Постанова № 26208944, 25.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. № 2а-5553/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.

за участю представників:

від позивача - Васько І.П.

від відповідача -Білецька О.О.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" до Городоцької міжрайонної ДПІ Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельпласт - Львів" звернулося з позовом до ДПІ у Городоцькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0000312200, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375910 грн. та 93978 грн. штрафних санкцій. В судовому засіданні проведено заміну відповідача на Городоцьку міжрайонну ДПІ Львівської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ ФК "Соларіс", оскільки : податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ ФК "Соларіс", яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість; отриманий товар було використано в господарській діяльності позивача, із нього було виготовлено поліетиленові труби, які реалізовано третім особам. Доводи відповідача про нікчемність угоди позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а укладення угоди підтверджується документами первинного бухобліку (договором купівлі-продажу товару від 01.08.2010 року та відповідними накладними).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити повністю.

Відповідач подав заперечення проти позовних вимох, мотивуючи тим, що під час перевірки було встановлено, що ТзОВ "Ельпласт -Львів" на порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість" було завищено податковий кредит на суму 375910 грн. за серпень 2010 року по взаєморозрахунках з ТОВ ФК "Соларіс", що має ознаки фіктивності, позивачем не надано первинних документів щодо транспортування товару та довіреностей на його отримання, що, на думку відповідача, підтверджує, що господарська операція не відбулась.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення відповідно до заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач -ТОВ "Ельпласт - Львів"(код ЄДРПОУ 23957545) зареєстроване Городоцькою райдержадміністрацією від 27.12.2001 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Городоцькому районі Львівської області з 16.04.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Городоцькою міжрайонною ДПІ Львівської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ельпласт - Львів" з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ ФК "Соларіс" за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 151/22/23957545 від 07.06.2012 року (далі по тексту - Акт).

На підставі вказаного Акту перевірки Городоцькою міжрайонною ДПІ Львівської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення -рішення від 20.06.2012 року № 0000312200, яким позивачу за порушення п. 7.4.1, п.7.4 ст.7, пп 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" було нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375910 грн. та 93978 грн. штрафних санкцій.

В Акті перевірки зазначено, що операції між ТОВ ФК "Соларіс" та ТзОВ "Ельпласт- Львів" мають вдаваний характер, так як відсутність працюючих, відсутність основних фондів, транспортних засобів (ТзОВ ФК "Соларіс"), не дають можливість виконання взятих на себе зобов»язань. Угоди з даними платниками мають нікчемний характер.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що у відповідності до акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 року ДПІ у м.Вінниця "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ ФК "Соларіс" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2009 по 31.12.2010р." було встановлено, що ТзОВ ФК "Соларіс" не знаходиться за своєю юридичною адресою, у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності , а тому всі господарські операції цього контрагента є нікчемними.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 375910 грн. за серпень 2010 року; - ч1, ч.5 ст.203, ч.1 ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658,ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Як вбачається з матеріалів справи 01 серпня 2010 року між ТОВ "Ельпласт - Львів" (Покупець) та ТзОВ ФК "Соларіс" (Продавець) було укладено Договір купівлі - продажу, відповідно до п. п. 1.1., 1.2, 6.3 передбачено, що продавець на підставі відповідних видаткових накладних передає у власність Покупця товар -поліетилен, поліпропілен, комплектуючі товари. П.7.1 передбачено, що транспортні витрати, пов»язані з транспортуванням товару зі складу Продавця та страхування товару після відвантаження провадиться за рахунок Продавця.

У зв»язку з виробничою необхідністю, позивачем було отримано товар та доставлено на складські приміщення, що підтверджується наявними в матеріалах видатковими накладними: № 00101 від 06.08.2010року на суму 324000 грн.; № 00102 від 19.08.2010 року на суму 516000 грн.; № 00103 від 02.08.2010 року 72000 грн.; № 00104 від 25.08.2010 року на суму 251940 грн.; № 00105 від 16.08.2010 року на суму 412800 грн.; № 00106 від 20.08.2010 року на суму 85920грн.; № 00107 від 20.08.2010 року на суму 592800грн., копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що належать позивачу та документами, що підтверджують право власності на складські приміщення.

Законом «Про податок на додану вартість», чинним на момент виникнення спірних відносин, передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Пунктом 1.8 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів робіт, послуг.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696.

Відсутність в суб'єкта господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом беруться до уваги вищенаведені представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивачем надано суду документи, що підтверджують використання у власній господарській діяльності отриманого товару, а саме видаткові накладні №РН-08730 від 25.08.10 р., №РН-08744 від 26.08.10 р., № РН-08745 від 27.08.10 р., №РН-08746 від 30.08.10 р. , якими підтверджено поставку труби ПЕ 100 газ 200х18,2 та трубиПЕ 100 газ 450х40,9 ВП «Газкомунбуд»; №РН-6088 від 25.08.10р., якою підтверджено поставку труби Е2к800 фоп ОСОБА_3; РН-7151 від 30.11.10р., №РН-6584 від 11.10.10р., № РН-7060 від 17.11.10р., №РН-7101 від 23.11.10р., №РН-6663 від 19.10.10 р., №РН-6528 від 06.10.10р., №РН-6531 від 06.10.10р, №РН-6743 від 27.10.10р, №РН-6489 від 04.10.10р., якими підтверджено використання поліетилену у процесі виробництва труби, стічний надруку та барвника.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з Єдиного державного реєстру згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТзОВ ФК "Соларіс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошові зобов'язання прийняті правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312200, винесене Городоцькою міжрайонною ДПІ Львівської області Державної податкової служби 20.06.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" 2146 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.09.2012 р.

Суддя Кухар Н.А.