Ухвала суду № 26210819, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 року м. Київ К-25771/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 10.05.2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року

у справі № 8/137-АП-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів»(далі -позивач, ВАТ «Херсонський КХП») звернулось у березні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001442301/0 від 05.03.2007 року, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вказуючи на невідповідність положенням податкового законодавства висновків, викладених відповідачем в акті перевірки від 26.02.2006 року № 444/23-7/00952367.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні про зменшення ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 392 296,00 гривень ДПІ у м. Херсоні № 0001442301/0 від 05 березня 2007 року.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В своїх запереченнях ВАТ «Херсонський КХП» зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні № 0001442301/0 від 05.03.2007 року було зменшене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість ВАТ «Херсонський КХП»на суму 392 296 грн. Податкове повідомлення-рішення прийняте за висновками акту від 26.02.2007 року № 444/23-7/00952367 виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Херсонський КХП»за період жовтень, листопад 2006 року, згідно якого ВАТ «Херсонський КХП» в порушення вимог п. 3.1 ст. 3, п. 6.1.1 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) неправомірно застосувало нульову ставку по податку на додану вартість при виконанні Договору про перевалку, зберігання зернових вантажів № 010704 від 01.07.2004 року, укладеному з компанією «W.J. Grain LTD»(Угорщина). На думку податкової інспекції нульова ставка по податку на додану вартість можливо застосувати згідно п. 6.2 Закону № 168 при експорті товарів та супутніх експорту послуг. Крім того, в Акті перевірки зазначається, що ВАТ «Херсонський КХП» здійснювало обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснювало безпосередньо експорт таких товарів, тому право на застосування нульової ставки на послуги по ПДВ відсутнє. Це свідчить про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у жовтні 2006 року на суму 351 694,00 гривні, у листопаді 2006 року на суму 40 602,00 гривні.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 168 при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить «0»відсотків до бази оподаткування незалежно від того, хто саме виконує послуги -безпосередній експортер товарів чи інший суб'єкт господарювання.

Супутні послуги -це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню експортного товару до пункту перетинання митного кордону України входять до митної вартості товарів, вказаної в вантажних митних деклараціях (ст. 274 Митного кодексу України).

Тобто позивач правомірно посилається на те, що ним укладений договір з нерезидентом, відповідно до якого позивач виконує комплекс робіт по перевалці вантажів, що експортуються, на судна на митній території України. Надані нерезиденту послуги є супутніми послугами при експорті товарів в розумінні пункту 1.4 ст. 1 Закону № 168.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 168: «...при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування». Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

За змістом п. 1.14 ст. 1 Закону № 168 супутні послуги -це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Порядок і методи визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) наведено у главі 48 Митного кодексу, де визначено, що митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України (ст. 259 Кодексу).

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Спір між сторонами виник через питання, за якою ставкою «0» чи «20» відсотків необхідно обкладати послуги позивача по завантаженню на морський транспорт сільськогосподарської продукції, яка вивозилась за межі митної території України не позивачем, а іншими підприємствами. Вартість цих послуг (від 2 дол. до 6, 55 дол. США за тону вантажу) включена експортерами сільгосппродукції до складу митної вартості товарів, що підтверджено документально вантажними митними деклараціями та інвойсами, і відповідачем не заперечується, ці послуги нерозривно пов'язані і є частиною експорту. Будь-яких претензій до методики визначення митної вартості товарів, що експортується, ні у митниці, ні у податковій інспекції немає.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що витрати з завантаження вантажу відносяться до складу митної вартості товару і являються супутніми щодо експорту товару. Супутність при цьому розуміється як категорія, спричинена природою експорту певних товарів, і ця, спричинена природою експорту товарів, категорія має місце та підпадає під одне й теж законодавче визначення і у випадку вчинення послуги експортером, і у випадку вчинення послуги іншою особою у відносинах з покупцем-нерезидентом.

Згідно з пп. 3.1.1 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Головним для визначення об'єкта оподаткування є встановлення місця надання послуг.

Якщо місце надання послуг знаходиться на митній території України, то такі операції є об'єктом обкладення ПДВ, якщо місце надання послуг знаходиться за межами митної території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування. Визначення ж власне місця поставки послуг наведено в п. 6.5 Закону № 168. Місце поставки послуг залежить від виду послуг, що надаються. Згідно підпункту «г» п. 6.5 ст. 6 Закону № 168, в діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) місцем поставки послуг є місце, де фактично надаються послуги у сфері. Дану обставину сторони не заперечують. Супутні експорту послуги завжди надаються на митній території України, приймаючи до уваги викладене та тлумачення терміну «супутні послуги». Вартість цих послуг є об'єктом оподаткування, ці операції не звільнені від оподаткування, і ставка оподаткування цих послуг є «0»відсотків відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 168.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що відповідачем не доведено факту встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року у зв'язку з чим, вважать необґрунтованими доводи податкової інспекції щодо того, що місцем надання послуг є митна територія України, тому ця операція згідно з вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п.п. «г»п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року підлягає оподаткуванню за ставкою 20%.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем неправомірно занижено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні -відхилити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 10.05.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року у справі № 8/137-АП-07 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько