Постанова № 26209227, 13.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2760/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Медяник В.П.,

представника відповідача - Протас А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Зіньків - Агротранс" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Зіньків - Агротранс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000252301 та № 0000242301 від 08.11.2011 року.

В судовому засіданні 21 червня 2012 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, він просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 163 670,39 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 40 917,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп. 5.3.2 п.5.3, статті 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і відповідно прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Зокрема зазначав, що контролюючим органом безпідставно констатовано протиправне заниження податку на прибуток в І - VI кварталах 2010 року на суму 163 670,39 грн., а також заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 123 757,27 грн., оскільки правомірність віднесення вказаних коштів до податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Компанія "Рейтінг", ТОВ "Компанія "Газресурссервіс", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "ТД-Кірісс", ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудкомплект", ТОВ "Феніксбуд-М", ТОВ "Монтаж-Будформ" підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, банківськими виписками, товарно - транспортними накладними тощо), складеними відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання та у письмових запереченнях, проти позову заперечував, вказуючи, що позивачем порушенні пп. 5.3.2 п.5.3, статті 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також наголошував на тому, що ним не було надано при перевірці документи (належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, подорожні листи), що дають змогу встановити факт переміщення та зберігання придбаної у ТОВ "Компанія "Рейтінг", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудкомплект" продукції, а також не надано звіти щодо викання робіт по отриманню послуг від ТОВ "ТД-Кірісс". Крім того, позивачем неправомірно включено до валових витрат 2010 року витрати на ремонт основних засобів, які підлягають амортизації, чим завищено валові витрати всього на суму 217 886,30 грн. З наведених підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Зіньків - Агротрранс" (ідентифікаційний код 24388693) зареєстровано Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 15.07.1996 року, взято на податковий облік як платник податків в органах державної податкової служби 30.10.1996 року та перебуває на обліку в Гадяцькій МДПІ (Зіньківське відділення) і є платником ПДВ з 22.07.1997 року відповідно до свідоцтва № 100329583 від 30.03.2011 року.

В період з 06.09.2011 року по 17.10.2011 року на підставі направлень від 06.09.2011 року № 602, 603, 604, 605, відповідно до наказу Гадяцької МДПІ від 26.08.2011 року № 649 контролюючим податковим органом (Гадяцькою МДПІ) проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Зіньків - Агротрранс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Зіньків - Агротрранс", згідно із висновками якого встановлено порушення підприємством пп. 5.3.2 п.5.3, статті 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в І - VI кварталах 2010 року на суму 163 670,39 грн., а також заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 123 757,27 грн.

Підстава та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржується.

На підставі акту перевірки Гадяцькою МДПІ (Зіньківським відділенням) винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252301 від 08.11.2011 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 30 939,32 грн.;

- № 0000242301 від 08.11.2011 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 163 670,39 грн. та штрафні (фінансові санкції) 40917,6 грн.

За наслідками розгляду скарг, поданих позивачем у порядку апеляційного узгодження, рішення контролюючого органу залишені без змін, а скарги -без задоволення.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2011 року № 0000252301 та № 0000242301, суд виходить з наступного.

Оскільки операції відбулися у 2010 році, то до спірних правовідносин мають застосовуватись норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяли на момент їх виникнення та здійснення.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 зазначеного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд дійшов висновку про те, що податковий кредит, за правовою природою свого походження, є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість, об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон) визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Судом встановлено, що 26.08.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" (Продавець) укладено договір № 1Т, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти (продавати), а Покупець придбавати та оплачувати товар, назва та кількість якого зазначається в накладних.

На підставі вказаного договору ПАТ "Зіньків - Агротранс" придбало у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" дизельне паливо Л-0,2-62 в об'ємі 38 000 літрів, на загальну суму 226 100 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 683,33 грн.).

На підтвердження того, що вище вказаний договір відбувся позивачем суду надано належним чином завірені копії договору № 1Т від 02.08.2010 року, податкової накладної від 26.08.2010 року № 2608000026, видаткової накладної від 26.08.2010 року № РН-2608-026, товарно -транспортні накладні на підтвердження транспортування пального. Як доказ оплати товару надано виписки банку від 26.08.2010 року на загальну суму 226 100 грн.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" дизельного палива позивачем надано суду належним чином посвідчені копії договорів постачання, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, специфікацій, довіреностей, згідно яких паливо було реалізовано ТОВ "Агро-Стиль", ПОСП "Агрофірма "Перемога", ПСП "Високе".

Посилання відповідача на скасування свідоцтва ПДВ ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" та як наслідок нереальність господарської операції суд оцінює критично, оскільки, згідно акту перевірки від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 та письмових пояснень відповідача, які містяться в матеріалах справи, вказане свідоцтво скасовано 31.05.2011 року, тоді як господарська операція відбулася 26.08.2010 року.

В ході перевірки та судового розгляду також встановлено, що 02.07.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Галон" (Постачальник) укладено договір поставки № 02/07-10-МО, згідно умов якого Постачальник зобов'язується постачати у власність Покупця нафтопродукти (товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його.

Згідно пункту 1.2 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент підписання товарної (видаткової) накладної уповноваженою особою Покупця.

Ціна, за умовами договору, є вільною, договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках - фактурах та товарних (видаткових) накладних.

В ході виконання вказаного договору ПАТ "Зіньків - Агротранс" придбало у ТОВ "Компанія "Галон" нафтопродукти (бензин - А-80) в об'ємі 38 500 літрів, на загальну суму 228 305,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 050,86 грн.).

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано суду належним чином завірені копії договору поставки № 02/07-10-МО від 02.07.2010 року, видатковоої накладної № 74 від 06.07.2010 року, товарно -транспортної накладної № 131 від 06.07.2010 року, податкової накладної № 72 від 06.07.2010 року, банківські виписки на загальну суму 228 305,16 грн. (на підтвердження факту оплати за договором).

Як доказ використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Компанія "Галон" бензину А-80 позивачем надано суду належним чином посвідчені копії договору постачання № 103-Т, видаткової накладної № 10607, довіреності, згідно яких паливо було реалізовано ПА "Агроінвест".

Судом встановлено, що 02.03.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Рейтінг" (Постачальник) укладено договір поставки № 009, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2009-2010 року на умовах договору.

За вказаними договором позивачем придбано у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшник в кількості 23 338 т. на загальну суму 69 547,24 грн. (в т.ч. ПДВ -11 591,21 грн.) на умовах франко-зерносховище у заліковій вазі.

В підтвердження того, що договір відбувся, позивачем надано належним чином посвідчені копії: договору поставки № 009 від 02.03.2010 року, накладної № 0203008 від 02.03.2010 року, специфікації від 02.03.2010 року до Договору № 009, податкової накладної № 0203008 від 02.03.2010 року, банківські виписки на загальну суму 69 547,24 грн.

Під час розгляду справи відповідачем залучено до матеріалів справи договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №7/604 від 12.10.2009 року, укладений між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Поклажодавець) та ЗАТ "Миргородський елеватор" (Зерновий склад), додаткову угоду від 01.03.2010 року №1 до договору №7/604 від 12.10.2009 року, що підтверджує наявність у позивача юридичних підстав для зберігання придбаного у ТОВ Компанія "Рейтінг" товару.

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставки №009 товар поставляється Постачальником і приймається Покупцем за кількістю, що визначається з фактично поставленого товару, згідно складської квитанції зерносховища, і узгоджених сторонами показників якості.

Згідно наданих позивачем письмових пояснень, Продавець транспортував продукцію на зерносховище і здавав її на картку покупця, який контролював, в свою чергу, надходження товару на своє ім'я за реєстрами накладних на прийняте зерно. Вказані реєстри видаються зерновим складом за середньодобовими даними на всю партію зданого зерна на добу. На підставі реєстрів виписується складська квитанція на поклажодавця на загальну вагу зданого ним зерна за добу. При переході права власності на товар, що зберігається на зерновому складі до іншої особи власник повертає зерновому складу раніше отриману ним складську квитанцію, а зерновий склад погашає її.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 р. за № 198 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 р. за №605/7926) складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Згідно із підпунктом 1.7. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. Зерновий склад зобов'язаний постійно мати в наявності бланки таких документів. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

За змістом підпунктів 3.2.-3.4. пункту 3 Положення про обіг складських документів на зерно підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом. При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності, визначається Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за № 1111/15802)

При цьому пунктом 2 зазначеної Інструкції встановлений порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Так, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника (п. 2.1.). До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником (п.2.4.). Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми N ЗХС-37 (п.2.5.)

На підтвердження тієї обставини, що придбаний у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшник в подальшому був реалізований позивачем ТОВ "Кернел-Трейд", представником позивача надані належним чином завіреними копії: складської квитанції на зерно № 0958 від 23.03.2010 року, договору поставки № П-7895/25/10 від 23.03.2010 року, накладної № 73 від 23.03.2010 року, довіреності № 808 від 23.03.2010 року, листа від 19.03.2010 року №22, довіреності від 19.03.2010 року серія ЯЕО № 916999, наказу на переоформлення № СЕ-10-028 від 23.03.2010 року, акта приймання-передачі № СЕ-10-028 від 23.03.2010 року.

В ході судового розгляду було також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Замовник) та ТОВ "ТД-КІРІСС"(Виконавець) 30.10.2009 року було укладено договір № 15-0109, відповідно до якого, Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці методології ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано суду договір № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію № 1 до Договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію №2 до договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію №3 до договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію № 4 до договору № 15-0109 від 16.11.2009 року, специфікацію № 5 до договору № 15-0109 від 16.11.2009 року, специфікацію № 6 до договору № 15-0109 від 14.12.2009 року, специфікацію № 7 до договору № 15-0109 від 14.12.2009 року; акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2009 року та 27.11.2009 року, 17.12.2009 року, 11.11.2009 року, 19.11.2009 року; податкові накладні № 11277 від 27.11.2009 року, № 11192 від 19.11.2009 року, № 12171 від 17.12.2009 року, № 12301 від 30.12.2009 року. № 11112 від 11.11.2009 року, роздруківку звіту ТОВ "ТД-КІРІСС" щодо змісту та порядку роботи програмного продукту, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно наданих позивачем банківських виписок, за надані послуги ВАТ "Зіньків - Агротранс" сплатило в загальній сумі 130 116 грн., а також між позивачем та ТОВ "ТД-КІРІСС" 13.01.2010 року було укладено договір про порядок розрахунків по договору № 15-0109 від 02.10.2009 року, за умовами якого погашення заборгованості в сумі 88 475,30 грн. за надані послуги по розробці методології ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві проводиться Замовником шляхом видачі Виконавцю простого векселя серії АА № 1968444 номінальною вартістю 88 475,30 грн. з терміном пред'явлення до виконання не раніше 27.04.2014 року.

При цьому мотиви способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи статей 6, 8 Конституції України, статей 2, 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законом не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ "Зіньків - Агротранс" мало виробничу необхідність в укладенні договору № 15-0109 від 30.10.2009 року про надання послуг з розробки методології ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві.

Відповідно до наданих позивачем штатного розкладу від 05.05.2010 року на підприємстві працювало три бухгалтера, штатним розкладом від 01.07.2010 року передбачено наявність бухгалтера вже в кількості двох штатних одиниць. Відповідно до наказів № 9-к від 14.06.2010 року та № 24-к від 22.12.2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи, з підприємства звільнилося два бухгалтера. Згідно наданих представником позивача пояснень та копії наказу № 78 від 31.12.2010 року, після введення в дію розробленої ТОВ "ТД-КІРІСС" методології посада бухгалтера з 04.01.2011 року на підприємстві скасована. Викладені обставини підтверджують наявність у підприємства виробничої потреби у вирішенні питань організації ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, шляхом запровадження відповідного програмного забезпечення.

Щодо посилання в Акті перевірки від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 на порушення позивачем п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 7045,88 грн. за рахунок включення податкової накладної виписаної та отриманої в грудні 2009 року, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Нормою підпункту 7.2.6. пункту 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», на яку посилається податковий орган в обґрунтування висновків акту перевірки, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже наведене надає підстав для висновку, що платник податку несе відповідальність у разі, якщо суми податку, які були включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними.

Також підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент виникнення правовідносин), було передбачено, що заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи по вищезазначених господарським операціям за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, а також зроблений висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність та відповідно договір між ВАТ "Зіньків - Агротранс" та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Разом з цим суд зауважує, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також, відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Не віднесення до податкових зобов'язань контрагентами позивача сум ПДВ по взаємовідносинах з ВАТ "Зіньків - Агротранс", про що зазначено відповідачем в письмових запереченнях, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовною практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів статті 244-2 КАС України.

Також представник позивача спростовуючи твердження представника відповідача про те, що ТОВ "Компанія "Галон" не здійснювало діяльності, а лише вчиняло операції з надання податкової вигоди, на підтвердження чого було надано акт перевірки підприємства від 09.03.2011 року № 716/23-1/36988374, залучив до матеріалів справи посвідчену ним копію рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012 року, яким залишено без змін рішення першої інстанції про задоволення позовних вимог в справі за позовом ТОВ "Компанія "Галон" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання неправомірними дій податкової щодо проведення невиїзної документальної перевірки на підставі якої був складений акт від 09.03.2011 року № 716/23-1/36988374 (на який посилався відповідач).

З огляду на викладене, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач у відносинах з зазначеними вище контрагентами, виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.

Виходячи із розрахунку визначених грошових зобов'язань по податку на прибуток по ПРАТ "Зіньків-Агротранс", залученого відповідачем до матеріалів справи (а.с. 7, т. 1), сума нарахованого позивачу по опреціям з ТОВ "Компанія "Рейтинг", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "БК"Укрбудкомплект" грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, склала: 14489,00 грн. + 94667,74 грн. = 109 156,74 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 109 156,74 грн * 25%/100% = 27 289,18 грн.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та податкового повідомлення -рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 27 289,18 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 54513,65 грн. (163670,39 грн. - 109 156,74 грн.) та штрафних (фінансових санкцій) 13628,42 грн. (54513,65 грн.*25%/100%) суд дійшов висновку що вони задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 23.02.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Замовник) та ТОВ "Компанія Газресурссервіс" (Виконавець) укладено договір № 227, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов Договору роботи і надати послуги пов'язані з поточним ремонтом побутових приміщень, розташованих по вул. Прохорова, 4, м. Зіньків, Полтавської області.

Разом з цим відповідачем надано належним чином посвідчені копії договору № 227 від 23.02.2010 року, довідки про вартість виконаних робіт за квітень 2010 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень 2010 року, за грудень 2010 року.

Також відповідачем залучено до матеріалів справи посвідчену копію Акта, датованого листопадом 2010 року, згідно із змістом якого комісією по підприємству позивача, яким виявлено, що протягом 2009-2010 років відбулися поточні ремонти транспортних засобів на суму 52473,50 грн. При цьому комісія вважає за доцільне збільшити балансову вартість транспортних засобів на вартість проведених ремонтних робіт.

Разом з тим, в ході перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що балансова вартість всіх груп основних фондів в ПРАТ "Зіньків - Агротранс" станом на 01.01.2010 року становила 388 780 грн. отже підприємство мало віднести до валових витрат будь-які витрати на поліпшення основних фондів, що не перевищує 10% балансової вартості основних засобів на початок звітного (податкового) періоду, що складає 38878 грн.

Разом з тим, підприємством в Декларації за І квартал 2010 року віднесено до витрат на придбання товарів та послуг (р.4.1) витрати в сумі 217 886,50 грн на поточний ремонт, виконаний ТОВ "Компанія Газресурссервіс" та ТОВ "Монтаж-Будформ". Крім того, позивачем було збільшено балансову вартість: відремонтованого основного засобу -гаража на 5 автомобілів, в загальній сумі 79240 грн., відремонтованого основного засобу -гаража на 5 автомобілів, в загальній сумі 86 725 грн., та відремонтованої автомобільної техніки на суму 51 921,50 грн.

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати зокрема на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.1.4 вказаної статті встановлено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто ремонти приміщень та автомобілів повинні збільшувати балансову вартість основних фондів підприємства, а не включатися до складу валових витрат.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 цього Закону встановлено., що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Таким чином, підприємством не правомірно включено до валових витрат 2010 року витрати на ремонт основних засобів, які підлягають амортизації.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог ПАТ "Зіньків - Агротрранс" про скасування податкових повідомлень-рішень, натомість визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та податкове повідомлення -рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 27 289,18 грн.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Зіньків - Агротранс" до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 27 289,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Зіньків - Агротранс" витрати зі сплати судового збору в сумі 1739 (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) грн. 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький