Постанова № 26209952, 18.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року № 2а-4120/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомЖитлово-будівельного кооперативу «Кристал-20»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 13 березня 2012 року №00010023021, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Кристал-20»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, в якому після уточнення позовних вимог заявою від 09.04.2012 року просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 13 березня 2012 року №00010023021.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ДПІ дійшла помилкового висновку про порушення позивачем п.1.2, ст.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.14.1.6, п.14.6 ст. 14, п.180.1 ст.180, п.181.1. ст.181, ст.183, п.185.1 ст.185, ст.186, п.187.10 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.п.197.1.28 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року на загальну суму 877 118,0 гривень.

Як зазначив позивач, приймаючи дане рішення, ДПІ у Деснянському районі м. Києва виходила з того, що отриманні позивачем кошти від членів кооперативу за спожиті комунальні послуги, повинні бути включені до обсягу оподатковуваних податком на додану вартість операцій на загальних умовах. Позивач вважає, що така позиція відповідача вступає у протиріччя з діючим законодавством та статутом ЖБК «Кристал-20», оскільки сплачуючи на рахунок ЖБК «Кристал-20»грошові кошти з призначенням платежу «за комунальні послуги», члени кооперативу фактично сплачували внески на покриття витрат кооперативу для наступної оплати виробникам послуг.

Позивач звертав увагу суду на те, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг згідно із ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, також перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого самоврядування. Відповідно до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005р. № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, статутною діяльністю ЖБК «Кристал-20»є здійснення функцій по реалізації прав колективної власності на управління та експлуатацію житлового будинку, тобто він не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, позивач пояснив, що ним з виконавцями житлово-комунальних послуг (АК «Київенерго», ТОВ «Промтехнік», ДКО «Київводоканал») укладено угоди (за типовою формою договорів) про поставку електричної енергії, обслуговування мереж опалення, каналізації, гарячого та холодного водопостачання, водопостачання та водовідведення для забезпечення своїх членів. Особи, які не є членами кооперативу, платежі на покриття витрат кооперативу не здійснюють. Кошти, що сплачуються членами товариства за спожиті комунальні послуги, надходять на рахунок кооперативу для накопичення і подальшого перерахування підприємствам та організаціям, що надають ці послуги, яке здійснюється щомісяця у визначений день відповідно до договорів з ними. Таким чином, позивач вважає, що такі кошти повинні розглядатись як кошти, що надходять кооперативу як неприбутковій організації для забезпечення потреб його основної діяльності, що передбачено статутними документами такої неприбуткової організації та положеннями п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, на думку позивача, виконання ЖБК функцій з укладання договорів з підприємствами - постачальниками комунальних послуг і здійснення розрахунків за надання таких послуг не може розглядатися як господарська діяльність або операції з поставки товарів та послуг.

В судових засіданнях уповноважені представники позивача підтримали позовні вимоги та просили прийняти рішення по справі, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 13 березня 2012 року №00010023021.

Відповідач проти позову заперечував, в письмових запереченні вих. № 785/9/10-015 від 11.05.2012 року просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на норми ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 зі змінами та доповненнями, в порушення яких позивач не зареєструвався платником ПДВ, звіти до податкової інспекції не надавав. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року встановлено їх заниження у сумі 877 118,0 гривень, в тому числі: за 1 квартал 2009 року на суму 57 296 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 53 126 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 60 199 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 62 082 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 70 124 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 72 126 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 29 100 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 89 904 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 96 649 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 95 560 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 89 840 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 101 112 грн.

За висновком ДПІ, до операцій позивача, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%, відноситься прийняття ним від членів товариства сплати за електроенергію, воду, сплати за послуги з підключення до електроенергії, води, газу, цільові платежі на ремонт водопроводу, послуги з проведення ремонтних робіт мереж та інше.

З огляду на викладене спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач в судове засідання 16.08.2012 року не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача справа № 2а-4120/12/2670 розглядається судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Кристал-20»(код за ЄДРПОУ 22883112) зареєстроване як юридична особа з 30.12.1986 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі міста Києва за № 31, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 27.07.1995 року.

23 лютого 2012 року, за результатами позапланової виїзної перевірки Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20»з питань здійснених фінансово-господарських операцій з постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Деснянському районі міста Києва було складено Акт перевірки №728/232/22883112 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.2, ст.1, п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2, п.3.1. ст.3, п.4.1 ст. 4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.14.1.6, п.14.6 ст. 14, п.180.1 ст.180, п.181.1. ст.181, ст.183, п.185.1 ст.185, ст.186, п.187.10 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.п.197.1.28 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2009 року по 3112.2011 року на загальну суму 823 824,00 гривень.

29 лютого2012 року позивачем подано запереченням на Акт перевірки № 29/1-0212, за результатами розгляду яких ДПІ у Деснянському районі м. Києва рішенням від 06.03.2012 р. № 569/10/23-22 було збільшено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 53 294,00 грн. у зв'язку з невідображенням в акті перевірки операцій з поставки товарів (послуг) по наданню в оренду нежитлових та житлових приміщень, офісних приміщень, встановлення сервітуту, розміщення на даху житлового будинку антени мобільного зв'язку, розташування телекомунікаційного обладнання та антенно-фідрних пристроїв на даху, за збереження обладнання мобільного зв'язку, тощо, та встановлено, що загальна сума заниження зобов'язань за податку на додану вартість склала 877 118,00 грн.

13 березня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Деснянському районі міста Києва, прийнято податкове повідомлення -рішення №00010023021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код платежу «3014010100», на загальну суму 1 048 347,25 гривні, в тому числі основного платежу - у розмірі 877 118,00 гривень та 171 229,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в контексті наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України суд встановив наступне.

Відповідно до довідки-підтвердження вих. № 904/10/15-130 від 04.05.2012 року ЖБК «Кристал-20»є неприбутковою організацією, якій з 15.01.1998 року присвоєно ознаку неприбутковості організації - «0015».

Оподаткування неприбуткових установ та організацій визначено статтею 157 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ).

Відповідно до абз. «е»п. 157.1 ст.157 зазначена стаття застосовується до житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, які зареєстровані згідно з вимогами законодавства та внесені органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Від оподаткування звільняються доходи таких неприбуткових організацій, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям для забезпечення потреб їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів (п.157.8 ст.157 ПКУ).

Згідно з п.157.15 ст.157 під терміном «основна діяльність»для цілей цього підпункту слід розуміти діяльність неприбуткових організацій, яка визначена для них як основна законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, у тому числі з надання реабілітаційних та фізкультурно-спортивних послуг для інвалідів (дітей-інвалідів), благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх, соціальних та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального самозабезпечення громадян (недержавні пенсійні фонди та інші подібні організації). До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів, виконання робіт, надання послуг, які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов'язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг є нижчою від звичайної або якщо така ціна регулюється державою. До основної діяльності не включаються операції з надання товарів, виконання робіт, надання послуг неприбутковими організаціями, визначеними в підпунктах "в" - "ґ" пункту 157.1 цієї статті, особам, іншим, ніж засновники (члени, учасники) таких організацій. Статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність. У разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 цієї статті, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Аналогічні приписи з приводу оподаткування доходів неприбуткових організацій містилися у статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), який був чинним у період до вступу в дію Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 3 п. 5 розділу 1 Статуту позивача, з дня реєстрації статуту кооператив набуває права юридичної особи і є неприбутковою організацією.

Пункт 1 розділу 1 Статуту визначає, що Житлово-будівельний кооператив «Кристал-20»організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва двох будинків на 415 квартир за власні кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Судом також встановлено, що у п.15 розділу 3 Статуту ЖБК чітко визначено, що житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію та ремонт належного йому житлового фонду, прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу. Платня за користування електричною енергією, газом, водопроводом та каналізацією в будинку кооперативу проводиться за тарифами, встановленими для державного житлового фонду.

Відповідно до підпункту 1, 3 пункту 16 розділу 3 Статуту, кооператив має право, укладати угоди (договори), пов'язані з експлуатацією житлового будинку, організувати культурно - побутове обслуговування членів кооперативу та членів їх сімей.

В свою чергу, відповідно до пункту 38 розділу 5 статуту члени кооперативу зобов'язані своєчасно вносити платежі на покриття витрати кооперативу по експлуатації, капітальному ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Згідно пунктів 38, 39 Статуту кооперативу, правом підключення та користування мереж електро, газо та водопостачання і каналізації користуються тільки члени кооперативу та власники квартир житлового будинку, що не виявили бажання вступити до членів кооперативу. Іншим особам послуги кооперативу та послуги виконавців житлово -комунальних послуг, з якими кооперативом укладені договори про надання таких послуг, послуги не надаються.

Як зазначалось вище, ЖБК «Кристал-20»включено до Реєстру неприбуткових організацій (установ), що підтверджується довідкою, виданою ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.05.2012 року № 904/10/15-130 (том І, а.с. 139).

Нормативно-правовим актом, який регулював у період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані визначенням платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у період після 01.01.2011 року).

У розумінні Закон України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Виходячи зі змісту названої статті, ознака неприбутковості не впливає на статус платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

При цьому, відповідно до п. 1.4 ст. 1 даного Закону поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку і компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 11.11. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи). визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Таким чином, за операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим способом, право на податковий кредит виникає на дату відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

На час розгляду справи набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає умови оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України, особа підлягає реєстрації платником ПДВ в обов'язковому порядку тільки у випадку отримання особою протягом останніх 12 календарних місяців коштів в сумі, що перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п. 14.1.185 ст. 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності

Таким чином, об'єктом оподаткування у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України є, зокрема, операції цивільно-правового характеру з надання послуг, якими є виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Щодо необхідності реєстрації платником податку на додану вартість при здійсненні статутної діяльності ЖБК, яка є неприбутковою організацією, слід зазначити таке.

Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється з урахуванням таких вимог. Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 168/97-ВР особою є будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України;

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Відтак, ознака неприбутковості не впливає на статус платника податку на додану вартість або на особливості оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи викладене, ЖБК повинен зареєструватися як платник податку на додану вартість, як тільки загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або у рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), та в інших випадках, передбачених пунктом 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР.

Згідно із підпунктом 3.1.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів (послуг).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що ЖБК повинне зареєструватись платником ПДВ, коли дохід від операцій з поставки послуг перевищить зазначену законодавчо межу.

Тому об'єктом оподаткування ПДВ в ЖБК є операції з поставки послуг з оренди та іншої некомерційної господарської діяльності.

Відтак, для правильного вирішення даної справи необхідно з'ясувати питання про те, які послуги поставляє ЖБК «Кристал-20»та чи є такі послуги об'єктом оподаткування ПДВ.

Як встановлено під час перевірки та не заперечувалось позивачем в судовому засіданні, ЖБК «Кристал-20»протягом періоду з 01.01.2009 року по 31.12.2011року здійснювались операції з надання в оренду приміщень, встановлення в будинку обладнання для телевізійних мереж та обладнання мобільного зв'язку, тощо, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів.

Зокрема, згідно Договору № 27 в/с від 01.01.2011р., укладеного з ЗАТ «Індастріал Медіа Нетворк», позивачем було надано дозвіл на розміщення та використання обладнання, кабельного господарства, кабельних каналів в будинку за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 40, що належить позивачу.

Згідно Договору № 117 від 01.01.2008р., укладеного з ЗАТ «Телесистеми України», позивачем передано у користування нежитлове приміщення площею 10 кв.м. вказаного будинку.

Договори оренди нерухомого майна, згідно яких позивачем було користування різні площі в будинку, було укладено також з ОСОБА_2 (договір № 4 від 01.06.2011р.), з ТОВ «Промтехнік»(договір від 01.07.2009р.), з ОСОБА_3 (договори № 7 від 01.08.2010р., № 6 від 01.08.2009р., № 5 від 01.08.3009р.).

На підставі Договору № 020411/3/КІЕ 0009 від 01.04.2011р., укладеного з ПрАТ «ТелесистемиУкраїни», позивачем надавались послуги зі збереження телекомунікаційної мережі замовника.

Відповідно до Договору про встановлення сервітуту, укладеного з ПрАТ «Київстар», позивачем надано право на користування останньому площами будинку, нішами, замоноліченими трубами, тощо, для розміщення телекомунікацій ПрАТ «Київстар»у будинку.

Вказані послуги відповідно до п.1.4 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 185.1 ст. 185, п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, податковий орган дійшов вірного висновку про необхідність оподаткування зазначених послуг податком на додану вартість.

В свою чергу, як зазначалось вище, відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Отже, обов'язок зареєструватися як платник ПДВ за цими операціями ЖБК повинен після того, як обсяг оподатковуваних операцій протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищить законодавчо встановлену межу (300 тис. грн.). Платником ПДВ до бюджету особа стає з моменту реєстрації як платник податку на додану вартість. В той же час, як встановлено від час перевірки, операції з поставки ЖБК «Кристал-20»послуг з оренди та іншої некомерційної господарської діяльності не перевищував 300 тис. грн., тому при наданні таких послуг у позивача не виникало обов'язку зареєструватись платником ПДВ.

Щодо інших послуг, як на думку відповідача є об'єктом оподаткування ПДВ, то як встановлено судом, від комунальних підприємств ЖБК «Кристал-20»отримує послуги з прибирання сміття, обслуговування ліфтів, а також з тепло-, водопостачання, а також електропостачання, що здійснюється шляхом укладання договорів з відповідними підприємствами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЖБК «Кристал-20»та спеціалізованими підприємствами, були укладені договори на електропостачання (Договір № 3515-184 від 22.03.2003р, укладений з АК «Київенерго»), на аварійне та технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем електропостачання (Договір № 02 від 04.01.2010р., укладений з ТОВ «Промтехнік»), на аварійне та технічне обслуговування центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання (Договір № 01 від 04.01.2010р., укладений з ТОВ «Промтехнік»), постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір № 1630366 від 01.10.1999р., укладений з АЕК «Київенерго»), про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (Договір № 30/08-07-1 від 30.08.2007р, укладений з ТОВ «Селтік»), на послуги з постачання та водовідведення (Договір № 9074-13 від 21.02.2001р, укладений з ДКО «Київводоканал»), в яких кооператив виступав в якості замовника послуг, які фактично споживалась членами кооперативу та вартість яких відшкодовувалась останніми шляхом здійснення щомісячних витрат на рахунок кооперативу.

У складі вартості цих послуг позивачем сплачувалось ПДВ у повному обсязі.

Однак, безпосередньо позивачем такі послуги не надавались.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 №1875-IV комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виконавцем згідно статті 1 вказаного закону є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник -суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач -фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі -власник) -фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

В свою чергу, визначення виконавця житлово-комунальних послуг згідно із ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування і перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, також визначає орган місцевого самоврядування.

Відповідно до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, який затверджено наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005р. № 60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, відповідно до Статуту позивача, його діяльністю є забезпечення житлом членів кооперативу, а також експлуатації та управління житловим будинком.

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»). Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Житлово-будівельні кооперативи створювалися з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також подальшої експлуатації та управління будинком житлово-будівельного кооперативу (Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186).

Тобто ЖБК не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Більше того, відповідачем не було надано суду доказів надання позивачу права на здійснення житлово-комунальних послуг органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, рівно як і доказів фактичного здійснення позивачем вказаної діяльності.

В свою чергу, відповідно до виписок по особовому рахунку та платіжних доручень, ЖБК «Кристал-20»сплачувало по відповідним договорам або на підставі виставлених рахунків спеціалізованих організацій (виконавців послуг) за рахунок отриманих від членів кооперативу коштів.

На підставі показників лічильників ЖБК «Кристал-20»виставляло рахунки членам кооперативу, згідно яких останніми здійснювались платежі на рахунок кооперативу.

Фактів отримання оплат від осіб, які не є членами товариства, не було встановлено перевіркою.

Таким чином, оскільки позивачем не здійснювалась поставка житлово-комунальних послуг, то об'єкт оподаткування за такими операціями відсутній.

Стосовно іншої частини послуг -з утримання будинку і прибудинкової території та управління будинком, то, як встановлено судом, вказані роботи ЖБК «Кристал-20»здійснювались власними силами.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок № 40 по проспекту Маяковського в м. Києві, перебуває на балансі ЖБК «Кристал-20»з 1998 року по теперішній час, що підтверджується довідкою останнього № 1/10-0812 від 10.08.2012 р.

Тобто у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ЖБК «Кристал-20»виступає як власник приміщення (будинку), а не як виконавець чи виробник житлово-комунальних послуг. Позивачем здійснювалась статутна діяльність з експлуатації та управління будинком, що перебуває у його володінні.

Окрім того, на переконання суду, в даному випадку відсутні підстави розмежовувати кооператив та його членів (у спільному користуванні та володінні яких перебувають нежитлові та допоміжні приміщення будинку), як «виконавця»та «споживачів». Адже фактично ЖБК «Кристал-20»не надавались послуги з утримання будинку стороннім (третім) особам, а здійснювалась діяльність по утриманню в належному стані будинку, який перебуває на балансі самого ж кооперативу.

В свою чергу, членами кооперативу шляхом внесення плати за утримання будинку і прибудинкової території фактично покривались витрати кооперативу на здійснення відповідної діяльності.

З огляду на наведене, суд вважає, що грошові кошти, що сплачувались членами ЖБК «Кристал-20»на рахунок кооперативу, були внесками на покриття витрат кооперативу. Сума витрат кооперативу склала вартість послуг, наданих виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, що підтверджується матеріалами справи та законодавством у цій сфері.

Оскільки утримання будинку і прибудинкової території позивачем здійснюється власними силами, тому операцій з поставки послуг не виникає.

Відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

З аналізу вказаних вище положень Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що вказана стаття фактично відмежовує виконавців послуг від житлово-експлуатаційних контор, квартирно-експлуатаційних частин, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, інших осіб, які здійснюють збір коштів від споживачів відповідних послуг з метою подальшого їх перерахування надавачам послуг у рахунок компенсації їх вартості.

Таким чином, оскільки позивачем не здійснювалась поставка житлово-комунальних послуг, то об'єкт оподаткування за спірними операціями визначений відповідачем помилково, внаслідок чого у позивача були відсутні підстави для реєстрації платником ПДВ, подання звітності та сплати ПДВ протягом перевіреного періоду.

Суд вважає безпідставними висновки ДПІ в Деснянському районі міста Києва про те, що саме позивачем здійснювалася поставка членам кооперативу житлово-комунальних послуг.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що кошти, які надходять позивачу від членів товариства, є коштами, що надходять товариству - неприбутковій організації для забезпечення потреб його основної діяльності, що передбачено статутними документами такої неприбуткової організації та положеннями п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і таке надходження не пов'язане з поставкою позивачем членам товариства житлово-комунальних послуг, а відтак в силу пп. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не виникає об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вищевказаними господарськими операціями є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що відповідач діяв всупереч принципам податкового законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13 березня 2012 року №00010023021 прийняте всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 13 березня 2012 року №00010023021.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Житлово -будівельного кооперативу «Кристал-20»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.