Постанова № 26210240, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року № 2а-8641/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києвадо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп»провизнання угоди недійсною та стягнення коштів встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив: - визнати договір №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп»недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України; - стягнути з ТОВ «Логокомп»(код ЄДРПОУ 36677058), адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3 всього отриманого за договором №280611 від 28.06.2011 р. на суму 1 203 170, 56 грн. на користь ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»(код ЄДРПОУ 33302455, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а та стягнути з ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»в дохід держави кошти, отримані від ТОВ «Логокомп»в сумі 1 203 170, 56 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. по справі №1-786/10 засуджено керівника відповідача -2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп», - ОСОБА_1 за ст.ст. 205 ч. 2 та 358 ч. 2 КК України за створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності та підроблення документів. ОСОБА_1 не мав на меті здійснення підприємницької діяльності і не здійснював її, як і не здійснювало діяльності очолюване ним товариство, оскільки, за даними звітів, працює на підприємстві 1 особа -сам ОСОБА_1, а тому угода №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп»не може вважатись дійсною. Дана обставина стала підставою для звернення до суду з заявленим позовом.

Відповідач -1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія», позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень посилався на дані з Єдиного державного реєстру щодо легітимності ТОВ «Логокомп»та фактичного виконання сторонами умов договору №280611 від 28.06.2011 р.

Відповідач -2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логокомп», в судові засідання не з'являвся. Судові повістки, що направлялись на адресу відповідача -2 (вказану в ЄДР), повертались з відміткою: «За зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, після заслуховування пояснень представників позивача та відповідача -1, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача -1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логокомп»було укладено Договір №280611 купівлі-продажу товару.

Згідно з п. 1.1 Договору №280611 від 28.06.2011 р. Продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Логокомп») зобов'язується передати у власність Покупця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія») продукцію, а саме -гранітні вироби та дошку, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідач -1, як покупець, здійснив перерахунки грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача -2, що підтверджується витягом з відділення №1119 ПАТ «Банк Форум»щодо руху коштів на рахунках відповідача -1 та не заперечується позивачем.

В якості здійснення господарської операції, зокрема, отримання від відповідача -2 товару, відповідач -1 надав рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні та листи суб'єктів господарської діяльності, якими в подальшому був використаний товар, придбаний відповідачем - 1 у відповідача -2.

Оскільки, на думку відповідача -1, реальність здійснення господарської операції підтверджується повним пакетом первинних документів, справжність підпису керівника ТОВ «Логокомп»- ОСОБА_1 на цих документах не спростована належними та допустимими доказами, вирок суду стосовно ОСОБА_1 мав місце в 2010 р., в той час, як угода з відповідачем-1 укладена в 2011р. і, враховуючи, що по теперішній час ТОВ «Логокомп»не виключене із ЄДР, має свідоцтво платника податків і подає до податкового органу звітність -угода №280611, укладена між ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп»28.06.2011 р., є дійсною.

Проте, таку думку відповідача -1 суд вважає помилковою.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, встановлених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам(ч. 1); - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Головним аргументом, на який наголошував позивач, є наявність вироку суду щодо керівника ТОВ «Логокомп»- ОСОБА_1, а отже відсутність внутрішньої волі у ОСОБА_1 на укладення правочину.

Дійсно, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №1-786/10 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205 ч. 2, 358 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Так, вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 «… в період вересня, грудня 2009 року, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у відкритті підприємств», зокрема, ТОВ «Логокомп». Після реєстрації ТОВ «Логокомп»та ряду інших підприємств, ОСОБА_1 «…підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід».

Як вже було зазначено вище, на спростування доводів позивача відповідач -1 звертав увагу на те, що вирок стосовно керівника ТОВ «Логокомп»винесено 21.10.2010 р., а оспорювана угода укладена 28.06.2011 р.

Проте, позиція відповідача -1 спростовується наступними обставинами, встановленими вироком Печерського районного суду міста Києва від 21.10.2010 р.

Так, в мотивувальній частині вироку зазначено, що «…В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Логокомп», ТОВ …, для прикриття незаконної діяльності -здійснення «безтоварних»операцій».

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 здійснив реєстрацію підприємств, в тому числі і ТОВ «Логокомп», отримав за це грошову винагороду, а статутні документи та печатки передав іншим особам (особі), - самостійно ж господарської діяльності не здійснював і не мав на меті її здійснювати. Таким чином, в подальшому реєстраційні документи та печатки використовувались не ОСОБА_1 (оскільки були у нього відсутні), а іншими невстановленими особами.

Відповідач -1 також вказував на відсутність доказів, які б спростовували справжність підпису ОСОБА_1 на рахунках-фактурах, податкових та видаткових накладних, підписаних ОСОБА_1, як керівником ТОВ «Логокомп».

Суд погоджується з відповідачем -1, що податковий орган не спростував вказаної обставини, разом з тим, на думку суду, справжність підпису на первинних документах (як, зокрема і на реєстраційних документах) не ототожнюється з внутрішньою волею осіб, які ставили свій підпис під цими документами.

В свою чергу, відсутність внутрішньої волі на здійснення господарських операцій у керівника контрагента відповідача -1 -ТОВ «Логокомп», підтверджується вироком суду, згідно якого «…підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, підтвердив суду фактичні обставини справи…».

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 вказано, що: «Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб -сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб».

Посадова особа ТОВ «Логокомп»- ОСОБА_1 не здійснював господарської діяльності і не мав на меті її здійснювати, що підтверджується вироком суду. Передавши установчі документи та печатки підприємства іншим особам - повинен був усвідомлювати протиправність, укладених з використанням цих документів та печаток, угод, суперечність їх інтересам держави та суспільства. Здійснюючи такі дії ОСОБА_1 свідомо допускав настання протиправних наслідків. До того ж, не маючи на меті здійснення господарської діяльності, за відсутності реєстраційних документів і печаток, суд ставить під сумнів прагнення саме ОСОБА_1, як керівника ТОВ «Логокомп»та єдиної зареєстрованої на підприємстві особи, до реального настання правових наслідків, обумовлених укладеним 28.06.2011 р. з відповідачем -1 правочином.

Таким чином, ТОВ «Логокомп»є носієм протиправного умислу при укладенні угоди №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп», і його діяльність була завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при укладенні угоди №280611 від 28.06.2011 р. між ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»та ТОВ «Логокомп»не були додержані вимоги частин 1, 3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, недодержання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Оскільки недійсність такого правочину прямо не встановлена законом, правочин є оспорюваний, а не нікчемний, то, відповідно, потребує визнання його судом (судовим рішенням з зазначенням в резолютивній його частині) недійсним.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, ТОВ «Логокомп»має повернути ТОВ «ТБК «Укрбудіндустрія»все одержане за угодою №280611 від 28.06.2011 р., а саме кошти у розмірі 1 203 170, 56 грн., а в подальшому одержане останньою від ТОВ «Логокомп», підлягає стягненню в дохід держави.

Слід зазначити, що визнанням угоди №280611 від 28.06.2011 р. недійсною жодним чином не порушуються права відповідача -1, як добросовісного контрагента за цією угодою, оскільки стягнення в дохід держави коштів, отриманих від ТОВ «Логокомп»не вплине на матеріальне становище підприємства.

Враховуючи все вище викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак задовольняє їх у повному обсязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства -відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів за угодою -задовольнити.

Визнати угоду №280611 від 28 червня 2011 р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логокомп»- недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп»(код ЄДРПОУ 36677058, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3) все отримане за угодою №280611 від 28 червня 2011 р., а саме кошти у розмірі 1 203 170, 56 грн. (один мільйон двісті три тисячі сто сімдесят грн. 56 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»(код ЄДРПОУ 33303445, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 а).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»(код ЄДРПОУ 33303445, адреса: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 а), одержані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Логокомп»(код ЄДРПОУ 36677058, адреса: 01010, м. Київ, вул. Аістова, 3) кошти у розмірі 1 203 170, 56 грн. (один мільйон двісті три тисячі сто сімдесят грн. 56 коп.) в дохід держави.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко