Постанова № 26210032, 13.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2012 року 15:25 № 2а-8993/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Консорціуму "Науково - виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 січня 2012 року №№ 0000582312, 0000572312.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Постановою слідчого в особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Гульченко О.В. від 23 листопада 2011 року в рамках кримінальної справи № 49-3110, була призначена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006".

Відповідачем, згідно із пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постанови Генеральної прокуратури України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Будреконструкція-Київ 2006" за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2011 р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача та ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006" (далі-контрагент) ґрунтувалися на наступних договорах та додаткових угод до них:

договір від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, за яким контрагент як виконавець зобов'язувався прийняти участь у розробці програми випробувань пускового комплексу Дністровської ГАЕС (надалі роботи), а позивач як замовник зобов'язувався прийняти, згідно актів здачі-приймання робіт, та оплатити виконані роботи згідно з умовами даного Договору. Договірна ціна на роботи складає 832404,00 грн., в т.ч. ПДВ -138734,00 грн.;

додаткова угода № 1 до договору від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, за якою позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з перевірки параметрів шаф живлення, трансформаторів, щитів власних потреб, випробування обладнання на об'єкті; з перевірки параметрів обмежувачів перенапруги, трансіверів, шаф передачі команд протиаварійної автоматики, випробування на об'єкті; з перевірки параметрів системи управління, випробування на об'єкті; по вибору обладнання, розрахунок основних параметрів для захисту та протиаварійної автоматики ПЛ 330 Дністровської ГАЕС. За виконані роботи замовник перераховує виконавцю 2 499 768,00 грн., в т.ч. ПДВ -416628.,00 грн.;

договір від 08.04.2009 р. № 1-70/2009, за яким контрагент як виконавець зобов'язувався виконати розробку програм комплексного поетапного випробування високовольтною напругою комплектної розподільчої установки 330 кВ (КРУЕ 330 кВ) з елегазовою ізоляцією та виконати роботи по тестуванню схем управління КРУЕ 330 кВ Дністровської ГАЕС (надалі роботи), а позивач як замовник зобов'язувався прийняти, згідно актів здачі-приймання робіт, та оплатити виконані роботи згідно з умовами даного Договору. Договірна ціна на роботи складає 1 072 740,00 грн., в т.ч. ПДВ -178 790,00 грн.;

договір від 25.08.2009 р. № 2-9-35/2009, за яким контрагент як виконавець зобов'язувався виконати комплекс робіт з перевірки параметрів обладнання , випробування його на об'єкті -Дністровській ГАЕС (надалі роботи), а позивач як замовник зобов'язувався прийняти, згідно актів здачі-приймання робіт, та оплатити виконані роботи згідно з умовами даного Договору. Договірна ціна на роботи складає 873 432,00 грн., в т.ч. ПДВ -145 572,00грн.

Розрахунки за даними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками про операції.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006" були виписані позивачу наступні первинні документи: акти здачі-приймання робіт по договору № 5-35/2008 від 20.10.2008 р. від 28.11.2008 р., від 18.12.2008 р., від 22.12.2008 р., від 30.12.2008 р.; акти здачі-приймання робіт по договору №1-70/2009 від 08.04.2009р. від 29.05.2009 р., від 22.06.2009 р.; акти здачі-приймання робіт по договору №2-9-35/2009 від 25.08.2009 р. від 18.09.2009 р., від 30.09.2009 р.; податкові накладні від 28.11.08 р. № 1539 на загальну суму 832 404,00 грн., в т.ч. ПДВ -138 734,00 грн., від 18.12.08 р. № 1710 на загальну суму 385 104,00 грн., в т.ч. ПДВ -64 184,00 грн., від 30.12.08 р. № 1734 на загальну суму 1 246 476,00 грн., в т.ч. ПДВ -207 746,00 грн., від 22.12.08 р. № 1719 на загальну суму 868 188,00 грн., в т.ч. ПДВ - 144 698,00 грн.; від 29.05.09 р. № 477 на загальну суму 367 284,00 грн., в т.ч. ПДВ -61 214,00 грн., від 22.06.09 р. № 552 на загальну суму 705 456,00 грн., в т.ч. ПДВ -117 576,00 грн.; від 18.09.09 р. № 1131 на загальну суму 368 035,80 грн., в т.ч. ПДВ -61 339,30 грн., від 30.09.09 р. № 1176 на загальну суму 505 396,80 грн., в т.ч. ПДВ - 84 232,80 грн. На думку позивача, зазначені первинні документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату виконаних контрагентом робіт.

В той же час, в ході перевірки встановлено, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП "Фірма "Томь" та ПП "СМК-Н" за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205. ч.2, 3 ст.358 КК України. У ході досудового слідства встановлено (але будь-якими судовими рішеннями не підтверджено), що на території Донецької та інших областей України було створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладення фіктивних (безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових кишни в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань, які мали господарські відносини з рядом інших підприємств. Також встановлено, що організатори конвертаційного центру використовували фіктивні підприємства з метою мінімізації податків підприємствам реального сектору економіки, зокрема, і ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006".

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 19.10.2011 р. ОСОБА_2, вона за винагороду зареєструвала певну кількість підприємств, в тому числі й ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006" та періодично підписувала документи їх фінансово-господарської діяльності, зокрема, акти виконаних робіт, податкові накладні, договори, кошториси. В той же час, ОСОБА_2 не знає чи знаходились вказані підприємства за місцем їх реєстрації; хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність зареєстрованих на її ім'я підприємств; ведення бухгалтерського обліку, здійсненням і подачею податкової звітності ОСОБА_2 не відомо; особисто вона вищевказані дії не здійснювала.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що статут та реєстраційні документи ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006" не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Крім того, на думку податкового органу, неправомірними вважаються і всі правочини (без визначення кожного окремо), укладені таким підприємством, які в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення.

Отже, на думку податкового органу, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми, по взаємовідносинам з ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006", як такі, що не підтверджені відповідними документами.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 879 724,10 грн.; пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 099 656,00 грн.

Доказів про те, що акт був спрямований до матеріалів кримінальної справи, або використаний з метою за для якої складався, відповідач не надав.

У той же час, у порушення ст. 86.9 Податкового Кодексу України, на підставі акта перевірки від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 р. № 0000582312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 469 060,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 117 266,00 грн.; від 27.01.2012 р. № 0000572312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1099656,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 274 914,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Позивачем було укладено договір підряду № 35-1/1 від 01.08.2006 p. з TOB "Енергопром" на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС.

Для виконання зазначеного договору, зокрема, для виконання робіт з розробки програми випробувань пускового комплексу Дністровської ГАЕС, виконання комплексу робіт з перевірки параметрів та випробування обладнання а також вибору параметрів спрацювання електричних захистів, позивач залучив ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006".

Необхідність проведення вищезазначених робіт обумовлена вимогами основних нормативних документів, чинних на об'єктах енергетики, а саме: "Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж" ГКД 34.20.507-2003, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 № 296 та "Правил улаштування електроустановок", затверджених наказом Мінпаливенерго України від 28.08.2006 р. № 305.

Згідно вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, на всі види оперативних перемикань та випробувань (автономних і комплексних) повинні розроблятися програми.

У зв'язку з вищевказаними вимогами, ТОВ "Будреконструкція-Київ 2006" були розроблені відповідні програми та, в подальшому, виконані відповідні роботи, згідно договорів від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, від 08.04.2009 р. № 1-70/2009, від 25.08.2009 р. № 2-9-35/2009.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ, зазначене спростовує доводи про порушення порядку заповнення податкових накладних через те, що вона підписана не тією особою, яка мала її підписати.

Більше того, на даний час обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагента щодо яких, за даними відповідача, порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва, не постановлено. Будь-яких документів та матеріалів кримінальної справи № 49-3110, в рамках якої призначалась перевірка позивача, відповідачем суду не надано.

Суд критично сприймає посилання представника відповідача на долучені до справи світлокопії протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 19.10.2011 р. Зазначена світлокопія не відповідає вимогам, що ставляться до доказів статтями 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства, ст. 83 Податкового Кодексу України. Наявність протиправного умислу позивача не може бути підтверджена наданим документом. Крім того, відповідно до ст. 74 КПК України навіть у кримінальному процесі, в якому вони були отримані, «показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі».

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Такі ж самі положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним актами здачі-приймання робіт та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами (витрат на оплату робіт) до складу валових витрат.

Перевіркою наданих представником позивача письмових доказів, результатів робіт судом встановлена реальність товарних операцій на виконання умов договорів від 20.10.2008 р. № 5-35/2008, від 08.04.2009 р. № 1-70/2009, від 25.08.2009 р. № 2-9-35/2009; надані докази долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі даних, викладених в постанові про призначення позапланової перевірки позивача оскільки замість перевірки ця інформація, була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача від 28.12.2011 р. № 2608/23-12/33834660, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про помилковість доводів відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, та, відповідно, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Консорціуму "Науково -виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0000582312 від 27 січня 2012 року та №0000572312 від 27 січня 2012 року про донарахування Консорціуму "Науково -виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Консорціуму "Науково -виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій