Постанова № 26209333, 25.09.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/5623/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представника позивача - Майнуловича М.Ю.,

представника відповідача - Зубкова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" Лтд

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс" Лтд (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Плюс" Лтд) звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000162347 від 28.05.2012 року;

- відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, посилаючись на висновки акту перевірки №263/22-005/14023884 від 11.05.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, а саме: на порушення п.198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, а також ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними (п.5 ст.203 ЦК України), 28.05.2012 р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000162347, яким збільшив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за червень 2011 року на 75155,00 грн.

Позивач не погоджується з думкою відповідача про порушення податкового законодавства, а саме: порушення п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, а також ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними по взаємовідносинам з ТОВ «Маркой групп ко», вважає податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року №0000162347 протиправним, таким, що підлягає скасуванню і обґрунтовує свою позицію так.

На момент здійснення операції підприємство TOB «Маркон груп ко» було зареєстровано в ЄДРПОУ, а також зареєстровано платником ПДВ, що не спростовується актом перевірки ТОВ «Маркон груп ко» від 08.12.2011 року №1318/2300/37135774, на який посилається відповідач при складані акту перевірки №263/22-005/14023884 від 11.05.2012 р.

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи по операціям з ТОВ «Маркон груп ко» є в наявності, належним чином оформлені і повністю підтверджують реальний рух активів. До того ж в акті перевірки №263/22-005/14023884 від 11.05.2012 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року не вказано на відсутність будь-яких документів, які б спростовували дійсність господарської операції між ТОВ «Плюс» Лтд та ТОВ «Маркон груп ко» в червні 2011 року з боку позивача.

ТМЦ, придбані у ТОВ «Маркон груп ко», були повністю використані у господарській діяльності підприємства, що підтверджується наданими документами, а саме:

- калькуляцією на виробництво готової продукції, при виробництві якої були використані ТМЦ, придбані у ТОВ «Маркон груп ко»;

- документами, що підтверджують реалізацію готової продукції, виробленої з використанням матеріалу, отриманого від вищевказаного підприємства.

ТОВ «Маркон груп ко» до складу податкового зобов'язання в декларації за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Плюс» Лтд включило ПДВ в сумі 75184,80 грн., що підтверджується шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів згідно додатку 5 до Декларації з ПДВ за червень 2011 року. До того ж акт перевірки ТОВ «Маркон груп ко» за №1318/2300/37135774 від 08.12.2011 року, на який посилається відповідач, не спростовує це і підтверджує, що ТОВ «Маркон груп ко» здало декларацію за червень 2011 року, задекларувало податкові зобов'язання (в тому числі і по операціям з ТОВ «Плюс» Лтд) та податковий кредит зі сплатою до бюджету суми ПДВ в розмірі 76,9 тис грн.

ТОВ «Плюс» Лтд включило до податкового кредиту суму ПДВ в сумі 75184,80 грн., отриманого від ТОВ «Маркон груп ко» згідно податкових накладних, які були виписані та отримані у червні 2011 року. Податкові накладні складені та видані без порушення податкового законодавства України.

На момент сплати ПДВ за червень 2011 року розбіжностей по взаємовідносинам між ТОВ «Плюс» Лтд та ТОВ «Маркон груп ко» не існувало.

Існуюче податкове законодавство не ставить в залежність право покупця на формування податкового кредиту від податкового стану інших осіб і фактичної сплати постачальником податку до бюджету. Покупець-платник ПДВ не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця. Якщо контрагент-постачальник не виконує своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету, то саме він повинен бути покараний.

Тому позивач вважає, що при проведенні фінансово-господарської операції з контрагентом ТОВ «Маркон груп ко», у позивача відсутні порушення п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, а також ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України. Отже, ТОВ «Плюс» Лтд правомірно сформувало податковий кредит за червень 2011 року і правильно нарахувало суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за червень 2011 року.

Отже, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 25.04.2012 р. по 03.05.2012 р. Шосткинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Плюс ЛТД» за червень 2011 р.

11.05.2012 р. за підсумками перевірки відповідачем складно акт №263/22-005/14023884 (а.с. 7-24).

28.05.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки Шосткинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000162347, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75156,00 грн., з яких: 75155,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Маркон груп ко» та ТОВ «Плюс ЛТД» укладено договір поставки №374 від 20.06.2011 р. нетканого матеріалу (а.с. 45-47).

Реальність здійснення господарської операції підтверджується наданими до суду: рахунком-фактури №200609 від 20.06.2011 р.; видатковими накладними №300608 від 30.06.2011 р., №720 від 01.07.2011 р.; податковою накладною №255 від 30.06.2011 р., №181 від 21.06.2011 р. (а.с. 34,35, 39-43).

Крім того, факт перевезення вантажу підтверджується шляховим листом №455755 від 29.06.2011 р., наказом №330-ПВ про відрядження ОСОБА_3 для доставки та супроводження вантажу, довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей, товарно-транспортною накладною №300608 від 30.06.2011 р. (а.с.36-38).

Отже, суд приходить до висновку, що факти передання, отримання та оплати поставленого товару підтверджені належними документами, такими як видаткові накладні, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та умов поставки, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту Яготинської МДПІ Київської області №1318/2300/37135774 від 08.12.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Маркон груп ко», відповідно до якого не підтверджено наявність поставок товарів підприємствам-покупцям, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу ТОВ «Плюс» ЛТД визнано без реального настання правових наслідків та недійсними.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту Яготинської МДПІ Київської області №1318/2300/37135774 від 08.12.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Маркон груп ко», відповідно до якого не підтверджено наявність поставок товарів підприємствам - покупцям, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу ТОВ «Плюс» ЛТД визнано без реального настання правових наслідків та недійсними.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від ТОВ «Маркон груп ко» податкові накладні №255 від 30.06.2011 р., №181 від 21.06.2011 р., які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у червні 2011 року, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 28.05.2012 року №0000162347, прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 32,19 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" Лтд до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000162347 від 28.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Комуністична, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс" Лтд (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Прорізна, 1, код 14023884) суму судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 01.10.2012 року.