 26 вересня 2011 року, згідно з умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника заборгованість станом на 26 вересня 2011 року в розмірі 2 541 526,50 грн., що виникла в результаті неналежного виконання первісним боржником зобов'язань перед кредитором за договором № 12/07-11 від 12 липня 2011 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Вестастрой»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ПП «УНТК Енергоспецмонтаж»підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, судами встановлено, що на момент виписки на адресу позивача податкових накладних (серпень 2011 року) його контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне Свідоцтво.

Також, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ПП «УНТК Енергоспецмонтаж».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, якщо контрагент порушив вимоги податкового законодавства або не виконав свого обов'язку щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме стосовно цієї особи та не є підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження його розміру.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.