Постанова № 26208872, 28.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6868/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю :

представника позивача - Усачової Л.А.

представника відповідача - Фролової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.08.2012 року ВП 33881265

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.08.2012 року ВП 33881265.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2012 року з ТОВ «Агроукрптаха» стягнуто на користь ТОВ «Ареал» заборгованість у розмірі 33000,00 грн. та штрафні санкції і судові витрати у розмірі 3547,27 грн.

03.09.2012 року ТОВ «Агроукрптаха» отримано кур'єрською службою постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 року з супровідним листом від 20.08.2012 року.

Також 03.09.2012 року позивачем отримано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2012 року.

07.09.2012 року, згідно приписів Закону та постанови від 17.08.2012 року, позивачем добровільно перераховано ТОВ «Ареал» належні кошти.

Таким чином, на думку позивача, при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», чим грубо порушив права позивача.

На підставі вищенаведеного просить суд скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про стягнення з ТОВ «СФ «Агроукрптаха» виконавчого збору від 23.08.2012 року ВП 33881265, винесену старшим державним виконавцем Фроловою Н.В.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснив, що 11.09.2012 року представником позивача подано до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції скаргу з вимогою закрити зведене виконавче провадження у справі, у зв'язку із добровільним виконанням останнім постанов про відкриття виконавчого провадження у 7-ми денний строк з моменту їх отримання кур'єрською службою та додані оригінали всіх платіжних доручень.

Не отримавши відповіді на скаргу, представником позивача 17.09.2012 року повторно подано звернення з вимогою привести зведене виконавче провадження стосовно ТОВ «СФ «Агроукрптаха» у відповідність до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позивних вимог, надавши свої письмові заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.32).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» зареєстровано в якості юридичної особи 24.02.1998 року за реєстраційним номером 10003917964, і.к. 25360337 (а.с.11,13,14).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 100242503 НБ № 022318 (а.с.12).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.2012 року з ТОВ «Агроукрптаха» стягнуто на користь ТОВ «Ареал» заборгованість у розмірі 33000,00 грн. та штрафні санкції і судові витрати у розмірі 3547,27 грн., що не заперечують сторони по справі.

03.09.2012 року ТОВ «Агроукрптаха» отримано кур'єрською службою постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2012 року з супровідним листом від 20.08.2012 року (а.с.8,9).

Також 03.09.2012 року позивачем отримано постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.08.2012 року (а.с.6, 6 на звороті,7).

07.09.2012 року, згідно постанови від 17.08.2012 року, позивачем перераховано ТОВ «Ареал» кошти в сумі 36547,27 грн. (а.с.10).

07.09.2012 року позивач листом повідомив відповідача про те, що згідно постанови про відкриття провадження від 17.08.2012 року № ВП 33881265, яка була отримана підприємством 03.09.2012 року, позивач добровільно перерахував ТОВ «Ареал» належні до сплати суми, але жодних доказів підтвердження виконання добровільно постанови не надав (а.с.31).

11.09.2012 року представником позивача подано до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції скаргу з вимогою закрити зведене виконавче провадження у справі, у зв'язку із добровільним виконанням останнім постанов про відкриття виконавчого провадження у 7-ми денний строк з моменту їх отримання кур'єрською службою та додані оригінали всіх платіжних доручень (а.с.29).

Не отримавши відповіді на скаргу, представником позивача 17.09.2012 року повторно подано звернення з вимогою привести зведене виконавче провадження стосовно ТОВ «СФ «Агроукрптаха» у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с.30).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 2,5,6 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає початок примусового виконання рішень, де зокрема зазначено що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, від 21.04.1999 року у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Згідно статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу вищенаведеного, судом встановлено, що державним виконавцем дійсно прушені строки про повідомлення сторін виконавчого провадження про відкриття виконавчого провадження, але позивач не оскаржує вказані дії. Суд розглядає справу в рамках позовних вимог.

Постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 03.09.2012 року. З платіжного дорученя вбачається, що борг боржник сплатив 07.09.2012 року, але ж повідомив відповідача про це лише 11.09.2012 року. Жодного клопотання від боржника, щодо відкладення провадження виконавчих дій або повідомлення щодо несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження не надходило. На момент звернення позивача до відповідача - 11.09.2012 року, відповідачем 03.09.2012 року було розпочате примусове виконання рішення та винесена постанова про накладення арешта на кошти боржника.

Отже, боржник фактично самостійно вирішив питання щодо подовження строку для самостійного виконання рішення та в загалі, щодо обчислення такого строку. При цьому з моменту отримання постанов про відкриття виконавчого провадження та до моменту накладення арешту на кошти, боржник мав достатньо часу для того, щоб скористатися правами та обов'язками встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до своєї компетенції та у межах повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження», тому державний виконавець із законних на те підстав виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. На підставі викладеного позовні вимоги є необґрунтованими.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агроукрптаха» до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23.08.2012 року ВП 33881265 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 01 жовтня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова