Постанова № 26210102, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року 12:19 № 2а-9312/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Стрігальов М.М. (представник), Опанасенко О.В. (заступник Генерального директор)

від відповідача -Марчук Л.А. (представник)

від третьої особи-1: Педан О.Т. (представник)

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПСтретя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2»третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012 р. № 0000312302 та № 0000322302,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012 р.:

- № 0000312302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 110 790 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000322302, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»на 127 409 грн. за основним платежем,

які прийняті ДПІ за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансбуд-2»(код з ЄДР 32373468), яке, як зазначає позивач, виконувало функції субпідрядника при виконанні робіт на об'єктах будівництва житлового будинку по вул. Леніна 45-79 в Дарницькому районі м. Києва.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає про помилковість висновків ДПІ відносно не підтвердження виконання підрядних робіт, висновок стосовно чого зроблений ДПІ виходячи з відсутності у довідці про вартість виконаних робіт всіх реквізитів, а саме підпису замовника та ДАБК, а також у невідповідності акту виконаних робіт типовій формі КБ-2в та відсутності у цьому акті підпису замовника та представника ДАБК, що передбачено договором. Позивач зазначає, що використання зазначених типових форм для нього є необов'язковим, фактичне виконання робіт безпосередньо субпідрядником ТОВ «Трансбуд-2»підтверджується актами прийняття-передачі виконаних робіт, які містять інформацію про зміст та обсяг виконаних операцій та у повній мірі відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів законодавством з питань бухгалтерського обліку. Окрім того, позивач зазначає, що позиція ДПІ в обґрунтування спірних рішень ґрунтується також на обставинах взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини та характер операцій між цими особами жодним чином не є ідентичним характеру операцій між позивачем та його контрагентом та операції зазначених осіб не є взаємопов'язаними з операціями між позивачем та його контрагентом. Позивач зазначає, що відповідальність має індивідуальний характер та у разі можливого порушення іншими особами законодавства при взаємовідносинах з контрагентом позивача, позивач не може нести відповідальності за інших осіб.

Відтак, позивач вважає, що оскільки спірні операції фактично виконані та їх виконання підтверджується первинними документами та податковими накладними, а також враховуючи те, що спірні операції відповідають звичайній господарській діяльності позивача та роботи/послуги придбані з метою їх використання у власній господарській діяльності позивача, підстав для невизнання спірних сум податкового кредиту та валових витрат -не має.

Відповідач з підстав, викладених в акті перевірки проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

ТОВ «Трансбуд-2»(Третя особа-1), який виступав в якості субпідрядника, надавши штатний розклад, копію ліцензії, журнали робіт, звітність, зазначив, що виконував через позивача на користь замовника (ТОВ «Інекон-Сервіс») спірні роботи, а щодо відсутності на актах прийняття робіт підпису замовника (ТОВ «Інекон-Сервіс») зазначив, що це не є обов'язковим, оскільки виконані роботи визначені в окремих актах між позивачем та замовником (ТОВ «Інекон-Сервіс»).

ТОВ «Інекон-Сервіс»(Третя особа-2), від якої, крім іншого було витребувано пояснення щодо обсягу виконаних ТОВ «Трансбуд-2»субпідрядних робіт за договором, надавши письмові пояснення щодо належності земельної ділянки, де відбувалось будівництво, у листі від 17.09.2012 р. № 185 по суті зазначило, що було стороною договору між позивачем, ТОВ «Трансбуд-2», в якому виступало в якості Генпідрядника. ТОВ «Інекон-Сервіс»також зазначило, що підписувало довідки про вартість виконаних робіт, оформлених позивачем. У квітні 2011 року ТОВ «Інекон-Сервіс»підписало довідку про вартість виконаних робіт позивачем. У той же час, на запит суду ТОВ «Інекон-Сервіс»не надано документального підтвердження виконання робіт субпідрядною організацією (ТОВ «Трансбуд-2»). Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, правом на участь в судовому засіданні не скористалася, причин неявки не повідомила, у зв'язку з чим та враховуючи те, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивач, відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БП-1 КМБ-1»(код з ЄДР 32346942) за взаємовідносинами з ТОВ «Трансбуд-2»(код з ЄДР 32373468; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 49) за квітень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2012 р. № 102/23-2/32346942 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення п/п. 134.1.1, 138.1.1., п. 138.2., п/п. 139.1.9., п. 149.1. ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 ЦК України та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток за 2 кв. 2011 р. на суму 127 409 грн., а також порушення п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.3., 198.6., п. 200.2. ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 ЦК України та заниження у зв'язку з цим суми ПДВ на 110790 грн. за квітень 2011 р.

Згідно з актом перевірки до основних видів діяльності позивача віднесена будівельна діяльність. В контексті наведеного під час розгляду справи встановлено, що позивач має відповідну ліцензію.

Щодо перевірки взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом отримано акт перевірки контрагента від 19.08.2011 р., складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва відповідно до якого встановлено нікчемні правочини по операціям з продажу товарів (робіт/послуг) між контрагентом та покупцями за квітень 2011 р.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено про перевірку операцій позивача з його контрагентом за квітень 2011 року за договором підряду № 04-01/2011 від 04.01.2011 р., який був підписаний між замовником -ТОВ «Інекон-Сервіс», Генпідрядником - ТОВ «БП-1 КМБ-1»та Субпідрядником -ТОВ «Трансбуд-2». В контексті наведеного ДПІ в Акті перевірки зазначає, що п. 16.1. договору передбачено, що акт прийму-передачі фактично виконаних робіт виконується по формі КБ-2в та довідки по формі КБ-3. При цьому, субпідрядник готує, підписує та і передає генпідряднику та замовнику оформлені акти прийму-передачі фактично виконаних робіт, які підтверджено уповноваженим представником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі -ДАБК), який здійснює технічний нагляд та представником генпідрядника на об'єкті.

З договором оформлено: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на суму 553948 грн., крім того ПДВ 110789,6 грн. (без підпису та відтиску печатки замовника); акт № 1за квітень 2011 року (акт приймання виконаних підрядних робіт) на суму 553 948 грн., крім того ПДВ 110789,6 грн. (без підпису та відтиску печатки замовника), які у той же час, за своєю формою передбачають їх підписання замовником.

Проте, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що довідка про вартість виконаних робіт не містить підпису замовника та представника ДАБК.

Крім того, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, Акт № 1 за квітень також не містить підпису представника замовника та ДАБК, не відповідає формі КБ-2в, затвердженій наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5, а саме -відсутні графи щодо «витрати труда працівників на обсяг робіт, люд.-год.»та рядки по статтям витрат «заробітна плата».

Надалі, з посиланням на вищенаведене та положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 215, 203, 228 ЦК України, статті 2 та 9 Бюджетного кодексу України, недекларування контрагентом позивача (ТОВ «Трансбуд-2») податкових зобов'язань з ПДВ, ДПІ приходить до висновку про неврахування складених між позивачем та ТОВ «Трансбуд-2»первинних документів для підтвердження виконання спірних операцій, нікчемність вищезазначеного договору та відсутність у зв'язку з цим у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

У взаємозв'язку з наведеним під час розгляду справи встановлено, що згідно умов вищезгаданого договору, який укладений між зазначеними трьома особами, (п.2.1.) Замовник забезпечує фінансування, Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з улаштування монолітних колон, стін, перекриття житлового будинку (секції А та Б) у Дарницькому районі м. Києва по вул. Леніна, 47-59, що передбачені проектною документацією, здати роботи в обумовлений строк Генеральному підрядчику, забезпечити ліквідацію недоробок і дефектів, що виникли з вини субпідрядника і виявлені в ході приймання робіт та у гарантійні строки експлуатації, а Генеральний підрядник зобов'язується надати Субпідряднику безперешкодний доступ до будівельного майданчику, необхідну проектно-кошторисну та дозвільну документацію. У договорі зазначено про наявність у субпідрядника Ліцензії АВ № 459019 від 10.03.2009 р.

Згідно з п. 3.1. до обов'язків Замовника належить участь у прийнятті робіт разом із генпідрядником; здійснення авторського та технічного нагляду; надання проектно-кошторисної документації, з чого вбачається обізнаність цієї особи відносно виконуваних на будівельному майданчику робіт та щодо осіб, які виконують ці роботи.

Згідно із п. 3 договору, фінансування здійснюється замовником на рахунок позивача, який надалі перераховує ці кошти субпідряднику.

При цьому, (п. 5.1.) Субпідрядник зобов'язаний належним чином і в строк виконувати всі обов'язки, визначені у договорі.

Обумовлена договірна ціна: з улаштування 1 м.куб. монолітних залізобетонних колон складає 3003,40 грн. з ПДВ; з улаштування 1 м.куб. монолітних залізобетонних стін складає 2965,80 грн. з ПДВ; з улаштування 1 м.куб. монолітного перекриття складає 2647,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 7.4. датою завершення робіт є дата підписання Генеральним підрядником акту про прийняття повного обсягу належним чином виконаних робіт, включаючи усунення виявлених недоліків.

Згідно з п. 16.1. договору, зміст якого відтворено в Акті перевірки, Акт прийому-передачі фактичного виконаних робіт виконується по формі КБ-2В та довідки по формі КБ-3.

При цьому, Замовник та Генпідрядник повертають Субпідряднику складені ним до цього та підписані вищенаведені акти або відмовляються від їх підписання з наданням обґрунтування.

Додатком № 3 до цього договору, який підписаний вищенаведеними трьома сторонами, визначено розрахунок договірної ціни. Додатком № 4 до цього договору, який підписаний вищенаведеними трьома особами, визначена договірна ціна.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 12.01.2011 р. до зазначеного договору, трьома зазначеними сторонами договору обумовлено викласти п. 16.1. договору у новій редакції, яка передбачає, що Акт прийому-передачі фактично виконаних робіт виконується по формі КБ-2В (в довільній формі) та довідки по формі КБ-3.

Субпідрядник готує, підписує і передає Генеральному підряднику та Замовнику оформлені акти прийому-передачі фактично виконаних робіт. Замовник та Генеральний підрядник на протязі 5 робочих днів приймають належним чином виконані роботи, підписують та передають Субпідряднику належним чином оформлені вищезгадані акти або відмовляються їх підписати з наданням письмового обґрунтування про причину відмови. Цією ж угодою обумовлено, що підтвердженням з боку ДАБК являється підписаний у встановленому порядку Акт огляду прихованих робіт.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в силу наведених вище умов договору, виконання робіт субпідрядником (ТОВ «Трансбуд-2») повинно підтверджуватись трьома сторонами, а належним підтвердженням виконання субпідрядником робіт в рамках наведеного вище договору є тристоронні, тобто підписані трьома сторонами договору, Акт по формі КБ-2В та Довідка форми КБ-3.

У той же час, під час розгляду справи та під час проведення перевірки не надано зазначених документів, підписаних трьома сторонами договору, а отже не доведено виконання субпідрядником спірних робіт, які повинні були бути в силу договору прийняті також і Замовником, або ж залучення субпідрядником до виконання робіт на користь позивача ще інших осіб.

При цьому, як вбачається з пояснень третьої особи-2 (ТОВ «Інекон-Сервіс»/Замовник за договором), нею підтверджується виконання робіт лише позивачем. Пояснення третьої особи-2 не містять підтвердження щодо участі субпідрядника у виконанні робіт, які були прийняті Замовником у позивача.

В даному випадку, як вже зазначалося вище, під час розгляду справи позивачем надано Довідка по формі № КБ-3 за квітень 2011 року від 30.04.2011 р. та Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт від 30.04.2011 р. на суму 553 948,00 грн. з ПДВ -110 789,60 грн., які не підписані замовником, хоча за формою цих актів та відповідно до умов договору це є обов'язковим для підтвердження виконання робіт субпідрядником.

На підставі наведених документів позивачу видано податкову накладну № 119 від 30.04.2011 р. на суму 664 737,60 грн. з ПДВ, без ПДВ -553 948 грн., ПДВ -110 789,60 грн. Розрахунок через банк проведений 23.09.2011 р. на суму 100000 грн. з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що позивачем під час розгляду справи надано довідку ф. № КБ-3 за квітень 2011 р. від 29.04.2011 р. за підписом замовника - ТОВ «ІНЕКОН-СЕРВІС», представника замовника -КП «Позняки-Інвест», та Генпідрядника ТОВ «БП-1 КМБ-1»(позивача) щодо виконання робіт на зазначеному вище об'єкті за іншим договором між позивачем та його контрагентом, а саме за договором № 35/06 від 07.09.2006 року.

Крім того, під час розгляду справи надано Акт № 1 та Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року, складені замовником ТОВ «ІНЕКОН-СЕРВІС», Генпідрядником -КП «Позняки-Інвест», та Субпідрядником ТОВ «БП-1 КМБ-1»(позивачем) щодо виконання робіт на зазначеному вище об'єкті за іншим договором ніж позивачем та його контрагентом, а саме за договором № 35/06 від 07.09.2006 року.

Зазначені документи не містять відомостей щодо участі у виконанні робіт «Трансбуд-2».

Вирішуючи спір по суті в контексті наведених в акті перевірки обставин та підстав, покладених в основу оскаржуваних рішень, суд, відносно правил формування починаючи з 2 кварталу 2011 року валових витрат, зазначає, що порядок їх формування визначався з урахуванням наступних норм законодавства.

Згідно з п/п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п. 14.1.36. ПК України).

Відповідно до п/п. 134.1.1. ПК України у розділі III ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ПК України (на час формування спірних сум валових витрат) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п/п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 138.4. ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного п/п. 137.1. ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг..

У той же час, згідно з п/п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносно правил формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. ПК України під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п/п. 14.1.203. ПК України продаж результатів робіт (послуг), це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту визначено наступними положеннями ПК України.

Так, зокрема, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженими особою та в яких обов'язково визначається зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, які є передумовою для їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (відносно ПДВ - особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою (відносно формування податкового кредиту).

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими ПК України у взаємозв'язку з положеннями інших наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат, зокрема, відсутність первинних документів, непідтвердження поставки, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту та валових витрат.

В даному випадку, як встановлено судом та зазначено вище, умовами договору між позивачем (Генпідрядником), ТОВ «ІНЕКОН-СЕРВІС»(замовником) та ТОВ «Трансбуд-2»(субпідрядником) передбачено, що: (1) датою завершення робіт є дата підписання Генеральним підрядником акту про прийняття повного обсягу належним чином виконаних робіт, включаючи усунення виявлених недоліків (пункти 7.4., 3.1. договору); (2) Акт прийому-передачі фактично виконаних робіт виконується по формі КБ-2В (в довільній формі) та довідки по формі КБ-3 (п. 16.1. в редакції додаткової угоди від 12.01.2011 р.), які підписуються всіма (трьома) сторонами договору. При цьому, (3) субпідрядник готує, підписує та передає Генпідряднику та Замовнику оформлені акти, які протягом 5-ти днів приймають роботи та повертають ці акти субпідряднику або відмовляються їх підписати з наданням письмового обґрунтування про причину відмови. (4) Підтвердженням з боку ДАБК являється підписаний у встановленому порядку Акт огляду прихованих робіт.

Однак, як встановлено судом за договором № 04-01/2011 р. від 04.01.2011 р. акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року від 30.04.2011 р. та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 30.04.2011 р. не підписані замовником, а отже зазначені документи в контексті наведених вище вимог податкового законодавства та умов договору, не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують виконання робіт субпідрядником за зазначеним договором, внаслідок чого виконання ТОВ «Трансбуд-2»субпідрядних робіт за договором є недоведеним.

Надані в цьому контексті ТОВ «Трансбуд-2»документи, у т.ч. журнали виконання робіт, не спростовують наведеного та не доводять зворотного, не містять відомостей щодо підтвердження виконання робіт за зазначеним договором субпідрядником та прийняття цих робіт Замовником.

Щодо посилань позивача у цьому контексті на акти ф. КБ-2в та довідку ф. № КБ-3 від 29.04.2011 р. між ТОВ «Інекон-сервіс»(замовник), ТОВ «БП-1 КМБ-1»та КП «Позняки-Інвест», слід зазначити, що зазначені документи не містять жодної згадки про участь у виконанні робіт субпідрядника, складені взагалі за іншим договором № 35/06 від 07.09.2006 р. та, відповідно, не є підтвердженням виконання ТОВ «Трансбуд-2»субпідрядних робіт.

В контексті наведеного позивачем та ТОВ «Трансбуд-2»не надано доказів того, що акт та довідка за договором від 04.01.2011 р. № 04-01/2011 взагалі направлялись замовнику для підписання, який у свою чергу не підтвердив у своїх поясненнях виконання робіт за договором субпідрядником.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що з боку позивача та ТОВ «Транспбуд-2»не доведено фактичного виконання субпідрядником спірних робіт, їх виконання не підтверджено первинними документами, а відтак у субпідрядника були відсутні підстави для видачі податкових накладних, а у позивача -підстави для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Наявність у субпідрядника ліцензії на право виконання робіт, як і акти огляду прихованих робіт, не є свідченням виконання субпідрядником обсягу обумовлених вищезазначеним договором робіт.

Доводи позивача не спростовуються вищенаведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість спірних рішень, які є вірними по суті, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх скасування та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»(код з ЄДР 32346942; адреса: 0421, м. Київ, вул. Г. Сталінграда, 58) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст судового рішення складений та підписаний 24.09.2012 р.